Рішення № 131499783, 03.11.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/7793/25

Справа №760/4753/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2025 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А., за участю секретаря - Омельяненко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за:

- кредитним договором № 1001054968001 від 12.06.2018 у розмірі 61897,99 грн, з яких: 31552,17 грн. - заборгованість за кредитом; 18,65 грн. - заборгованість за процентами; 30327,15 грн. - заборгованість за комісією;

- кредитним договором № 1001156665301 від 26.10.2018 у розмірі 54483,21, з яких: 28750,12 грн. - заборгованість за кредитом; 16,94 грн. - заборгованість за процентами; 25716,15 грн. - заборгованість за комісією.

А всього просить стягнути 116381,20 грн.

Посилається в позові на те, що 12.06.2018 між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № 1001054968001 за умовами якого відповідачу був виданий кредит у розмірі 40000 грн., а 26.10.2018 між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № 1001156665301 за умовами якого відповідачу був виданий кредит у розмірі 30000 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 01.12.2024 утворилася заборгованість у розмірі 116381,20 грн.

Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 24.02.2024 та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 28.02.2024 в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Конверт з копією ухвали про відкриття провадження, який направлявся відповідачу повернувся до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 11 червня 2021 року в справі № 2-6236/11, сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції.

Так, ухвала суду про відкриття провадження в справі направлялася відповідачу за його місцем реєстрації, вказаним у договорі при його укладенні.

Його адреса реєстрації підтверджується матеріалами справи.

Розшук учасників справи не віднесено до повноважень суду і такі можливості у суду відсутні.

Не дивлячись на те, що вказана постанова Верховного Суду стосувалася позивача в справі, суд, у той же час, з урахуванням приведеного вище, вважає виконаним судом обов`язок, врегульований цивільним процесуальним законодавством, при прийнятті справи до провадження суду та відкриття провадження в ній.

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи вимоги ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 12.06.2018 між банком та відповідачем був укладений кредитний договір №1001054968001 у формі заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за умовами якого відповідачу був виданий кредит у розмірі 40000 грн., строком на 24 місяці з 12.06.2018 до 12.06.2020.

Крім самої Заяви між сторонами був підписаний паспорт споживчого кредиту, яким визначено умови кредитування.

Також встановлено, що 26.10.2018 між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № 1001156665301 у формі заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за умовами якого відповідачу був виданий кредит у розмірі 30000 грн., строком на 24 місяці з 26.10.2018 до 26.10.2020.

Крім самої Заяви між сторонами був підписаний паспорт споживчого кредиту, яким визначено умови кредитування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами укладено кредитні договори у формі заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

АТ «Перший український міжнародний банк» стверджувало, що ОСОБА_1 своєчасно не повернув кредит, не сплатив проценти за користування ним у строки, визначені договором, у зв`язку із чим утворилась заборгованість за кредитним договором № 1001054968001 від 12.06.2018 у розмірі 61897,99 грн, з яких: 31552,17 грн. - заборгованість за кредитом; 18,65 грн. - заборгованість за процентами; 30327,15 грн. - заборгованість за комісією.

Та за кредитним договором № 1001156665301 від 26.10.2018 у розмірі 54483,21 грн, з яких: 28750,12 грн. - заборгованість за кредитом; 16,94 грн. - заборгованість за процентами; 25716,15 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Стороною відповідача доказів на спростування доводів позивача з приводу підписання заяв та паспортів споживчого кредиту суду не надано.

У такому випадку, факт укладення кредитних договорів між сторонами є доведеним саме згідно з заявами відповідача від 12.06.2018 та від 26.10.2018 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспортів споживчого кредиту, що додані позивачем до позовної заяви.

Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови кредитних договорів не виконуються, кредит, відсотки за їх користування та комісія не повертаються.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Сплата процентів та комісії обумовлена договорами і підлягає стягненню, оскільки відповідач своєчасно не погасив суми кредитів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 12 цього закону визначено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються: порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Із заяв № 1001054968001 від 12.06.2018 та № 1001156665301 від 26.10.2018 вбачається, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,99 %.

З наданих стороною позивача розрахунків заборгованості станом на 01.12.2024 загальна заборгованість за кредитними договорами відповідача складає 116 381, 20 грн.

На підтвердження користування кредитними коштами та часткового виконання своїх зобов`язань щодо їх повернення стороною позивача надана суду виписка по особовому рахунку відповідача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно п. 3 цього Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Таким чином, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, зокрема, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, підтверджує заборгованість відповідача за виданими кредитами.

Сторона відповідача доказів на спростування викладеного у позовній заяві суду не надала.

Станом на 01.12.2024 заборгованість відповідача становить 116 381, 20 грн, що складається з:

1. по кредитному договору № 1001054968001 від 12.06.2018 у розмірі 61897,99 грн, з яких: 31552,17 грн. - заборгованість за кредитом; 18,65 грн. - заборгованість за процентами; 30327,15 грн. - заборгованість за комісією.

2. по кредитному договору № 1001156665301 від 26.10.2018 у розмірі 54483,21 грн, з яких: 28750,12 грн. - заборгованість за кредитом; 16,94 грн. - заборгованість за процентами; 25716,15 грн. - заборгованість за комісією.

Розрахунки сум заборгованості відповідача по кредитним договорам станом на 01.12.2024 надані суду і відповідають вимогам закону.

Доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти, проценти та комісія в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для стягнення із відповідача суми заборгованості по кредитними договорами у загальному розмірі 116 381, 20 грн.

З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає судовий збір в розмірі 2422.40 грн.

Керуючись статтями 526, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И РІ Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 1001054968001 від 12.06.2018 у розмірі 61897,99 грн, з яких: 31552,17 грн - заборгованість за кредитом; 18,65 грн - заборгованість за процентами; 30327,15 грн - заборгованість за комісією, заборгованість за кредитним договором № 1001156665301 від 26.10.2018 у розмірі 54483,21 грн, з яких: 28750,12 грн - заборгованість за кредитом; 16,94 грн - заборгованість за процентами; 25716,15 грн - заборгованість за комісією та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Усатова І.А.