Рішення № 131452786, 29.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 459/2875/20-ц

пр. 2-1401/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання припиненим правовідношення за договором поруки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, ПАТ КБ «Приватбанк») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 (далі - третя особа, ОСОБА_2 ) в якому просить визнати припиненим правовідношення за договором поруки від 30.10.2012 року, що був укладений між позивачем та відповідачем на виконання третьою особою зобов`язань за кредитним договором № CGHOGK00060363 від 16.06.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.06.2006 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CGHOGK00060363, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 27 500,00 дол. США на придбання житла та 4 129,33 дол. США на сплату страхових платежів на строк з 16.06.2006 року по 15.06.2021 року. Спільно проживаючи з позичальником, позивач частково сплачував кредит зі своєї пенсії. 30.10.2012 року ОСОБА_2 запросила позивача до приватного нотаріуса Павлик П.О. та повідомила, що необхідно його підпис для реструктуризації боргу перед банком, при цьому, ніяких фінансових зобов`язань цим підписом позивач на себе не бере. Пізніше йому стало відомо, що він підписав Договір поруки від 30.10.2012 року. Позивач наголошує на тому, що його було введено в оману зловживаючи його довірою та використовуючи його особисті стосунки з ОСОБА_2 . Крім того, позивач вказує на те, що у п. 16 договору поруки зазначено, що предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 16.06.2006 року № CGHOGK00060363 та додаткової угоди до нього, згідно якого кредитор надав божнику кредит в сумі 40 476,75 дол. США, а боржник повинен виконати зобов`язання. Однак, наведене не відповідає дійсності, оскільки відповідно до кредитного договору від 16.06.2006 року № CGHOGK00060363, ОСОБА_2 взяла в АТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 27 500,00 дол. США на придбання житла та 4 129,33 дол. США на сплату страхових платежів. 26.10.2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 16.06.2006 року № CGHOGK00060363, відповідно до умов якої було встановлено графік погашення кредиту та розтермінування повернення кредиту до 21.06.2024 року, тобто, збільшено період, за який нараховуються проценти за користування чужими коштами. Крім того, 30.10.2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору іпотеки від 16.06.2006 року № CG041/1 (невід`ємна частина кредитного договору від 16.06.2006 року № CGHOGK00060363), умовами якої визначено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту сплачуються відсотки у розмірі 2,52 % від суми залишку непогашеної заборгованості на дату сплати відсотків. При цьому, позивач вказує, що додаткові угоди від 26.10.2012 року та від 30.10.2012 року укладались без його участі, оскільки у п. 16 договору поруки не вказано якого числа він поручився за неналежне виконання третьою особою зобов`язання за кредитним договором та додаткової угоди. Жодних повідомлень чи пропозицій щодо внесення змін до договору поруки він не отримував, а отже не був ознайомлений зі змінами до умов кредитного договору. Більш того, позивач вказує на те, що а ні у рішенні Червоноградського міського суду Львівської області від 25.10.2016 року, а ні у постанові Львівського апеляційного суду від 10.08.2020 року, не зазначено про існування договору іпотеки та про те, що кредит брався під купівлю квартири, яка за договором іпотеки виступала в якості забезпечення виконання зобов`язання і в першу чергу мала забезпечити виконання кредитного зобов`язання. Враховуючи викладене, позивач вважає, що в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, є всі підстави для визнання Договору поруки припиненим, адже обсяг його відповідальності, як поручителя, збільшився без відповідної на те його згоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020 року справу було передано судді Червоногорадського міського суду Львівської області Новосад М.Д.

Ухвалою Червоногорадського міського суду Львівської області від 16.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

26.10.2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Червоногорадського міського суду Львівської області від 28.10.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання припиненим правовідношення за договором поруки, підготовче засідання призначено на 04.01.2021 року.

16.11.2020 року на адресу Червоногорадського міського суду Львівської області від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив в позові відмовити.

Ухвалою Червоногорадського міського суду Львівської області від 04.01.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання припиненим правовідношення за договором поруки передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2021 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року в порядку загального позовного провадження прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання припиненим правовідношення за договором поруки, підготовче засідання у справі призначено на 07.06.2021 року.

24.03.2021 року на електронну адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Жарського І.Р. надійшла заява, в якій останній просив при розгляді даної справи врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15, та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021 року, у зв`язку з неявкою позивача та третьої особи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 04.11.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.11.2021 року, у зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 06.04.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання припиненим правовідношення за договором поруки, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 29.11.2022 року.

23.11.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

В судове засідання 29.11.2022 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а позивач у заяві просив розглядати справу за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 26.10.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір поруки № CGHOGK00060363/1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 16.06.2006 року № CGHOGK00060363 та додаткової угоди № 1 до нього, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 кредит в сумі 40 476,75 дол. США, а боржник повинен виконати зобов`язання з:

- повернення кредиту наданого у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 40 476,75 дол. США у строк з 16.06.2006 року по 21.06.2024 року включно;

- сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % за рік у період сплати з 16 по 21 число кожного місяця;

- щомісячно у період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі згідно графіку погашення кредиту (згідно додатку: додаткової угоди № 1 до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає заборгованість за кредитом, відсотками, комісією;

- сплаті винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісячної комісії у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0 % річних від суми зарезервованих ресурсів щомісяця в період сплати, винагороди за проведення додаткового моніторингу, відповідно до умов та строків, передбачених кредитним договором;

- сплати пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн. При цьому, відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховується. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Виконання зобов`язань зі сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту та комісії за користування кредитом, а також сплати інших винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодувати збитки, витрати у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі.

Крім того, за умовами укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 кредитного договору від 16.06.2006 року № CGH0GK00060363, банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 27 500,00 дол. США терміном до 15.06.2021 року для придбання житла та 4 129,83 дол. США на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Тоді як, укладеною додатковою угодою № 1 від 26.10.2012 року до зазначеного кредитного договору від 16.06.2006 року № CGH0GK00060363, пункт 1 вказаного кредитного договору викладено наступним чином: «Банк зобов`язується надати «позичальникові» грошові кошти шляхом надання готівкою через касу на строк 21.06.2024 року включно (надалі за текстом Договору «Строк кредитування»), у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 27500,00 дол. США на наступні цілі: придбання житла, а також у розмірі 12976,75 дол. США на сплату страхових платежів у випадках і згідно порядку, передбачених у п.п. 2.1.3,Ю 2.2.7 даного Договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0.00% від суми наданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0.21% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11 даного Договору». Періодом сплати вважати період з «16» по «21» число кожного місяця.

Отже, посилання позивача на зміну зобов`язання без його згоди як на підставу припинення правовідношення поруки спростовується умовами договору поруки від 26.10.2012 року № CGHOGK00060363/1, який підписаний позивачем, отже, ним прийнято всі положення договору поруки і, як наслідок, надано згоду на його відповідальність за всіма умовами кредитного договору від 16.06.2006 року № CGH0GK00060363 та додаткової угоди № 1 від 26.10.2012 року до нього.

Зазначена позиція відображена і в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в редакції від 07.02.2014 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до п. 22 якої обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відтак, оскільки позивач погодився з умовами договору, що засвідчено його підписом у договорі поруки, тобто добровільно погодився на всі умови його відповідальності, був інформований про такі положення в договорі, адже, вони чітко в ньому відображені, відсутні правові підстави для визнання правовідношення поруки припиненим.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 09.10.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» було направлено на адресу боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № CGH0GK00060363, укладеним 16.06.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 , таку заборгованість на вимогу банку слід було погасити протягом п`яти днів з дня отримання повідомлення.

У березні 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором від 16.06.2006 року № CGH0GK00060363 у розмірі 33 050,81 дол. США, що становить еквівалент 892 702,38 грн.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20.10.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16.06.2006 року № CGH0GK00060363 у розмірі 33 050,81 дол. США, що становить еквівалент 892 702,38 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10.08.2020 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20.10.2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16.06.2006 року в розмірі 30 963,89 дол. США, з яких: 27 755,31 дол. США - заборгованість за тілом кредиту; 3 150,83 дол. США - заборгованість за відсотками; 57,75 дол. США - комісія.

Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року скасовано рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20.10.2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10.08.2020 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Порука є одним із способів забезпечення зобов`язань при укладенні кредитних договорів та має зобов`язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Як встановлено ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20.10.2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10.08.2020 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № CGH0GK00060363 від 16.06.2006 року, ОСОБА_1 оскаржено не було.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц міститься правовий висновок, що необхідною умовою задоволення позову є наявність спору. Зокрема, у справі про визнання поруки припиненою позивач має довести, що відповідач вважає наявним своє право вимоги і кореспондуючий обов`язок позивача, який не був установлений судовим рішенням або не є предметом розгляду в іншій справі. Отже, позивач мав захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за позовними вимогами АКБ СР «УкрСоцбанк» до ПМП «ВКФ «Влад» та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а не ініціювати окрему судову справу. У цій справі позивач не довів наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності. Натомість у діях позивача вбачається прагнення переглянути в межах цієї справи судові рішення, прийняті в іншій справі № 2-262/11, що є неприпустимим.

Також, Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем не надано належних достатніх та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, відтак, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовну, то судові витрати відшкодуванню не підлягають. Доказів на підтвердження понесення судових витрат іншими учасниками справи суду не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 553, 554, 559 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 133-141, 263-265, 267, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання припиненим правовідношення за договором поруки - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.01.2023 року.

Суддя І.В. Григоренко