Ухвала суду № 131459566, 23.10.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1935/24

Провадження № 2/522/2313/25

УХВАЛА

23 жовтня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Гресько Б.Ю.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Шевчук Вікторії Вікторівни про залишення позову без розгляду,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, іпотечного договору, визнання недійсним державного акту, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію ділянки з закриттям Поземельної книги.

Підготовче засідання по справі призначено на 20 жовтня 2025 року.

23 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Шевчук Вікторії Вікторівни про залишення позову без розгляду, у якій заявниця просить суд позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, іпотечного договору, визнання недійсним державного акту, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію ділянки з закриттям Поземельної книги залишити без розгляду.

У підготовчому засіданні, призначеному на 20 жовтня 2025 року судом заслухано думку учасників справи щодо зазначеного клопотання. Представниця ОСОБА_1 підтримала зазначену заяву, просила її задовольнити. Представник Одеської обласної прокуратури просив відмовити у задоволенні зазначеної заяви.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву до 23 жовтня 2025 року задля вирішення вказаного клопотання.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Клопотання мотивовано тим, що позивач звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради, зазначивши, що в спірних відносинах наявність державного інтересу полягає у відновленні порушеного права українського народу у сфері земельних відносин, оскільки, спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади без її волі. Зазначає, що оскільки позивачем в даній справі є Одеська міська рада, яка на думку відповідача стверджує про відсутність будь-яких порушень з її сторони при укладанні договору купівлі-продажу та не зазначає про будь-яке порушення своїх прав, свобод та законних інтересів. Вказує, що в даному конкретному випадку виникає питання, пов`язане з тим, на якій підставі прокуратура здійснює представництво інтересів сторони правочину, якщо ця сторона стверджує про відсутність порушення її інтересів внаслідок такого договору та жодним чином не звертається до прокуратури за захистом своїх інтересів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин прокурор обґрунтовує в порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено постановлення судом ухвали про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), зазначено наступне: Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.».

Вимоги пункту 2частини першої статті 226 ГПК України є аналогічними пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, тому до правовідносин у цій справі релевантною є позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Зазначене у своїй сукупності свідчить про те, що для встановлення наявності або відсутності підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку із відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді суд, із урахуванням позиції учасників справи повинен дослідити надані учасниками справи докази.

У ч.1 ст.229 ЦПК України визначено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Тобто, суд здійснює дослідження доказів та їх оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності під час розгляду справи по суті.

На момент розгляду клопотання, підготовче провадження у справі не закрито.

Тому, суд позбавлений можливості здійснити дослідження доказів, встановити наявність або відсутність порушених прав, свобод та інтересів Одеської міської ради як органу, в інтересах якої Одеська обласна прокуратура звернулася із позовом та відповідно встановити наявність або відсутність у Одеської обласної прокуратури повноважень на представництво інтересів Одеської міської ради.

Оскільки, підготовче провадження у справі не закрито, а вирішення питання про наявність або відсутність у Одеської обласної прокуратури повноважень на представництво інтересів Одеської міської ради вимагає від суду дослідити наявні у справі докази, суд вважає, що клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Шевчук Вікторії Вікторівни про залишення позову без розгляду є передчасним та доходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 353 ЦПК України, ухвала про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду не належить до ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 43, 44, 197, 223, 257, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Шевчук Вікторії Вікторівни про залишення позову без розгляду залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 03 листопада 2025 року.

Суддя Косіцина В.В.