Рішення № 131525620, 03.11.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39049/25

Провадження № 2-а/761/808/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із вищезазначеним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до позовних вимог просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, N946-1 від 28.04.2025р. по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , штрафу у сумі 51 000, 00 (п`ятдесят одна тисяча гривня 00 копійок); провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення; за результатами розгляду справи вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

05.09.2025р. позивачу стало відомо, що на його банківський рахунок накладено арешт. Під час перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень ним було встановлено, що вказаний арешт було накладено у виконавчому провадженні № 79019795. Цього ж дня Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві відкрито вказане виконавче провадження з примусового виконання постанови по справі про адміністративне про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 946-1 від 28.04.2025р., винесену ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно позивача. Позивач фактично ознайомився з оскаржуваною постановою № 946-1 від 28.04.2025р. та встановив, що з нього у примусовому порядку стягується штраф у розмірі 51 000, 00 грн. З оскаржуваною постановою позивач категорично не погоджується та вважає її протиправною у зв`язку з відсутністю у його діях як складу, так і самої події адміністративного правопорушення. Так, зі змісту постанови вбачається, що: «28 квітня 2025 року близько 09:02 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 в супроводі органів Національної поліції, де було встановлено, що він не має при собі військово-обліковий документ військовозобов`язаного та, відповідно, не може його пред`явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушив вимогу, передбачену частиною 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Електронний кабінет військовозобов`язаного ОСОБА_1 відсутній". Зазначену постанову керівником відповідача винесено з суттєвими порушеннями порядку розгляду справи про адміністративного правопорушення та за суттєвих недоліків у ній, зокрема: позивач у встановленому законом порядку взагалі не отримував оскаржувану постанову, а тому його позбавлено права як оскаржити її, так і сплатити штраф у розмірі 25 500 грн. у межах строку, визначеного самою постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, за умови, якби такі дії представників ІНФОРМАЦІЯ_5 були правомірними. Позивача не було ознайомлено ані з протоколом про адміністративне правопорушення, ані з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності. Позивача взагалі не було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим, було грубо порушено його право на захист. Твердження відповідача про відсутність у позивача військово-облікового документа не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Як вбачається з електронного військово-облікового документа Резерв+ вбачається, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата оновлення даних: 11.02.2025 р. Таким чином, позивачем підтверджено, що він мав належним чином оформлений електронний військово-обліковий документ, про що заявив працівникам ІНФОРМАЦІЯ_5 . У цей день позивач дійсно спілкувався з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 та повідомив, що він є опікуном над своїм братом та надав копію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09.04.2025 р. у справі № 761/20970/24, після чого йому повідомили, що він може бути вільний, проте має з`явитись по місцю реєстрації до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 року матеріали справи передані для розгляду судді Романишеній І.П.

Ухвалою суду від 22.09.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

25.09.2025 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.09.2025 року поновлено позивачу пропущений строк для звернення до суду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву разом з доказами, які обгрунтовують заперечення проти позову у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

16.10.2025 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов. Згідно відзиву представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог та зазначав, що з оскаржуваної постанови вбачається, що 28 квітня 2025 року близько 09:02 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 в супроводу органів Національної поліції, де було встановлено, що він не має при собі військово-обліковий документ військовозобов`язаного та, відповідно, не може його пред`явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушив вимогу передбачену частиною 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Електронний кабінет військовозобов`язаного ОСОБА_1 відсутній. Начальником групи соціальної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що 28.04.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 в супроводу органів Національної поліції, де було встановлено, що він не має при собі військово-обліковий документ військовозобов`язаного та, відповідно, не може його пред`явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушив вимогу передбачену частиною 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Електронний кабінет військовозобов`язаного ОСОБА_1 відсутній. Наявна відмітка про відмову від підписання та отримання копії протоколу особою, що притягається до відповідальності. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 майором ОСОБА_4 винесено постанову за порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію при вказаних в протоколі обставинах, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 25 500 грн. Наявна відмітка про відмову від отримання копії постанови особою, що притягається до відповідальності. В діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він є особою чоловічої статі у віці 49 років, та в порушення описаних вище норм законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не пред`явив на вимогу представника територіального центру комплектування військово-обліковий документ. При цьому, слід зазначити, що факт не пред`явлення на вимогу представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки військово-облікового документа не заперечується стороною позивача. Твердження позивача про те, що він не був повідомлений про накладення на нього штрафу за адміністративне правопорушення є необґрунтованим з наступних причин: по-перше, позивач був присутній при складенні протоколу та постанови про накладення на нього адміністративного штрафу, оскільки він висловив усну відмову від підпису та від отримання копій протоколу та постанови, про що свідчать відповідні відмітки, по-друге, як зазначено позивачем в тексті позовної заяви, він дійсно спілкувався з представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким повідомив, що він є опікуном над своїм братом. Посилання позивача на те, що постанова як виконавчий документ не відповідає вимогам п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не містить строку пред`явлення вказаного виконавчого документа до виконання, а також не зазначено сторони його - стягувача та боржника-є необґрунтованим, оскільки з долучених позивачем додатків до позовної заяви випливає, що оскаржувана постанова містить і строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, і стягувача, і боржника. Посилання позивача на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не мав права виносити постанову про накладення штрафу за адміністративне правопорушення, оскільки позивач перебував на обліку в іншому ІНФОРМАЦІЯ_5 , також є необґрунтованою. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був проінформований про те, що розгляд справи буде здійснюватися в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_8 28.04.2025 о 12 год. 50 хв., а також йому роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та права й обов`язки, передбачені ст. 286 КУпАП, що стверджується відміткою про відмову особою, що притягається до адміністративної відповідальності. Окрім цього, з оскаржуваної постанови видно, що позивач був присутній на розгляді матеріалів. З вказаного слідує, що позивач був обізнаний з його правами та про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про перенесення розгляду справи та/або залучення захисника не заявляв, у зв`язку з чим, у відповідача не було перешкод розглянути справу в день складання протоколу та, за наявності підстав, винести постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

22.10.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно зі змістом якої представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та зазначив, що у відзиві на позов представником відповідача жодним чином не спростовано наявність у позивача та не пред`явлення військово-облікового документа, сформованого у мобільному застосунку Резерв+.

Пояснення чи заперечення третьої особи щодо позову не надходили.

28.10.2025 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконання оскаржуваної постанови.

Ухвалою суду від 29.10.2025 року заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням положень ч. 8 ст. 262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що клопотань із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не надходило, судом вирішено провести розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.

28.04.2025 року постановою № 946-1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , майором ОСОБА_4 на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500, 00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, а саме: 28 квітня 2025 року близько 09:02 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 в супроводі органів Національної поліції, де було встановлено, що він не має при собі військово-обліковий документ військовозобов`язаного та, відповідно, не може його пред`явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушив вимогу передбачену частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Електронний кабінет військовозобов`язаного у громадянина ОСОБА_1 відсутній, у зв`язку з чим, його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лисенко Оксаною Вікторівною відкрито виконавче провадження № 79019795 з виконання постанови № 946-1 від 28.04.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач не мав права на розгляд його справи, оскільки він стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , також він пред`явив копію рішення суду у справі № 761/20970/24, згідно з яким він є опікуном над своїм братом, йому не було повідомлено про розгляд справи щодо нього та не вручено копію постанови, чим суттєво порушено його права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч.1 ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.210-1 цього Кодексу.

Від імені територіальних центрів комплектування розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування.

За змістом ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації(крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року, було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року №559 затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Відповідно до п. 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); або у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно із п.7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

Відповідно до абз. 2 п. 8-2 та п. 9 Порядку № 559 формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних. Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Згідно з п.14 Порядку №559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов`язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов`язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру.

Згідно із п. 18 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або його відділі (відповідному органі СБУ, підрозділі розвідувального органу).

За змістом ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при непред`явленні його на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.

Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП. В свою чергу, законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред`являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов`язок отримати такий документ.

Зокрема, стаття 22 Закону про мобілізацію визначає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації і встановлює, що військово-обліковий документ пред`являється особою за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК СП); поліцейського; представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Процедура перевірки військово-облікових документів визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Так, Постановою № 560 передбачено, що у період проведення мобілізації уповноважені представники ТЦК СП, поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Крім того, Постановою № 560 регулюються питання щодо дій, які повинні вчиняти уповноважені представники ТЦК СП, Національної поліції, Держприкордонслужби, якщо під час перевірки встановлено відсутність військово-облікового документу (військово -облікового документу в електронній формі), а саме: здійснювати адміністративне затримання такої особи та доставлення її до відповідного ТЦК СП, або відмовляти у перетині державного кордону на виїзд з України.

Отже, у Постанові № 560 мова йде про перевірку відповідними уповноваженими працівниками військово-облікового документу, наявного у особи у паперовій та/або в електронній формі.

Слід зазначити, що у ході перевірки уповноважені представники ТЦК СП, Національної поліції, Держприкордонслужби можуть застосовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Однак, використання спеціального електронного обладнання є правом, а не обов`язком уповноважених представників.

З доводів позивача вбачається, що він вчасно оновив дані в Резерв + та при спілкуванні з працівниками відповідача надав їм копію рішення суду, згідно з яким він є опікуном свого брата. Зазначене, на переконання позивача, виключає можливість притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Водночас, судом встановлено, що позивач у тексті позовної заяви не спростовує жодним чином обставини непред`явлення на вимогу працівників відповідача військово-облікового документа.

Доказів, які б свідчили про те, що позивач 28.04.2025 року мав при собі військово-обліковий документ в паперовій чи електронній формі та пред`явив його на вимогу уповноваженої особи, суду надано не було.

Принагідно зауважити, що пред`явлення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.04.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_5 , яке набрало законної сили 10.05.2025 року, в даному випадку жодним чином не спростовує вини позивача щодо не пред`явлення на вимогу уповноваженої особи військово - облікового документу, оскільки станом на день винесення спірної постанови, вказане рішення не набрало законної сили, та ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності саме за не пред`явлення військово-облікового документу.

Окрім того, твердження позивача про те, що він не був повідомлений про накладення на нього штрафу за адміністративне правопорушення суд не приймає до уваги, оскільки в оскаржуваній постанові міститься відмітка про відмову ОСОБА_1 від отримання її копії, що свідчить про присутність останнього під час її винесення.

В силу п.14 та п.17 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559, оформлення і отримання військово-облікового документу в електронній або паперовій формі залежало виключно від волевиявлення самого позивача, якого він не висловив та як наслідок не отримав військово-обліковий документ.

Крім того, не заслуговує на увагу посилання позивача на своєчасне оновлення своїх даних через застосунок «Резерв+», оскільки вказане не свідчить про отримання ним військово-облікового документу та пред`явлення його на вимогу уповноваженій особі 28.04.2025 року.

Щодо посилань позивача на відсутність повноважень у відповідача на притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки він перебуває на обліку в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, суд зазначає, що згідно з п.п. 12 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, останні здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № 946-1 від 28.04.2025 року складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому, приймаючи вказану постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення пред`явленого адміністративного позову.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За пред`явлення адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок, що підтверджується квитанцією від 15.0.2025р.

Враховуючи ту обставину, що в задоволенні пред`явленого адміністративного позову відмовлено у повному обсязі, відсутні правові підстави для покладення на відповідача зобов`язання з відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

На підставі викладеного та керуючись ч.10 ст.1, ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1 ст.210-1, ч.3 ст.201-1, ч.1 ст.235, ст.280 КУпАП, ч.1 ст.72, ч.1 та ч.2 ст.77, ч.1 ст.139, п.2 ч.1 ст.241, ч.1-ч.2 ст.243, ст.244-246, ч.3 ст.286 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

ІНФОРМАЦІЯ_9 : АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ;

Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593.

Повний текст рішення складено: 03.11.2025 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА