Постанова № 131465271, 31.10.2025, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

31 жовтня 2025 року

Справа № 642/5413/25

Провадження № 3/642/1397/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2025 року м. Харків

Суддя Холодногріського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Холодногріського районного суду м. Харкова надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР №441171 від 02.09.2025, відповідно до якого 02 вересня 2025 року о 10 год. 31 хв. в м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд.184 водій ОСОБА_1 керував автобусом, що використовувався для надання послуг з перевезення пасажирів за здалегідь визначеним маршрутом, а саме Харків-Суми, при цьому технічний стан автобусу «Mercedes Benz Sprinter 519 CDI» р/н НОМЕР_2 не відповідає вимогам правил та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме на передній лівій фарі була наявна тріщина на розсіювачі світла, також автобус було переобладнано з порушенням вимог правил і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: попереду над номерним знаком було встановлено прилад зовнішній світловий (світлодіодна балка) в кількості 1 шт., який не передбачений конструкцією вказаного транспортного засобу, або документами щодо погодження переобладнання, чим порушив п.31.1, п.31.3а, п.31.4.3.аПДРУкраїни, а також вимоги п.6.1.1, п.6.1.2 ДСТУ 3649:2010.

Правопорушення вчинене повторно протягом року, 16.05.2025 постановою серії ЕНА№4744512 ОСОБА_1 був притягнений до відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП.

ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином - шляхом направлення судових повісток за адресою місця проживання, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, шляхом направлення судових повісток на відомий номер мобільного телефону, а також розміщення повідомлення про виклик на веб-сайті «Судова влада України».

Поштова кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

В судове засідання правопорушник не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, хоча йому достеменно було відомо про знаходження справи у провадженні Холодногірського районного суду м. Харкова, про це повідомляли його працівники поліції під час складання протоколу, що зафіксовано на відеозаписі. Крім того, протокол складений відносно нього ОСОБА_1 підписав.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відмітка у ньому про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться за сповіщенням суду, не вживала заходів для явки до суду, не подавала письмових заперечень проти протоколу, її поведінка може свідчити про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Враховуючи викладене, а також те, що законом передбачений скорочений термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 121 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів. Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст.121 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ст.245КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст.7КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2ст. 251КУпАПтакий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.9Конституції України та ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Так, у рішенні по справі «Кобець проти України»(«Kobets v. Ukraine») no. 16437/04 ECHR 14.02.2008у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445).

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху(далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно пункту 1.9ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно дост. 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 1ст.121КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою третьою цієї статті.

Частиною 4ст. 121 КУпАПпередбачено відповідальність за повторне протягом року керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Оскільки така норма закону як стаття 121 КУпАП, яка інкримінується ОСОБА_1 , є бланкетною, то при провадженні у справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Забороняється експлуатаціятранспортних засобівзгідно іззаконодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху (п.31.3.а ПДР).

П. 31.4.3аПравил дорожнього руху України «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: кількість, тип, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Належить врахувати, що зміна кількості, типу, кольору, розміщення та режиму роботи зовнішніх світлових приладів може спровокувати виникнення дорожньо-транспортної пригоди, тому правилами дорожнього руху з метою забезпечення на проїзній частині забороняється самостійно переобладнувати транспортний засіб.

Відповідно до п.1.1 ДСТУ 3649:2010, цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі по тексту - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Згідно вимог п.6.1.2 ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби, не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.

Відповідно до п.6.1.1 ДСТУ 3649:2010 не дозволено змінювати розташування ПЗС, їх демонтувати, встановлювати додаткові ПЗС, а також змінювати режим роботи ПЗС, якщо це не передбачено конструкцією або документами щодо погодження переобладнання КТЗ.

Відповідно до приписів п. 5.2 ДСТУ 3649:2010 передбачено, що не дозволено, в тому числі, вносити зміни у конструкцію КТЗ, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

Поряд з цим, згідно з положеннямист. 33 Закону України «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.

Відповідно дост. 32 Закону України «Про дорожній рух»переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 35 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст.23 Закону України № 1315-VII від 05.06.2014 "Про стандартизацію" національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Як встановлено п.3 Порядку, переобладнання транспортного засобу проводиться суб`єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, або власником такого засобу в індивідуальному порядку.

Згідно з п.5 Порядку для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.

У відповідності до п.6 Порядку визначено, що спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.7 Порядку за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №441171 від 02.09.2025, складений стосовно ОСОБА_1 , яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП як щодо змісту, так і щодо форми;

- довідкою про повторність, з якої вбачається, що відповідно до облікових даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» у відношенні ОСОБА_1 16.05.2025 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4744512 за ч. 2 ст. 121 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.;

- рапортом працівника поліції, з якого вбачається, що 02.09.2025 було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 . За порушення вимог правил дорожнього руху, а саме п.31.1, п.31.3а, п.31.4.3.аПДРУкраїни, а також вимоги п.6.1.1, п.6.1.2 ДСТУ 3649:2010.. Раніше, а саме 16.05.2025 відносно даного водія було вже складено постанову відповідно до ч.2 ст. 121 КУпАП, тому в подальшому відносно ОСОБА_3 було складено протокол відповідно до ч.4 ст. 121 КУпАП. Особу було ознайомлено з правами. Передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 263 КУпАП. Здійснювалась відеофіксація.

-відеозаписом доданим до протоколу про адміністративне правопорушення серіїЕПР1 №441171 від 02.09.2025.

Згідно копії постанови серії ЕНА № 4744512 вбачається, що 16.05.2025 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що використовується для надання послуг перевезення пасажирів, при цьому водій не виконав вимоги д.з. 3.22 Поворот ліворуч заборонено, також т.з. був переобладнаний з порушенням вимог стандартів та нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме спереду т.з. встановлено прилад зовнішній світловий, який не передбачений конструкцією даного т.з., чим порушив вимоги п. 8.4.в, 31.1, 31.3а, 31.4.3.а ПДР України, п. 5.2, п.6.1.1 ДСТУ 3649:2010.

Отже, 02.09.2025 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення повторно протягом року.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Реалізувавши своє право керувати автомобілем, ОСОБА_1 тим самим погодивсянести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 121 КУпАП повторне протягом року керування водієм транспортним засобом, щомає технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

При вирішенні питання про накладання адміністративного стягнення відповідно до вимог ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступень його вини, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. ст. 34,35 КУпАП обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановлено.

ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серія НОМЕР_3 з 29.03.2016.

Суд, вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 , та запобігання вчиненню притягуваним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 4 ст. 121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.

Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАПсудовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, з ОСОБА_1 , на користь держави, відповідно до п. 5 ч. 2ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.23,27, ч.4 ст. 121,251,252,268,277,280, 283,287, 288,289 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три місяці.

(Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300, кодкласифікації доходів бюджету21081300, код за ЄДРПОУ37874947, банк отримувача Казначейство України(ЕАП),рахунок отримувача UA168999980313020149000020001).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (отримувач коштівГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України(ЕАП), р/рUA908999980313111256000026001, код22030106, ЄДРПОУ37993783).

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови ні пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Виконання постанови в частині адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів покласти на Управління патрульної поліції у м. Харкові.

Роз`яснити правопорушнику, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Суддя А.М. Гримайло