Рішення № 131441192, 30.10.2025, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1107/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

з участю :

секретаря Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в особі представника Пархоменко Марії Анатоліївни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Споживчий центр», в особі представника Пархоменко М.А., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що у відповідності до умов кредитного договору №08.11.2024-100002205 від 14 листопада 2024 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 17000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів, строком на 140 днів з фіксованою незмінною ставкою у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом. Посилається на те, відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 33119, 03 грн, що складається з 14211, 43 грн - заборгованості за тілом кредиту; 11937, 60 грн заборгованості за процентами, заборгованості по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 6970 грн, а також просить стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

17 вересня 2025 року повідомлення відповідача про надходження позову, яке направлялось за місцем реєстрації відповідача, повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».до суду надій

30 вересня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Дейнюк М.П. подано відзив на позов, в якому зазначила, що ОСОБА_1 визнає позовні вимоги частково лише в частині стягнення 10 354, 03 грн.

Зокрема, щодо незаконності нарахування неустойки зазначила, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими

договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на сьогодні вказані вище положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно, протиправним є нарахування позивачем неустойки за неналежне виконання зобов`язань за Кредитним договором № 08.11.2024-100002205 від 14.11.2024, у розмірі 6 970,00 грн, та є безпідставними доводи позивача, наведені у позовній заяві, що до відносин за договором про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», щодо нарахування штрафних санкцій, та, що позивач має право на стягнення неустойки за кредитним договором укладеним з відповідачем.

Щодо незаконності нарахування комісії зазначила, що із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачу не нарахована заборгованість за комісією. Однак, як вбачається із графіку платежів (п.12) Заявки кредитного договору, комісія у загальному розмірі 2550,00 грн. включена у графік платежів за кредитним договором. А згідно п. 7 Заявки кредитного договору, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми Кредиту та дорівнює 2550 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Однак, як вбачається зі змісту наданого позивачем кредитного договору, таким не визначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.04.2025 у справі № 199/4657/18, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

В зв`язку з зазначеним, та беручи до уваги те, що відповідачем було сплачено безпідставно на користь позивача комісію у загальній сумі 2550,00 грн, згідно з графіком платежів, а саме за платежами від 21.11.2024 у сумі 3661,77 грн та 20.12.2024 у сумі 5 191,77 грн (в ці суми зокрема включена безпідставна комісія), загальна сума заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню на безпідставно сплачену відповідачем комісію у розмірі 2550,00 грн.

Щодо безпідставності нарахування заборгованості за процентами у розмірі 11 937,60 грн та тіла кредиту у розмірі 14 211, 43 грн, зазначила, що із наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти по кредиту нараховані за період з 14.11.2024 по 22.01.2025.

Однак, наданий позивачем розрахунок заборгованості по суті не є таким, оскільки не містить зазначення щодо кількості днів прострочення, та з такого не є можливим зрозуміти алгоритм нарахування позивачем заборгованості за кредитним договором.

До відзиву додається розрахунок заборгованості за кредитним договором, здійсненим згідно з умовами кредитного договору, а саме графіку платежів, що визнається відповідачем, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 082,48 грн та відсотками у розмірі 1271,55 грн, всього 10 354,03 грн. У вказаному розрахунку безпідставно сплачена відповідачем комісія у розмірі 2550,00 грн врахована в рахунок оплати за тілом кредиту.

У зв`язку з наведеним, просила позовні вимоги задовольнити частково, а саме у розмірі 10 354,03 грн, з яких 9 082,48 грн, заборгованість за тілом кредиту, та 1271,55 грн заборгованість за процентами.

На момент розгляду справи судом позивачем відповіді на відзив, будь-яких заяв, клопотань подано не було.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 08.11.2024-100002205 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, що є невід`ємною частиною договору, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е331.

Відповідно до п.2.2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п.3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Відповідно до п.4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-3509.

Відповідно до п.п. 1-4 заявки, позичальнику 14.11.2024 надається кредит у розмірі 17000 грн строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 02.04.2025.

Згідно пунктів 5-7 продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми Кредиту та дорівнює 2550 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до п.14 заявки, ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 6469.12% . Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 36617 грн. 71 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 19617 грн. 71 коп.

Відповідно до п. 15. Неустойка: 170 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п.16 розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

14 листопада 2024 року відповідач акцептував пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) № 08.11.2024-100002205 від 14.11.2024, з якою попередньо уважно ознайомився, про що свідчить його електронний підпис Е331, проставлений у відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору (кредитної лінії) № 08.11.2024-100002205 від 14.11.2024.

Згідно довідки про проведення відповідної транзакції в системі ТОВ Універсальні платіжні рішення» № 1-2808 від 28.08.2025, 14.11.2024 о 14:21:11, згідно договору кредиту №08.11.2024-100002205, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 в сумі 17000 грн, номер транзакції в системі іPay.ua 566173587.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на день подання позовної заяви утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 33119, 03 грн.

Як вбачається з наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №08.11.2024-100002205 від 14.11.2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 33119, 03 грн, що складається з: 14211, 43 грн - заборгованості за тілом кредиту; 11937, 60 грн заборгованості за процентами; 6970 грн неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 14.11.2024 по 22.01.2025.

При цьому, у позовній заяві позивачем вказано, що відповідачем частково проведена сплата по кредитному договору на суму: 3661, 77 грн 21.11.2024; 5191, 77 грн 20.12.2024; 3662, 99 грн 20.12.2024; 3588, 63 06.01.2025.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст.12Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір № 08.11.2024-100002205 від 14.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст.6Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронних цифрових підписів сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, позикодавець вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Частини 1, 5 ст.81ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором № 08.11.2024-100002205 від 14.11.2024 виконав у повному обсязі.

Як вбачається з наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №08.11.2024-100002205 від 14.11.2024, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 33119, 03 грн, що складається з: 14211, 43 грн - заборгованості за тілом кредиту; 11937, 60 грн заборгованості за процентами; 6970 грн неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 14.11.2024 по 22.01.2025.

При цьому, встановлено, що відповідачем частково проведена сплата по кредитному договору на суму: 3661, 77 грн 21.11.2024; 5191, 77 грн 20.12.2024; 3662, 99 грн 20.12.2024; 3588, 63 06.01.2025, а всього у сумі 16105, 16 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув.

Проте, із наданої позивачем довідки розрахунку про стан заборгованості відповідача за кредитним договором не можливо зрозуміти алгоритм нарахування позивачем заборгованості за кредитним договором, а також на погашення чого позивач розподілив сплачені відповідачем кошти у розмірі 16105, 16 грн.

Разом із тим, представник відповідача у відзиві на позов зазначила, що останній визнає позов частково, у розмірі 10354, 03 грн, з яких 9082, 48 грн заборгованість за тілом кредиту, 1271, 55 грн заборгованість за процентами, надавши свій розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором.

При цьому, такий розрахунок обґрунтувала тим, що відповідачем було сплачено безпідставно на користь позивача комісію у загальній сумі 2550,00 грн, згідно з графіком платежів, а саме за платежами від 21.11.2024 у сумі 3661, 77 грн та 20.12.2024 у сумі 5 191,77 грн. (в ці суми зокрема включена безпідставна комісія), загальна сума заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшення на безпідставно сплачену відповідачем комісію у розмірі 2550,00 грн.

Так із наданого представником відповідача розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем із сплаченої суми за кредитом у розмірі 16105, 16 грн, погашено: тіло кредиту у розмірі 7917, 52 грн, відсотки у розмірі 8187, 64 грн. Відтак заборгованість за кредитним договором становить 9082, 48 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту, та 1271, 55 грн заборгованість за відсотками.

Із таким розрахунком заборгованості наданим представником відповідача суд погоджується, вважає такий правильним, а також враховує те, що позивачем не надано суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження іншої суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що мають місце порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 10354, 03 грн, яка складається із: 9082, 48 грн - заборгованості по тілу кредиту, 1271, 55 грн заборгованості по процентах.

Щодо стягненняз відповідачанеустойки урозмірі 6970грн судзазначає,що пунктом 18 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другоюстатті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню у розмірі 6970 грн, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-другою статті 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 757, 32 грн (10354, 03 грн * 2422, 40 грн / 33119, 03 грн) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Представник відповідача у відзиві просила суд стягнути з позивача в користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

Крім того, у поданій заяві про приєднання доказів, просила приєднати до матеріалів справи понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн, долучивши до такої копію акту від 17.10.2025 про надання правничої допомоги до Договору про надання правової допомоги від 19.09.2025, копію договору про надання правничої допомоги від 19.09.2025.

Відтак, судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу становлять 6000,00 грн, які підтверджуються: договором про надання правової допомоги від 19.09.2025; актом від 17.10.2025 про надання правничої допомоги до Договору про надання правової допомоги від 19.09.2025; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 6000, 00 гривень є реальними, обґрунтованим, підтвердженими матеріалами справи.

На підставі ст.ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ37356833),заборгованість за кредитним договором №08.11.2024-100002205 від 14.11.2024 станом на 04.09.2025 в сумі 10354 (десять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 03 коп., яка складається із: 9082, 48 грн - заборгованості по тілу кредиту, 1271, 55 грн заборгованості по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачені судові витрати в сумі 757, 32 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: