Рішення № 131406654, 29.10.2025, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2503/25

Провадження № 2/526/1398/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Киричка С.А.,

з участю секретаря Широколави О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Гадяч цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області про визначення часток у спільній власності

встановив:

11 серпня 2025 року позивачі звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області про визначення часток у спільній власності, вказуючи,що власникомквартири підномером АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 ,на підставісвідоцтва проправо власностіна житловиданого відділомприватизації житлавиконкому Гадяцькоїміської радивід 19.01.1998року,співвласниками якоїтакож єпозивачі.Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шестимісячний строкприйняли спадщинута маючинамір їїоформити завелиспадкову справуу приватногонотаруса Миргородськогонотаріального округуЯмпольської С.В.Проте їмбуло відмовленоз підставнеможливості визначеннячасток. За данихобставин,необхідно визначитичастки кожногоіз співвласниківданої квартирита визнатиправо власностіу порядкуприватизації таправо власностіу порядкуспадкування,тому щокожен ізпозивачів,бажає належнимчином володітисвоїм майном. Таким чином, отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальному порядку неможливо, на теперішній час немає іншого способу, окрім звернення до суду щодо визначення часток у спільній власності.

13 серпня 2025 року відкрито провадження по справі за спрощеного позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явилися. Від представника позивачів надійшла заява, в якій заявлені позивачами позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Гадяцької міської ради Губський В. у судове засідання не з`явився. Виконавчий комітет Гадяцької міської ради надав письмову заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. При винесенні рішення повністю покладаються на розсуд суду.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 23.12.2024 року Гадяцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на підставі актового запису №553. (а.с.21)

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19.01.1998 року, ОСОБА_3 та членам його сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було передано у спільну сумісну власність квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 34,4 кв.м. (а.с.24)

Дане свідоцтво видане на підставі розпорядження від 19.01.1998 року №332. Свідоцтво зареєстроване в Полтавському міжміському БТІ в реєстровій книзі за №32-3580. (а.с.24 зворот).

Тобто до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , ввійшло нерухоме майно, а саме частина квартири загальною площею 34,4 кв.м., яка на праві спільної сумісної власності належала померлому та спадкодавцям.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 03.02.1977 року Мартинівською сільською радою Гадяцького району Полтавської області на підставі актового запису №1, ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 . (а.с.9)

За час перебування у шлюбі у них народились сини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 від 10.04.1978, та серії НОМЕР_4 від 21.01.1982, відповідно (а.с.10, 16).

На час смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживав і був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою №05-03/05/44 від 04.04.2025 року виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради ( а.с.23)

Згідно до положень статей319,321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку звернулись до нотаріуса з заявою про прийняття після смерті ОСОБА_3

06.08.2025 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ямпольською С.М., винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у зв`язку з неможливістю видачі їм свідоцтва про право на спадщину, оскільки у спадкоємця відсутні документи про визначення саме його частки у праві власності на нерухоме майно та рекомендовано звернутися до суду для визначення часток кожного із співвласника даної квартири.( а.с.27)

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому ресєстрі , 04.04.2025 приватним нотаріусом Ямпольською С.М. зареєстровано спадкову справу №73899711 яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ( а.с.22)

Повна технічна інвентаризація квартири АДРЕСА_1 проведена 31.07.2025 року, що підтверджується копією технічного паспорта, виготовленого ПП ПБТІ «Інвентаризатор».

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 5ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Згідно ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цьогоЗакону.

Статтею 8 вищевказаного закону передбачено, що передача квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Статтею 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4статті 41 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно дост. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ч. 1ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Згідно ч.1ст. 368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У частинах 1, 2ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частинами 1, 2ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об`єктом спадкування. Проте не всі співвласники мають право у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтво про право на частку. Таким правом з усіх можливих учасників спільної сумісної власності згідно Закону України «Про нотаріат»,Наказом Мінюсту «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 № 296/5, наділений лише другий з подружжя.

Згідно з правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріпленої в п. 3.4 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно саме за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України (постанови від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20) та ін., що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Однак відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування",у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 5постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.

Як вбачається з практики ВССУ (а саме ухвали ВССУ від 12.12.2012 року № 6-44981ск12) ідеальна частка - це частка у праві на річ.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно достатті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування року» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Висновки за результатами розгляду справи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту та передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що виключно позивачу належить право обирати спосіб захисту порушеного права і що в результаті визначення розміру частки між позивачем і відповідачем припиняється право спільної сумісної власності та виникає право спільної часткової власності.

Окрім того, при вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

З наданих суду доказів, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить померлому ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на праві спільної сумісної власності.

Як свідчать матеріали справи, поділ вказаної вище квартири або виділ з неї окремих часток за життя ОСОБА_3 не проводився, розмір часток співвласників в праві власності на квартиру не визначався.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить, так звана, ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Разом з тим, видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак суд приходить до висновку, що для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, справа про визначення належної йому частки вирішуватиметься в суді.

Враховуючи те, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 19 січня 1998 року, квартира належить на праві спільної сумісної власності померлому ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, а тому суд вважає за можливе визначити частку у праві спільної сумісної власності на квартиру за кожним з співвласників у розмірі - 1/4.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір сплачено позивачами при зверненні до суду в повному обсязі, питання щодо стягнення судових витрат з відповідача на їх користь позивачами не заявлялось.

Керуючись, ст. 16, 355, 357, 368, 369, 370, 372, 392, 1216-1218 ЦК України, ст.ст. 4, 247, 258-259, 265, 353, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області про визначення часток у спільній власності задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить по частині квартири під номером АДРЕСА_1 кожному.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: С. А. Киричок