Постанова № 13139838, 14.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010                                                                                           № 42/101

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко Я.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Іваненко І.П. – довіреність № ДО7/2010/06/25-2 від 25.06.2010 року

від відповідача -Бойков О.С. – довіреність б/н від 19.02.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" та Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует”

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010

у справі № 42/101 ( .....)

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Силует"

про                                                   стягнення заборгованності, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 283956,94 грн.

В судовому засіданні 14.12.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует” про стягнення 283956, 94 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 1630063 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2002 року, останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом жовтня 2007 року - листопада 2009 року теплову енергію, заборгувавши станом на 01.12.2009 року 196 058, 05 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення у розмірі 56 337,60 грн., 3% річних з простроченої суми у розмірі 10 129, 32 грн., пеню у розмірі 21 431, 97 грн., а також 2839, 57 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову, посилаючись на безпідставність проведених позивачем нарахувань за теплову енергію на підставі тарифів, які в установленому порядку затверджені не були, а також на необґрунтованість визначення обсягів теплової енергії без урахування даних встановлених у нього теплолічильників.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі № 42/101 позов задоволено частково.

          Стягнуто з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 143568, 14 грн. боргу, 51886, 37 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 9329, 00 грн. 3% річних, 19738, 63 грн. пені, 2245, 22 грн. витрат по оплаті державного мита, 186, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі № 42/101, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

          Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи судом порушено загальні принципи судочинства, закріплені ст. 125 Конституції України та ст.ст. 42 (принцип рівності сторін перед законом і судом), 43 (принцип змагальності), 47 (порядок прийняття судових рішень) Господарського процесуального кодексу України, без належного з’ясування та обговорення усіх обставин справи.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив та не надав належної оцінки умовам спірного договору, не з’ясував обставини справи щодо обов’язків відповідача здійснювати розрахунки з позивачем за спожиту теплову енергію.

На думку апелянта, судом не досліджено той факт, що в матеріалах справи відсутні відомості обліку споживання теплової енергії за жовтень 2007 року спірного періоду, який не подавався відповідачем, а отже нарахування проводились розрахунковим способом згідно договірних навантажень. Отже, відмова суду у задоволенні суми нарахувань за жовтень 2007 року на 48,75 Гкал є безпідставною та необґрунтованою.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі № 42/101, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення є незаконним через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального права, порушення норм матеріального права, оскільки позивачем не доведено і матеріалами справи не підтверджено суму заборгованості відповідача за Договором № 1630063.

На думку апелянта, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, полягає в тому, що судом не повно досліджені додаток № 2 до позовної заяви – довідка про надходження коштів за спожиту теплову енергію за Договором № 1630063 та розрахунок заборгованості. Відповідач стверджував, що вказані в цій довідці суми нарахувань за спожиту теплову енергію не відповідають дійсності, оскільки позивач визначав об’єм Гкал на власний розсуд, всупереч наданим відповідачем відомостям обліку теплової енергії. 19.07.2010 року відповідачем було подано клопотання № 320 щодо необґрунтованості сум, зазначених позивачем у довідці – додатку № 2 до позовної заяви та розрахунку заборгованості. Судом клопотання відповідача було залишено без задоволення та не встановлені розбіжності в розрахунку позивача, який в кожному новому місяці керувався новим тарифом.

Апелянт зазначає, що висновки суду та встановлені обставини щодо перерахованих відповідачем платежів, сум збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3% річних з простроченої суми та пені обраховано невірно.

Також, на думку апелянта, позивач у своїх розрахунках застосовує тарифи, що не є діючими, оскільки не зареєстровані у встановленому законом порядку в Головному управлінні юстиції м. Києва. Судом не зазначається у відповідності до якої норми закону він прийшов до висновку про можливість поновлення дії розпорядження КМДА, яке скасовано рішенням суду, що набрало законної сили на підставі розпорядження КМДА № 229 від 27.02.2009 року.

          Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2010 року апеляційні скарги позивача та відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.11.2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу колегією суддів було оголошено перерву в судовому засідання 02.11.2010 року до 16.11.2010 року та зобов’язано позивача уточнити вимоги апеляційної скарги та надати суду детальний розрахунок вартості теплової енергії у гарячій воді за жовтень 2007 року в обсязі 48,75 Гкал, наданої відповідачу за Договором № 1630063 від 01.09.2002 року, та нарахування 3% річних інфляційних втрат та пені на зазначену суму заборгованості з нормативним обґрунтуванням.

10.11.2010 року представником позивача до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що сума нарахувань за спожиту відповідачем теплову енергію за жовтень 2007 року у розмірі 34821, 32 грн. повністю підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу колегією суддів було оголошено перерву в судовому засідання 16.11.2010 року до 07.12.2010 року.

06.12.2010 року представником позивача до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано уточнений розрахунок ціни позову, відповідно до якого сума заборгованості ОСББ „Силует” за спожиту згідно з Договором № 1630063 теплову енергію станом на 01.12.2009 року становить 192445, 68 грн., на сказану суму позивачем нараховано 10039, 36 грн. 3% річних, 55976, 36 грн. збитків внаслідок інфляції та 21047, 23 грн. пені (з червня 2009 року по грудень 2009 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу колегією суддів було оголошено перерву в судовому засідання 07.12.2010 року до 14.12.2010 року.

В судовому засіданні 14.12.2010 року представником відповідача надано для огляду оригінал журналу обліку споживання теплової енергії за жовтень 2007 року, який оглянуто колегією суддів.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі № 42/101 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, а апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует” не визнав та просив її відхилити.

Крім цього представник позивача зазначив про те, що позивачем при подачі позову до суду при здійсненні розрахунку розміру заборгованості відповідача було невірно визначено суму заборгованості останнього за січень 2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі № 42/101 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” не визнав та просив її відхилити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует” задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

01.09.2002 року між позивачем - Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго” (Енергопостачальна організація) та відповідачем - Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Силует” (Абонент), укладено Договір № 1630063 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі-Договір) до належного відповідачу будинку по вул. Оноре де Бальзака, 52/22 в м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 3648 Гкал/рік, а відповідач – щомісячно до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 Договору Енергопостачальна організація (позивач) зобов’язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (Додаток № 2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7 Договору.

Абонент (відповідач) в свою чергу, зобов’язувався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в Додатку № 4 до Договору. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в Додатку № 7 до Договору (п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 Договору).

Порядок розрахунків Сторони погодили Додатком № 4 до Договору, в п. 1 якого передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, 11 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3.1 Додатку № 4 Абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Пунктом 3.2 Додатку № 4 до Договору сторони погодили, що Абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел „Енергопостачальної організації” та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел „Енергопостачальної організації” та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання „Абонента” в розрахунковому періоді.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8 Договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2002 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку Абонента.

При цьому, поясненнями сторін стверджується факт наявності у відповідача лише приладів обліку теплової енергії, яка використовується для потреб опалення. Прилади обліку теплової енергії, яка використовується для потреб гарячого водопостачання у відповідача відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відповідача та просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2007 року по 01.12.2010 року в сумі 196058, 05 грн., яка розрахована з урахуванням нульового сальдо станом на жовтень 2007 року, вартості спожитої теплової енергії в сумі 648817, 10 грн. та її оплати за заявлений період в сумі 452759, 05 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що фактичний обсяг одержаної відповідачем від позивача у спірний період теплової енергії менший на 75,21418 Гкал, що становить відповідно до чинних у цей період тарифів 15489, 91 грн. (75,21418 х 171,62 х 20% ПДВ).

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками місцевого господарського суду в цій частині, виходячи з наступного.

Господарським судом м. Києва відмовлено у задоволенні заявлених вимог за жовтень 2007 року на суму 34821, 32 грн., стягнуто з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует” 15400, 32 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у жовтні 2007 року виходячи з такого розрахунку:

- 136,05 Гкал (кількість Гкал для потреб опалення зазначених відповідачем) х 94,33 грн. (тариф без ПДВ) = 12833, 60 грн. + 2566, 72 ПДВ = 15400, 32 грн.

Фактично розрахунок спожитої теплової енергії за жовтень 2007 року за твердженням позивача виглядає так:

-184,8059 Гкал (кількість Гкал за табуляграмою для потреб опалення у зв’язку з неподанням звіту розрахунок такої кількості Гкал проведено розрахунковим способом відповідно до максимальних обсягів встановлених у Додатку 1 до Договору) х 94,33 грн. (тариф без ПДВ) для житлових організацій = 17432, 74 грн.

Різниця нарахувань у жовтні 2007 року за спожиту теплову енергію для потреб опалення мешканців становить 4599, 15 грн. (без ПДВ).

- 112,14 Гкал (кількість Гкал за табуляграмою для потреб гарячого водопостачання у зв’язку з неподанням звіту розрахунок такої кількості Гкал проведено розрахунковим способом відповідно до максимальних обсягів встановлених у Додатку 1 до Договору) х 94,33 грн. (тариф без ПДВ) для житлових організацій = 11521, 47 грн.

          - 0,37035 (кількість Гкал за табуляграмою для потреб опалення спожитих орендарями у зв’язку з неподанням звіту розрахунок такої кількості Гкал проведено розрахунковим способом відповідно до максимальних обсягів встановлених у Додатку 1 до Договору) х 171, 62 грн. (тариф без ПДВ) для орендарів = 63, 56 грн.

          Загальна сума споживання за жовтень 2010 року становить 29017, 77 грн. (без ПДВ) (17432, 74 грн. + 11521, 47 грн. + 63, 56 грн.) + 20% ПДВ сумою 5803, 55 грн. = 34821, 32 грн.

          Отже, сума нарахувань, виставлена позивачем у жовтні 2007 року у розмірі 34821, 32 грн., повністю підтверджується матеріалами справи в їх сукупності.

          Місцевим господарським судом не досліджено, що в матеріалах справи відсутні відомості обліку споживання відповідачем теплової енергії за жовтень 2007 року (спірного періоду), які не подавались відповідачем у строки, обумовлені укладеним Договором, а тому нарахування за жовтень 2007 року проводились розрахунковим способом згідно договірних навантажень, а отже відмова місцевого господарського суду у задоволенні суми нарахувань за жовтень 2007 року на 48,75 Гкал є безпідставною.

Посилання відповідача на подачу ним журналів обліку споживання теплової енергії за жовтень 2007 року (з відміткою про прийняття представником КЕН 28.11.2007 року), тобто не у строки, визначені у спірному договорі, не покладають на позивача обов’язок проводити розрахунок спожитої теплової енергії за жовтень 2007 року не розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Як вбачається з уточненого розрахунку суми заборгованості, поданого позивачем від час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач погодився з висновками місцевого господарського суду про безпідставність виставлення та нарахування відповідачу в січні 2009 року суми за спожиту теплову енергію у вигляді зайвих 31,91256 Гкал, а тому за уточненим розрахунком позивача вартість спожитої теплової енергії відповідачем за січень 2009 року становить 49506, 35 грн., а не 53118, 72 грн., з розміром якого колегія суддів погоджується, перевіривши поданий розрахунок.

Таким чином, загальна вартість придбаної відповідачем у позивача теплової енергії за період з жовтня 2007 року по листопад 2009 року включно становить 645204, 73 грн., з яких відповідачем, згідно поданого розрахунку, сплачено 452759, 05 грн.

Доводи відповідача щодо необґрунтованості визначення позивачем обсягу поставленої за договором теплової енергії, використаної для потреб гарячого водопостачання, є безпідставними, оскільки останній за відсутності відповідних приладів обліку, правомірно, відповідно до умов п. 3.2 Додатку № 4 до Договору, визначив такий обсяг згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Доказів того, що визначений у такий спосіб обсяг теплової енергії перевищує договірні навантаження, суду не надано.

З наявних у справі довідок про надходження коштів за спожиту теплову енергію за період жовтня 2007 - листопада 2009 та грудня 2009 - травня 2010 років, пояснень відповідача, вбачається, що позивач безпідставно не зарахував в рахунок оплати боргу за спожиту теплову енергію платіж у розмірі 37000, 00 грн., проведений відповідачем 11.12.2009 року.

Таким чином, загальний розмір проведених відповідачем оплат за спожиту у спірний період теплову енергію становить 489 759, 05 грн. (452 759,05 грн.+37000, 00 грн.).

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За обставин, викладених вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що відповідач прострочив оплату за спірним договором, а тому з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 155445, 68 грн. боргу (645204, 73 грн. – 489759, 05 грн.), з урахуванням фактичного розміру прострочених сум - 55976, 36 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 10039, 36 грн. 3% річних з простроченої суми, 21047, 23 грн. пені, передбаченої п. 3.5 Додатку № 4 до Договору та нарахованої за період з червня 2009 року по грудень 2009 року, розмір яких належним чином позивачем доведений, а відповідачем не спростований.

Доводи відповідача щодо безпідставності визначення вартості поставленої йому теплової енергії за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 643 „Про затвердження тарифів на теплову енергію” від 30 травня 2007 року, є безпідставними, виходячи з наступного.

Протягом спірного періоду зазначені тарифи були чинними, відповідне рішення виконавчого органу місцевого самоврядування м. Києва в силу вимог чинного законодавства для набрання ним чинності не підлягало державній реєстрації в органах юстиції, після набрання законної сили судовим рішенням про скасування вищезгаданого розпорядження (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 року у справі № 22-а-5301/08) дію вказаного розпорядження було поновлено з 1 лютого 2009 року на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 229 від 27 лютого 2009 року.

Інших судових рішень, які набрали законної сили, про визнання протиправним та нечинним протягом спірного періоду вищевказаного розпорядження суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует” з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі № 42/101 підлягає зміні у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2425, 09 грн. державного мита та 201, 54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), 1212, 55 грн. державного мита за подання позивачем апеляційної скарги, а у зв’язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідача, витрати останнього по сплаті державного мита за подання своєї апеляційної скарги покладаються на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует” залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010 року у справі № 42/101 змінити, резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

„1. Позов Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” задовольнити частково.

2. Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует” (02222, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 52/22, код ЄДРПОУ 26125259) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 155 445 (сто п’ятдесят п’ять тисяч чотириста сорок п’ять) грн. 68 коп. основного боргу, 55976 (п’ятдесят п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят шість) грн. 36 коп. збитків внаслідок інфляції, 10039 (десять тисяч тридцять дев’ять) грн. 36 коп. 3% річних з простроченої суми, 21047 (двадцять одна тисяча сорок сім) грн. 23 коп. пені, 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п’ять) грн. 09 коп. витрат по оплаті державного мита, 201 (двісті одна) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити”.

4. Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Силует” (02222, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 52/22, код ЄДРПОУ 26125259) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 55 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 42/101 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді