Рішення № 131504257, 07.10.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7618/25

Провадження № 2/204/3745/25

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором№ 8254194від 10.01.2025року врозмірі 29175грн.50коп.,витрати направничу допомогуу розмірі7100грн.та судовийзбір врозмірі 3028 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 10.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту та мобільного застосунку «ClickCredit» було укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8254194, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 377746. За умовами договору відповідачу було надано у власність грошові кошти в сумі 11 500 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики. Сторони визначили, строк кредитування/строк договору становить 360 днів, комісія за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі 1983,75 грн., денна процентна ставка - 0,95%, 575 грн./день неустойка,комісія - 17,25% від суми позики. Відповідач порушив умови договору позики та не виконував покладені на нього зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим станом на 12.05.2025 року, сума заборгованості за договором становить 29 175 грн. 50 коп., яка складається з: заборгованість по тілу кредиту 11 500 грн., заборгованість по процентам 9 941 грн. 75 коп., 5 750 грн.неустойка, 1 983 грн. 75 коп. -комісія. Тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом.

Ухвалою суду від 24 липня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 24.07.2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

30.07.2025 року відповідачка ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що у неї виникли в край важке матеріальне становище, оскільки 31.01.2025 року вона була звільнена з роботи, крім того на її утриманні знаходить малолітня дитина, що об`єктивно перешкоджає виконанню зобов`язання. Крім того, просила у випадку задоволення позовних вимог, застосувати розстрочку або відстрочку виконання рішення.

06.08.2025 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що заперечення відповідача є безпідставними, оскільки спрямовані на уникнення відповідальності. Звертає увагу, що відповідач не заперечує факт укладання договору № 8254194 та перерахування кредитних коштів на власний картковий рахунок. Щодо застосування розстрочки або відстрочки виконання рішення вказує, що відповідачка є працездатною особою, документів, які б свідчили про наявність у неї інвалідності, хвороби, іншої надзвичайної ситуації, яка б підтвердила особливий характер обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду не надано, складне матеріальне становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки рішення. Крім того, відповідачка не надала суду доказів звернення до банку щодо вирішення питання мирного врегулювання та можливого затвердження графіка платежів завчасною.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 10.01.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8254194, відповідно до якого товариство зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти в сумі 11 500 грн. шляхом перерахування на його банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а відповідач зобов`язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно умов цього договору.

Кредит надається на наступних умовах: строк кредитування - 360 днів - до 04.01.2026 року; фіксована процентна ставка - 0,998 % в день; неустойка - 575 грн. в день; комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1983,75 грн); номер електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 (а.с. 15-29). Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 377746.

Перед укладанням (підписанням) Договору. Позичальник ознайомлюється з Паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить в тому числі проект Договору, Політикою конфіденційності. Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою вебсайту та мобільногододатку «ClickCredit», іншою інформацією про Кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на Сайті Кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів»,Законом України «Про споживче кредитування»,Законом України «Про захист персональних даних», (п. 5.1 Договору позики).

За довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінексперс» № КД-000028978/ТНПП від 14.05.2025 року відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 10.01.2025 було здійснено платіжну операцію про переказ Герасименко Яни, № НОМЕР_1 суму у розмірі 11 500 грн..

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8254194 від 10.01.2025 року, згідно з яким станом на 12.05.2025 року, відповідач має заборгованість, що складає 29 175 грн. 50 коп., з яких: 11 500 грн. - заборгованість за кредитом; 9 941 грн. 75 коп. - заборгованість за процентами, 5 750 грн. -неустойка, 1 983 грн. 75 коп. -комісія.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором та не повернула суму позики та проценти в розмірі, передбаченому умовами договору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з неї на користь позивача кредитної заборгованості в сумі 21 441 грн. 75 коп., яка складається: 11 500 грн.основний борг, 9941,75 грн.проценти за користування, підлягають задоволенню.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, суду не надано.

Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки та комісії, то суд вважає в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

У змісті позовної заяви позивач вимагає стягнення 5 750 грн. неустойки за кредитним договором.

Відповідно до пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону стягнення неустойки у розмірі 5 750 грн. за кредитним договором № 8254194 від 10.01.2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, у змісті позовної заяви позивач вимагає стягнення у розмірі 1 983 грн. 75 коп. заборгованості за комісією.

Згідно п. 2.2.8 договору зазначено, що комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1983,75 грн.).

Проте, ці вимоги не підлягають задоволенню, бо стягнення комісії, пов`язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положеннямстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16), від 6 вересня 2017 року (справа № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихПостановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зміст якого кореспондується до ч. 4ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»,банки немають прававстановлювати платежі,які споживачмає сплатитина користьбанку задії,які банкздійснює навласну користь(веденнясправи,договору,облік заборгованостіспоживача тощо),або задії,які споживачздійснює накористь банку(прийняттяплатежу відспоживача,тощо),або щоїх вчиняєбанк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до змісту складової частини кредитного договору було закладено умови з виплати йому позичальником комісії, зокрема за надання кредиту, як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією.

Що стосується позовних вимог про відшкодування судових витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України, здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування у розмірі 7 100 грн., представником позивача надано: договір № 0924-1 про надання правничої допомоги від 02.09.2024 року, додаткову угоду № 1/25 до договору № 0924-1 про надання правничої допомоги від 02.09.2024 року від 16.06.2025 року, додаткову угоду № 2/25 до договору № 0924-1 про надання правничої допомоги від 02.09.2024 року від 16.06.2025. Згідно з актом приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 0924-1 від 02.09.2024 року від 02.06.2025 року позивачу надані послуги Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ КУРС», що включають складання проекту позовної заяви та представництво в суді першої інстанції на загальну суму 7 100 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів сплати позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 7 100 грн. саме за надання правової допомоги по справі за позовом ТОВ «1Безпечне АгентствоНеобхідних Кредитів» до ОСОБА_1 , зокрема, не надано відповідної квитанції або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.

Таким чином, судові витрати на правову допомогу у розмірі 7 100 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд вважає, що у стягненні судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу, слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

Стосовно посилання відповідача на важкий матеріальний стан, суд зазначає наступне.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно дост. 617 ЦК України.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача щодо скрутного матеріального становища, оскільки такі обставини не є підставами для звільнення від обов`язку по виконанню зобов`язань за кредитним договором.

Інші доводи відповідача не спростовують законність вимог позивача, які підтверджені належними доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 626, 628, 1046, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (01010, м. Київ, площа Арсенальна, 1Б, код ЄДРПОУ 39861924) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» заборгованість затілом кредитуу розмірі 11500грн.,заборгованість повідсоткам урозмірі 9941грн.75коп.,судові витратиу розмірі3028 грн., а всього стягнути суму у розмірі 24 469 грн. 75 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська