Рішення № 13139468, 23.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р. Справа № 67/151-10

вх. № 9937/6-67

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судового засідання Голуб В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Чернишов В.В. за дов.№ 15/11 від 15.11.2010 року,

відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТД "Українська генетична компанія", м. Харків

про стягнення 55039,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТД "Українська генетична компанія", м. Харків про стягнення суми основного боргу в сумі 49793,01 грн., пені в сумі 2701,78 грн., інфляційних в сумі 1041,52 грн., 3% річних в сумі 503,39 грн., державного мита в сумі 550,40 грн. та витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання взятих на себе зобов"язань з боку відповідача за договором поставки№ 8/55 від 21.05.2009 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду та призначено її розгляд на 06 грудня 2010 року о 10:00.

Представник позивача у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягав та просив суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення 6102207457727, вимоги попередньої ухвали суду не виконав. Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

21 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - торговельний дім «Українська генетична компанія» (Відповідач) було укладено Договір поставки № 8/55, згідно з умовами якого Позивач зобов'язувався поставити Відповідачеві засоби захисту рослин, а Відповідач в свою чергу зобов'язувався розрахуватися за поставлений товар.

п.1.1. Договору, передбачено, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у встановлений строк, товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Даного Договору.

п.1.2. Договору, передбачено, Предметом постачання по договору є засоби захисту рослин (надалі товар) перелік, види, вартість, кількість яких передбачаються в Специфіцікації, що є додатком та невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, Товар зазначений в п. 1.2. цього договору поставляється в кількості, асортименті, передбаченому у Специфікації, яка є додатком та невід'ємною частиною Даного Договору.

П.6.1. Договору, передбачено, покупець сплачує продавцю за товар, який підлягає поставці за даним договором по цінам, зазначених в Специфікації в гривнях, щодо курсу продажу долара США до гривні, встановленого на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору, який складає 7,63 грн. за один долар США.

П.6.2. Договору встановлено, Загальна вартість договору складає 145799,46 грн., в т.ч. ПДВ - 24299,91 грн.

Відповідно до п.6.3. Договору поставки Покупець (Відповідач) зобов'язувався внести попередню оплату у розмірі 72 899,73 грн., а остаточний розрахунок за отриманий товар провести не пізніше 10 жовтня 2009 року.

На виконання умов договору, 3 червня 2009 року Відповідачем було сплачено Позивачу кошти у розмірі 96006,45 грн., про що свідчить банківська виписка, яка міститься в матеріалах справи. (а.с.16)

Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2009 року Позивачем на підставі накладної № 8/55 було поставлено Відповідачу засіб захисту рослин, а саме «Лемур» (товар), на суму 145799,46 грн. (а.с. 14)

Зважаючи на те, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, 2 березня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 8/55 від 21.05.09 р., якою було змінено остаточний строк розрахунків, а саме, перенесено до 1 липня 2010 року. Однак, Відповідач не розрахувався з Позивачем до 1 липня 2010 року.

Відповідач, зазначений товар прийняв, про що свідчить довіреність на отримання товару №85/1 від 10.06.09 року, яка міститься в матеріалах справи та скріплена підписами уповноважених представників сторін .(а.с.15) проте за товар не розрахувався у повному обсязі. Таким чином, станом на 1 листопада 2010 року розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за даним Договором поставки становить 49793,01 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 49793,01 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2701,78 грн., інфляційні нарахування в сумі 2041,52 грн. та 3% річних в сумі 503,39 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 11.1 Договору поставки у разі несплати за поставлений Товар у встановлений договором термін Покупець (Відповідач) зобов'язується сплатити Продавцю (Позивачу) пеню в розмірі 26 % річних за кожен день прострочки від вартості неоплаченого товару.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені в сумі 2701,78 грн., нарахованої за період з 01.07.2010 року по 01.11.2010 року, суд приходить до висновку, що дане нарахування відповідає чинному законодавству, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2701,78 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарс ького кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не становлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних в сумі 503,39 грн. інфляційних в сумі 2041,52 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 526, 530, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - торговельний дім «Українська генетична компанія» (61125, м. Харків, провулок Ващенківський, 2 код ЄДРПОУ 31942068 р/р 26003301812598 в філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Харкові, МФО 351458 ІПН 319420620388, Св-во № 29879042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6 а , ЄДРПОУ 31109157, п/р 2600801024193 в КФ ВАТ "Кредобанк", в м.Києві, МФО 321897, ІПН 311091526504, Св-во № 37075455) основну суму боргу у розмірі 49793,01 грн., пеню у розмірі 2701,78 грн., інфляційні в сумі 2041,52 грн. та 3 % річних у розмірі 503,39 гри., державне мито у розмірі 550,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі №67/151-10 підписано 27 грудня 2010 року