Постанова № 13140105, 23.12.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р.Справа № 3/123-10-4771

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Картере В.І., Журавльова О.О.

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної виробничо комерційної фірми „Хімсан”

на ухвалу господарського суду Одеської області від 12 листопада 2010 року

про забезпечення позову

у справі № 3/123-10-4771

за позовом Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Орфей”, м. Одеса, пров. Чайковського, 9

до Приватної виробничо комерційної фірми „Хімсан”, м. Одеса, вул. Мельницька, 29

про: стягнення заборгованості 83351, 09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Орфей” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватної виробничо комерційної фірми „Хімсан”, в якій просить суд стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми „Хімсан” заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 69 801,05 грн., пеню у розмірі 10 489,97 грн. та 3% річних у розмірі 3 060,07 грн. Як зазначає позивач в позовній заяві, згідно з рішенням загальних зборів мешканців житлового будинку АДРЕСА_1, оформленого протоколом № 1 від 23.03.2009р. плата за утримання будинку, власником приміщення у якому є відповідач, встановлена в розмірі 10 грн. на 1 кв. м.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, у якій Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Орфей” просило суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення офісу №1, розташованого за адресою: м. Одеса, провулок Чайковського, будинок 9, що належить на праві власності Приватній виробничо-комерційній фірмі „Хімсан”.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована ухиленням відповідача від участі у загальних зборах Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Орфей”, від сплати платежів, повязаних з утриманням житлового будинку, відмовою відповідача від укладення відповідного договору на утримання будинку, загрозою ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 листопада 2010 року по справі № 3/123-10-4771 (суддя Дяченко Т.Г.) накладено арешт на нежитлові приміщення офісу №1, розташованого за адресою: м.Одеса, провулок Чайковського, будинок 9, загальною площею 192,3 кв. м, що належать на праві власності Приватній виробничо-комерційній фірмі „Хімсан” (код ЄДРПОУ 30210085) до розгляду господарської справи № 3/123-10-4771 по суті.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Приватна виробничо комерційна фірма „Хімсан” подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 12 листопада 2010 року по справі № 3/123-10-4771 та відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що зазначена ухвала не обґрунтована, незаконна, порушує вимоги матеріального та процесуального законодавства та не відповідає обставинам справи.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників сторін, тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 14.12.2010 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Від сторін, представники яких не зявились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, ухвалою господарського суду Одеської області від 12 листопада 2010 року по справі № 3/123-10-4771 накладено арешт на нежитлові приміщення офісу №1, розташованого за адресою: м.Одеса, провулок Чайковського, будинок 9, загальною площею 192,3 кв. м, що належать на праві власності Приватній виробничо-комерційній фірмі „Хімсан” (код ЄДРПОУ 30210085) до розгляду господарської справи № 3/123-10-4771 по суті.

Вказана ухвала винесена місцевим господарським судом на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 67 ГПК України про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Така ж правова позиція наведена і у п.1.1, 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову".

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст.65 ГПК). Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Таке правило повинно застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі ст.67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Така ж правова позиція викладена у п.п. 3, 8 Розяснень Вищого арбітражного суду від 23.08.1994 р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" з наступними змінами та доповненнями.

Також відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного (господарського) суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Із матеріалів справи випливає, що предметом позовних вимог Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Орфей” є стягнення заборгованості 83351, 09 грн.

В заяві про забезпечення позову позивач підставами для звернення із такою заявою зазначив: ухиленням відповідача від участі у загальних зборах Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Орфей”, від сплати платежів, повязаних з утриманням житлового будинку, відмовою відповідача від укладення відповідного договору на утримання будинку, що судовою колегією взагалі не може розглядатися як реальні підстави для застосування заходів до забезпечення позову.

Таким чином судова колегія вважає на необхідне зазначити, що ані у клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову, ані в оскаржуваній ухвалі суду від 12 листопада 2010 року взагалі не мотивовано та не наведено жодних реальних обґрунтувань, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Водночас необхідно зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Така ж правова позиція викладена і у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи скаржника про те, що накладення арешту на майно порушує його законні права, а судова колегія вважає, що може взагалі привести до унеможливлення здійснення відповідачем своєї діяльності, що є порушенням вищевказаних приписів законодавства.

Отже судова колегія дійшла до висновку, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було враховано зазначені обставини, а позивачем не було обґрунтовано зв'язок між прийнятими заходами та предметом позову, та не було вказано, як само не прийняття такого забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що належить на праві власності Приватній виробничо-комерційній фірмі „Хімсан” та розташоване за адресою: м. Одеса, провулок Чайковського, будинок 9.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла до висновків про те, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та в деяких випадках засновані на припущеннях.

З огляду на викладене, ухвалу господарського суду Одеської області від 12 листопада 2010 року не можна визнати законною, обґрунтованою та прийнятою у відповідності з нормами процесуального права, фактичними обставинами справи, а тому вона підлягає скасуванню.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Отже, господарським судом Одеської області неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду скасуванню, у задоволенні клопотання Обєднання співвласників багатоквартирного будинку „Орфей” про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної виробничо комерційної фірми „Хімсан”, м. Одеса, на ухвалу господарського суду Одеської області від 12 листопада 2010 року про забезпечення позову по справі № 3/123-10-4771 задовольнити, ухвалу господарського суду скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Справу № 3/123-10-4771 передати на розгляд до господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 27 грудня 2010 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: В.І. Картере

Суддя: О.О. Журавльов