Постанова № 13139891, 23.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2010                                                                                           № 37/423

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – Марковська В.В.;

відповідача – Цвілій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.10.2010

у справі № 37/423 ( )

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   ТОВ "Експлуатаційна компанія "Комфорт-майстер"

про                                                   стягнення 134 695,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі – позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Комфорт - Майстер» (далі – відповідач) про стягнення 119018,93 грн. основного боргу, 11 972,39 грн. інфляційних нарахувань та 3 704,39 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 7560870 від 12.10.2009 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.09.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 37/423.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 25.10.2010 провадження у справі № 37/423 в частині стягнення основного боргу в розмірі 20657,56 грн. припинено, в іншій частині позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 90111,39 грн. основного боргу, 9616,50 інфляційної складової боргу та 3704,39 грн. трьох відсотків річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 25.10.2010 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови стягнення інфляційної складової боргу скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 7560870 від 12.10.2009 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язувався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі (п. 1.1 Договору).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 265 ГК України), за умовами якого одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення – в період опалювального сезону; для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору споживач зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії –кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до Договору у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4, 5 додатку № 2 до Договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку – по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-2 за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 40 В – не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до Договору у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) – від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення – як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання – як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-2 за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 40-В оформлену постачальником платіжну вимогу - доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформляє і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 7560870 від 12.10.09, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме звітами про добові параметри теплопостачання за періоди з 26.10.2009 до 25.11.2009, з 26.11.2009 до 21.12.2009, з 22.12.2009 до 24.01.2010, з 25.01.2010 до 21.02.2010, з 22.02.2010 до 24.03.2010, з 25.03.2010 до 26.04.2010, з 26.04.2010 до 24.05.2010, з 25.05.2010 до 24.06.2010, з 25.06.2010 до 26.07.2010, обліковими картками за період з жовтня 2009 до липня 2010 року, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію, поданими відповідачем платіжними дорученнями № 327 від 03.08.2010 на суму 10 000,00 грн., № 357 від 26.08.2010 на суму 10 000,00 грн., № 368 від 07.09.2010 на суму 5 000,00 грн., № 395 від 22.09.2010 на суму 10000,00 грн., № 399 від 24.09.2010 на суму 15 000,00 грн. та № 415 від 12.10.2010 на суму 12 000,00 грн., на виконання умов договору протягом указаного періоду позивач передав, а відповідач отримав теплову енергію у гарячій воді, вартістю 620085,59 грн., та частково оплатив її у розмірі 529974,20 грн., у т. ч. 8249,98 грн. до часу звернення позивача в суд з указаним позовом та 20657,56 грн. після звернення позивача в суд з указаним позовом.

Враховуючи платежі здійснені відповідачем до звернення позивача до суду та на час вирішення спору по суті судом першої інстанції, колегія погоджується з висновками останнього щодо відмови в позові в частині боргу, що був погашений до звернення позивача до суду та припинення провадження у справі відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, стосовно боргу сплаченого під час вирішення спору.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Доказів оплати 90111,39 грн. вартості теплової енергії, що була виставлена в період з жовтня 2009 року по липень 2010 року відповідачем подано не було. А за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за отриману теплову енергію відповідач розрахувався з порушенням строків встановлених додатком № 2 до Договору, а отже, в силу ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України має сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Між тим, колегія суддів вважає неправомірним часткове задоволення вимог стосовно інфляційної складової боргу судом першої інстанції з огляду на наступне.

Так, індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом України.

За змістом чинного законодавства індекс інфляції сплачується в разі, коли величина індексу перевищує 100% (поріг індексації).

Разом з тим, не зважаючи на відсутність доказів належної оплати, суд першої інстанції задовольнив вимоги лише частково, визначивши інші межі спірного періоду за який нараховувалася інфляційна складова, а ніж ті, що були заявлені позивачем в позовній заяві, а саме, здійснив перерахунок за період з травня 2010 по серпень 2010.

Колегія суддів вважає такі дії суду першої інстанції помилковими та такими, що суперечать нормам чинного процесуального законодавства, оскільки позивачем клопотання про зміну підстав позову (ст. 22 ГПК України), зокрема нарахування ним інфляційної складової боргу в період травня 2010 по серпень 2010, не подавалось.

Відшкодування суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Чинне законодавство не передбачає зменшення інфляційної складової боргу в період коли індекс інфляції був менше одиниці та відсутня методика розрахунків з приводу зазначеного.

Отже, вирішивши питання щодо інфляційної складової боргу з інших підстав ніж заявлялось в позовній заяві, суд першої інстанції припустився порушення вимог ст.ст. 22, 83 ГПК України, що призвело до прийняття у справі неправильного рішення в частині стягнення інфляційних втрат.

Оскільки відповідач прострочив (строки встановлені додатком № 2 до договору) виконання грошового зобов’язання за договором, на підставі ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, п. 10 додатку № 4 до договору № 7560870 від 12.10.2009, на користь позивача підлягає стягненню за розрахунком останнього, що відповідає вимогам законодавства, 11972,39 грн. інфляційної складової боргу та 3704,39 грн. – 3% річних.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог були неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 25.10.2010 підлягає скасуванню в частині відмови стягнення інфляційних втрат на суму 2355,89 грн. з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, та розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 25.10.2010 по справі № 37/423 частково скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 13, код ЄДРПОУ 35899928) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 90 111 (дев’яносто тисяч сто одинадцять) грн. 39 коп. основного боргу, 11 972 (одинадцять тисяч дев’ятсот сімдесят дві) грн. 39 коп. інфляційної складової боргу, 3 704 (три тисячі сімсот чотири) грн. 39 коп. трьох відсотків річних, 1 264 (одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження в частині позовних вимог щодо стягнення 20657,56 грн. основного боргу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 13, код ЄДРПОУ 35899928) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 86 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 37/423 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді