Вирок № 131412380, 30.10.2025, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1717/25

пров. № 1-кп/544/193/2025

Номер рядка звіту 98

В И Р О К

іменем України

30 жовтня 2025 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Пирятинського районного суду Полтавської області на вул. Соборна, 41 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за №12025175580000082 від 01.05.2025, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Давидівка Пирятинського району Полтавської області, зареєстрований та що фактично мешкає по АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, військовозобов`язаного, раніше не судимого,

який органами досудового розслідування обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 та ч.2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі КК),

із участю сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , із боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

09 квітня 2025 року, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, в соціальній мережі «Facebook», за допомогою свого мобільного телефону «ZTE BLADE А53 PRO», перебуваючи за місцем свого проживання в селі Давидівка Пирятинської ТГ Лубенського району Полтавської області, в спільноті « ОСОБА_6 », розмістив фіктивне оголошення з продажу неіснуючого в нього товару, а саме спортивного велосипеду за посиланнями «ІНФОРМАЦІЯ_4» з метою

вчинення кримінальних правопорушень, а саме вчинення шахрайства, шляхом отримання передплат за вказаний товар.

В подальшому, 10.04.2025 ОСОБА_7 , знайшовши вищевказане оголошення, за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з зазначеним у ньому абонентським номером телефону НОМЕР_1 , шляхом обміну повідомленнями в месенджері «Telegram», зв`язалась із ОСОБА_3 з метою придбання велосипеду. Під час спілкування в месенджері «Telegram» ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечиих наслідків під приводом продажу вищевказаного велосипеду, вводячи в оману ОСОБА_7 , для подальшого отримання грошових коштів шляхом обману, повідомив останню, що для купівлі велосипеду їй необхідно здійснити попередню оплату на номер банківської картки № НОМЕР_2 , емітованої у AT КБ «ПриватБанк», яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 .

Після цього, ОСОБА_7 , будучи переконаною у чесності продавця та не усвідомлюючи злочинний намір ОСОБА_3 , 11.04.2025 року о 12:27 год., через термінал самообслуговування, який розташований в м. Пирятин по вул. Соборній, 26, здійснила перерахунок грошових коштів в сумі 4020,10 грн, одним платежем на банківську картку, номер якої отримала у повідомленні. Після цього ОСОБА_7 товар так і не отримала, а ОСОБА_3 перестав з нею виходити на зв`язок, спричинивши потерпілій матеріального збитку на вказану суму.

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК - як умисні дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).

В подальшому, 10.04.2025 ОСОБА_8 , знайшовши вищевказане оголошення, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 » з зазначеним у ньому абонентським номером телефону НОМЕР_1 , шляхом обміну повідомленнями в месенджері «Telegram», зв`язався з ОСОБА_3 з метою придбання велосипеду. Під час спілкування в месенджері «Telegram» ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків під приводом продажу вищевказаного велосипеду, діючи повторно, вводячи в оману ОСОБА_8 , для подальшого отримання грошових коштів шляхом обману, повідомив останнього, що для купівлі велосипеду йому необхідно здійснити попередню оплату на номер банківської картки № НОМЕР_2 , емітованої у AT КБ «ПриватБанк», яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 .

Після чого, ОСОБА_8 , будучи переконаним у чесності продавця та не усвідомлюючи злочинний намір ОСОБА_3 , 11.04.2025 року, перебуваючи за місцем проживання, в м. Пирятин Лубенського району Полтавської області, через додаток банку здійснив перерахунок грошових коштів в сумі 3500 грн, о 17:29 год., одним платежем на банківську картку, номер якої отримав у повідомленні. Після цього ОСОБА_8 товар так і не отримав, а ОСОБА_3 перестав з ним виходити на зв`язок, спричинивши потерпілому матеріального збитку на вказану суму.

18.04.2025 року, ОСОБА_9 , знайшовши вищевказане оголошення, за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з зазначеним у ньому абонентським номером телефону НОМЕР_1 , шляхом обміну повідомленнями в месенджері «Telegram», зв`язався з ОСОБА_3 з метою придбання велосипеду. Під час спілкування в месенджері «Telegram» ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків під приводом продажу вищевказаного велосипеду, діючи повторно, вводячи в оману ОСОБА_9 , для подальшого отримання грошових коштів шляхом обману, повідомив останнього, що для купівлі велосипеду йому необхідно здійснити попередню оплату на номер банківської картки № НОМЕР_2 , емітованої у AT КБ «ПриватБанк», яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 .

Після чого, ОСОБА_9 , будучи переконаним у чесності продавця та не усвідомлюючи злочинний намір ОСОБА_3 , 30.04.2025 року, через термінал самообслуговування, в м. Пирятин по вул. Європейська 155а, здійснив перерахунок грошових коштів в сумі 4020 грн, о 12:44 год., одним платежем на банківську картку, номер якої отримав у повідомленні. Після цього ОСОБА_9 товар так і не отримав, а ОСОБА_3 перестав з ним виходити на зв`язок, спричинивши потерпілому матеріального збитку на вказану суму.

В подальшому, 02.05.2025 року, ОСОБА_10 , знайшовши вищевказане оголошення, за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з зазначеним у ньому абонентським номером телефону НОМЕР_1 , шляхом обміну повідомленнями в месенджері «Telegram», зв`язався з ОСОБА_3 з метою придбання велосипеду. Під час спілкування в месенджері «Telegram» ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків під приводом продажу вищевказаного велосипеду, діючи повторно, вводячи в оману ОСОБА_10 , для подальшого отримання грошових коштів шляхом обману, повідомив останнього, що для купівлі велосипеду йому необхідно здійснити попередню оплату на номер банківської картки № НОМЕР_2 , емітованої v AT КБ «ПриватБанк», яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 .

Після чого, ОСОБА_10 , будучи переконаним у чесності продавця та не усвідомлюючи злочинний намір ОСОБА_3 , 02.05.2025 року через термінал самообслуговування, на шляху Київ-Харків-Довжанський в с. Кононівка Драбівського району Черкаської області здійснив перерахунок грошових коштів в сумі 5000 грн, о 16:04 год., одним платежем на банківську картку, номер якої отримав у повідомленні. Після цього ОСОБА_10 товар так і не отримав, а ОСОБА_3 перестав з ним виходити на зв`язок, спричинивши потерпілому матеріального збитку на вказану суму.

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК - як умисні дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Під час досудового розслідування 24 липня 2025 року між начальником Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з угодою ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення у повному обсязі у судовому провадженні, щиросердно розкаявся.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначене покарання з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є нетяжким злочином, особи підозрюваного (який є несудимим), обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), думки потерпілих, яким завдана шкода відшкодована у повному обсязі. З урахуванням викладеного, сторони прийшли до згоди, що підозрюваному для його виправлення та попередження нових злочинів достатньо буде покарання за ч.1 ст. 190 КК України у виді одного року обмеження волі; за ч.2 ст. 190 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

Сторони визначили остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до приписів ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з іспитовим строком.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно та повністю визнав свою винуватість, щиро кається у вчиненому та погоджується на призначення узгодженого покарання.

Захисник також підтвердив добровільність угоди та просив її затвердити.

Прокурор в судовому засіданні просить затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості зрозумілі. Прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України як умисні дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) та за ч.2 ст. 190 КК України як умисні дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією), внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим,за ч.1 ст. 190 КК України віднесене до кримінальних проступків, за ч.2 ст. 190 КК України - віднесений до нетяжких злочинів, а отже угода відповідає вимогам закону.

Судом установлено,що ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України,а також укладення угоди сторонами є добровільним,тобто не є наслідком застосування насильства, примусу,погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті,що передбачені в угоді. Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст.ст.473,474 КПК України.

Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та на їх основі може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не порушують прав, свобод та інтересів сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. Суд також бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є відповідними ступеню тяжкості та характеру кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого.

Судом також установлено, що потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 в порядку азб.5 ч.4 ст. 469 КПК України, не заперечують проти укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваним та прокурором, про що надали відповідні заяви.

Обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На думку суду така міра покарання буде достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно приписів пункту першого частини третьої статті 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між начальником Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_11 .

Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 21.05.2025 року накладено арешт на мобільний телефон марки «ZTE BLADE А53 PRO», з сім-картками мобільних операторів «Водафон» № НОМЕР_1 , та «Київстар» № НОМЕР_3 , банківські картки для виплат AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 , банківська картка для виплат «Полтава-Банк» № НОМЕР_5 ,що належать обвинуваченому ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого зокрема ч. 1ст. 190 КК України.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Беручи до уваги те, що мобільний телефон марки «ZTE BLADE А53 PRO», з сім-картками мобільних операторів «Водафон» № НОМЕР_1 , та «Київстар» № НОМЕР_3 , використаний власником ОСОБА_3 як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, тому до вказаних речових доказів необхідно застосувати спеціальну конфіскацію на користь держави.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 471, 473-475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 24 липня 2025 року, укладену між начальником Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , - затвердити.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК та ч.2 ст. 190 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання:

за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді одного року обмеження волі;

за ч.2 ст. 190 КК України - у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Роз`яснити ОСОБА_3 наслідки невиконання угоди, передбачені ч.1, ч.5 ст.476 КПК України.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 21.05.2025 року.

На підставі ст. 96-1 та 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію, якою речові докази: мобільний телефон марки «ZTE BLADE А53 PRO», з сім-картками мобільних операторів «Водафон» № НОМЕР_1 , та «Київстар» № НОМЕР_3 ,- конфіскувати в дохід держави.

Речові докази: банківські картки для виплат AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 , банківська картка для виплат «Полтава-Банк» № НОМЕР_5 , які зберігаються в камері речових доказів ВП №1 Лубенського РВП - повернути ОСОБА_3 як власнику; DVD-R диск з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» та DVD-R диск з інформацією ПрАТ «ВФ Україна», які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених частиною четвертою статті 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів із дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1