Рішення № 131432832, 31.10.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №752/22604/24

Провадження №2-а/760/1385/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» жовтня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року надійшли матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , постановою серії ЕНА №3257159 про накладення адміністративного стягнення від 13.10.2024 інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальну полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві, рядовим поліції Вдовиченком Євгенієм Володимировичем визнано винним в порушенні вимог п.8.4.г. ПДР - порушення вимог наказових знаків, інспектор застосував до позивача адміністративне стягнення - штраф 340 грн. відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП. Інспектор доказів порушення позивачем ПДР не надавав та не вказав причину зупинення транспортного засобу позивача, що є порушенням ч. 1, ч.3 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, у зв`язку з чим позивач неодноразово заявляв клопотання про відкладення розгляду справи. Дана обставина підтверджується відеозаписом, яка буде надана до суду позивачем та відеозаписом з нагрудної камери інспектора, який позивач просить витребувати у відповідача. Відповідачем, в порушені статті 59 Конституції України, було відмовлено у вище наведених клопотань - реалізувати своє право на отримання правової допомоги. На підставі вищевикладеного, у суду є всі підстави вважати, що відповідач, складаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року та 15 квітня 2020 року по справам №№ 524/9827/16-а та 524/3644/17 та у Постанові ВС/КАС від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а. Крім цього, інспектор представлявся та виписав постанову як інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві. Але згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - такої юридичної особи не існує. Тому незрозуміло які повноваження має інспектор як посадова особа неіснуючої юридичної особи.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О.

Ухвалою суду від 22 серпня 2025 року адміністративний позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

27 серпня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

В період з 25 серпня 2025 року по 09 вересня 2025 року суддя перебувала у відпустці, тому питання про відкриття провадження не розглядалось.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

16 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач вважає, що твердження Позивача, викладенні у позові, є необґрунтованими, хибними та позовні вимоги не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Відповідно до Постанови серії ЕНА №3257159 від 13.10.2024, водій ОСОБА_1 , о 15 год. 51 хв., керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRY», номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по проспекту Свободи, не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2 (рух праворуч) водій керуючи автомобілем не виконав вимогу дорожнього знаку рух праворуч здійснив рух прямо, чим порушив п. 8.4 г) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), та скоїв адміністративне правопорушення, за яке ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 340 гривень. Під час несення служби 13.10.2024 року екіпажем Рубін близько о 15 год. 51 хв., за адресою м. Київ по проспекту Свободи, було виявлено транспортний засіб «TOYOTA CAMRY», номерний знак НОМЕР_1 . Після чого Відповідачем було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Поліцейський підійшов до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4. (а) ПДР. Слід звернути увагу, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлену ст. 245, 270, 278, 279, 280 КУпАП. Водночас, позивач не доводить дані обставини на яких ґрунтується його позовні вимоги. Слід зауважити, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні 761/4629/17 від 30.10.2017. Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (частина друга статті 258 КУпАП). Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення Позивача, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп., що в межах санкції даної статті. Після чого Позивача було ознайомлено з винесеною Постановою та повідомлено йому порядок її оскарження, та наслідки її невиконання, передбачені ст. ст. 307, 308 КУпАП. Враховуючи, що підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснена Відповідачем у відповідності до ст. ст. 278, 279 КУпАП, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, винесено Постанову у присутності Позивача, роз`яснено всі його права та надано її на ознайомлення. Позивач ознайомився з постановою серії ЕНА №3257159 від 13.10.2024. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП. Слід також зазначити, що Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Таким чином, Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи. За таких обставин відсутні підстави для скасування Постанови з мотивів, наведених в позовній заяві. Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19. Ухвалою Солом`янського районного суду від 10.09.2025 по справі № 752/22604/24, витребувано від Департаменту патрульної поліції відеозапис з нагрудної камери інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальну полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, рядовим поліції Вдовиченком Євгенієм під час розгляду справи про адміністративного правопорушення, згідно якої ухвалена постанова серії ЕНА №3257159 від 13.10.2024. Відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Таким чином в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото - та відеоматеріали на підставі яких була винесена постанова серії ЕНА №3257159 від 13.10.2024, якою Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статтею 122 КУпАП. Разом з тим факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений Інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні. З врахуванням наведеного просив відмовити у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3257159 від 13.10.2024 року, 13.10.2024 15:51:23 м. Київ проспект Свободи, водій керуючи ТЗ не виконав вимогу знаку 4.2 (Рух тільки праворуч) а саме здійснив рух прямо, чим порушив п.8.4.г. ПДР - Порушення вимог наказових знаків, ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).

Будь - яких інших доказів надано учасниками до матеріалів справи не було.

При цьому, суд зважає на те, що в п.7 зазначеної постанови «до Постанови додаються» будь - які докази, зокрема відеозаписи, не зазначені. Тож, постанова не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 КАС України, він не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 у справі № 524/5536/17.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 8.4.г Правил дорожнього руху, наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Згідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, вищенаведені норми законодавства встановлюють обов`язок водіїв дотримуватись вимог дорожніх знаків та правил дорожнього руху.

Натомість, суду не було надано будь - яких належних та допустимих доказів того, що позивачем 13.10.2024 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб`єктивної та об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII встановлено основні повноваження поліції.

Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

Матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до Департаменту патрульної поліції про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Також, частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 484,40 грн., згідно квитанції №219162051 від 22.10.2024 року (а.с. 12).

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 484,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246 - 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3257159 від 13.10.2024 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 484,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. О. Тесленко