Рішення № 13139444, 28.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2010 р.Справа № 2/96-1721 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Монастириське АТП-16151" вул.Шевченка, 150, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області, 48300

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство транспорту та зв’язку України просп. Перемоги, 14, м. Київ

до відповідачів:

1) Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації вул. С. Бандери, 7, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області,48300

2) Монастириської районної державної адміністрації 48300, м. Монастириська, вул.Шевченка, 19

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Тернопільська обласна державна адміністрація вул.Грушевського, 8 м.Тернопіль

2) Управління промисловості та розвитку інфраструктури Тернопільської облдержадміністрації вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

про спонукання до укладення договору

За участю представників сторін:

позивача: Малий І.М., довіреність№1196 від 24.11.2008р.

Чекалюк Я.В., виписка з наказувід 08.10.2008р.

Міністерства:

1-го відповідача: Брусь О.Б., довіреність№1166/1-4 від 31.05.2010р.

2-го відповідача: Слюсарчин О.В., довіреність№1604/02-16 від 01.11.2010р.

Тернопільської ОДА: Стефанів І.І., довіреність№02-6013/16-20 від 03.11.2010р.

Управління:

Суть справи: Позивач просить зобов'язати відповідачів укласти з ним договір на відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів в 2010 році за маршрутом Коропець - Івано-Франківськ.

Пояснює, що на право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у міжобласному сполученні по вищезазначеному маршруту до 22.10.2011р. йому Міністерством транспорту та зв’язку України наданий дозвіл №002238 від 17.11.2008р.

Посилаючись на даний дозвіл, він звертався до Монастириської райдержадміністрації (листи: №11 від 10.02.2010р.; №64 від 24.06.2010р. та №69 від 14.09.2010р.) з проханням заключити договір, направивши при цьому проект договору на відшкодування збитків №1 від 09.03.2010р.

Вважає, що відповідачі незаконно відмовляються від заключення договору.

Відповідачі позов не визнають (листи №2644/184 від 03.11.2010р.; №1632/02-16 від 05.11.2010р.; №1830/02-16 від 08.12.2010р.; №1828/02-16 від 08.12.2010р. та №1829/02-16 від 08.12.2010р.), посилаючись на те, що ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" не передбачено відшкодування компенсаційних витрат внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути).

Просять у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, та приймаючи до уваги, що:

І. 1) Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя 14.12.2010р. і 21.12.2010р. оголосив перерву в засіданні в межах встановленого строку. 28.12.2010р. засідання продовжилось.

2) Згідно ст. 6, 7, 14 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в подальшому Закону) та п. 16 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997р. (в подальшому Правил) –формування мережі на міжміські та приміські автобусні маршрути загального користування за межі області забезпечує урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автотранспорту.

Керуючись даним законом, на підставі рішення комітету з проведення конкурсів на перевезення пасажирів №170 від 19.09.2008р., позивач одержав від Міністерства транспорту і зв’язку України дозвіл №002238 від 17.11.2008р. "На право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у міжобласному сполученні". А саме: з 22.10.2008р. по 22.10.2011р. позивач має право обслуговувати пасажирів як на території Тернопільської області, так і на території Івано-Франківської області, автобусами ІІ, ІІІ класу, на рейсах приміського маршруту загального користування Коропець - Івано-Франківськ.

В даному дозволі урядовий орган державного управління, який є органом виконавчої влади та замовником транспортних послуг встановив:

- перелік маршрутів загального користування (рейсів), який буде обслуговувати автомобільний перевізник;

- умови організації перевезень;

- показники якості транспортного обслуговування населення;

- термін роботи автомобільного перевізника.

Тобто, в даному дозволі зазначені всі дані, передбачені ст. 31 Закону.

Крім того, в п. 1 дозволу, замовник зазначив, що перевізник забезпечує пільгові перевезення в установленому законом порядку, виконує вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт" та законодавство про захист прав споживачів.

Тобто, в дозволі замовник державних транспортних послуг визначив державне замовлення на соціально захищені послуги транспорту (ст. 11 Закону).

Тому слід вважати, що позивач належним чином виконує перевезення пасажирів по маршруту загального користування Коропець-І.Франківськ. І йому немає потреби, при наявності дозволу, заключати договір з відповідачами на обслуговування автобусних маршрутів.

3) Згідно ст. 29 Закону, позивач є суб’єктом господарювання і відповідач зобов’язаний надати йому компенсацію відповідно до Закону за пільгові перевезення пасажирів (ст. 7 та 29 Закону).

Тим паче, що:

- Міністерство в дозволі не взяло на себе зобов’язань сплатити будь-які суми;

- в дозволі не передбачений порядок розрахунків та компенсації позивачеві за пільгові перевезення;

- автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування забороняється відмовлятись від пільгового перевезення (ст. 37 Закону).

Тобто, законодавець встановив, що виконуючи рейс, перевізник повинен перевезти по пільгам відповідну кількість пасажирів, в зв'язку з чим він у відповідній сумі несе збитки, які повинні бути компенсовані відповідно до вимог чинного законодавства (ст. 916 Цивільного кодексу України).

Отже, згідно умов дозволу, перевізник взяв на себе обов’язок надавати послуги по перевезенню пасажирів, тому позивач не має права надавати переваги одному пасажирові перед другим. Відтак слід вважати, що даний дозвіл є публічним договором і відповідач не має права відмовлятися від укладання договору про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян (ст. 633 Цивільного кодексу України та ст. 178 Господарського кодексу України).

4) Слід також зазначити, що механізм здійснення компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Методичними рекомендаціями "Щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, які перевозяться електротранспортом, автомобільним та залізничним транспортом загального користування в Тернопільській області, за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених розпорядженням голови обласної державної адміністрації №71 від 19.02.2010р.".

П. 3 даних Методичних рекомендацій зазначає, що головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють компенсаційні виплати за пільговий проїзд відповідно до договору про перевезення пасажирів між перевізником та замовником транспортних послуг.

Поскільки, як зазначено вище, у позивача є дозвіл на перевезення пасажирів, то слід вважати, що перевізник є в договірних відносинах з замовником, який дав йому дозвіл. А відтак, і відповідач повинен здійснити компенсаційні виплати за пільговий проїзд автобусами.

Абз. 2 п. 3 даних Методичних рекомендацій гласить, що відшкодування може проводитись і на підставі тристоронніх договорів –договорів про перевезення пасажирів та здійснення компенсаційних виплат, заключених між перевізником, замовником транспортних послуг та головним розпорядником бюджетних коштів.

Отже, даний абзац також передбачає, що поскільки перевізник є в договірних відносинах з замовником транспортних послуг, він має право вимагати у головного розпорядника заключити з ним договір на здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд громадян.

Право перевізника вимагати у головного розпорядника заключення договору на відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів також передбачено ст. 179, 183 Господарського кодексу України.

5) Укладання сторонами договору здійснюється в порядку, передбаченому ст.181 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 даної статті, проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. Проект договору повинен бути направлений другій стороні у двох примірниках. Що і зробив перевізник, направивши райдержадміністрації два проекти договору.

При таких обставинах, слід вважати, що позивач правильно вимагає від суду зобов'язати відповідачів заключити з ним договір (ст. 183, 187 Господарського кодексу України).

6) П. 4.1 Розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації №103 від 16.02.2009р. "Про впорядкування перевезень населення на автобусних маршрутах загального користування в області"; п. 3.1. Розпорядження голови Монастириської райдержадміністрації "Про розрахунки компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих громадян в районі"; п. 3.2. Розпорядження голови Монастириської райдержадміністрації №158 від 19.04.2010р. "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації №77 від 23.02.2010р.": передбачають, що управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації повинно укласти договора з автоперевізниками про здійснення компенсаційних виплат за пільгові перевезення окремих категорій пасажирів.

І ніде не зазначено, що заключати дані договори слід тільки з перевізником, автобуси якого не виходять за межі території області.

При відсутності такої вказівки слід вважати, що відповідачі, незважаючи на те, що позивач має право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального у міжобласному сполученні, повинні заключити з позивачем договір на відшкодування збитків від пільгових перевезень пасажирів.

7) При розгляді справи враховувалось:

а) В розпорядженні голови Тернопільської облдержадміністрації №71 від 19.02.2010р. зазначено, що затверджуються Методичні рекомендації щодо здійснення виплат за пільговий проїзд громадян, які перевозяться автомобільним транспортом загального користування в Тернопільській області.

У заголовку Методичних рекомендацій теж зазначено, що такі визначають механізм виплат за пільговий проїзд громадян автомобільним транспортом в Тернопільській області.

Як вбачається із паспортів маршрутів 19/20, 21/22 Коропець-Ів.Франківськ, протяжність маршрутів по території Тернопільської області складає 7 км.

Тобто, позивач на даних маршрутах перевозить пасажирів автомобільним транспортом загально користування по території Тернопільської області.

Тому слід вважати, що дані Методичні рекомендації відносяться і до послуг, які надає позивач.

б) Ст. 7 Закону встановлює:

- організацію перевезень;

- зобов’язання та права виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

В графі "зобов’язання органів виконавчої влади" прямо зазначено, що обов’язком органів виконавчої влади є забезпечувати компенсацію втрат авто перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів.

В даній графі немає умов відповідно території, по якій проводилось перевезення пільговиків.

- Ст. 11 Закону, визначаючи що таке соціально-значущі послуги автомобільним транспортом, теж не звертає увагу на територію, по якій надавались дані соціально-значущі послуги.

- Ст. 29 Закону гласить, що органи виконавчої влади зобов’язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення, компенсацію відповідно до закону.

Отже, і по даній статті компенсація не залежить від того, на території якої області проходить автобусний маршрут.

Дана стаття підтверджує, що не урядовий орган державного управління, який видав дозвіл на перевезення, а орган виконавчої влади, зобов’язаний надавати компенсацію.

в) Згідно Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1762 від 18.02.1997р.), які визначають порядок здійснення перевезень пасажирів автобусами, а також порядок обслуговування пасажирів на автостанціях, і які є обов’язковими для виконання автомобільними замовниками та перевізниками:

- квиток на проїзд –це документ, який підтверджує факт укладання договору перевезення (п. 1 Правил), який дійсний тільки на зазначений день і рейс автобуса (п. 41 Правил). Перевізники здійснюють продаж квитків через автостанції або самостійно. Водієм автобуса здійснюється продаж квитків в разі відсутності у населеному пункті автостанції та після закриття квитково-касової відомості на автостанції (п. 115, 147 Правил). Особи, які користуються пільгами з оплати проїзду автобусами міжміського або приміського сполучення звертаються в касу автостанції для внесення відповідної позначки до касової відомості та отримання квитка на пільговий проїзд (п. 130 Правил). Перевізник зобов’язаний здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством, надано пільги, щодо оплати за проїзд (абз. 10 п. 145 Правил). Водій має право не допускати до поїздки пасажирів, які не пред’являють посвідчень встановленого зразка, що підтверджує право на пільги щодо оплати проїзду (п. 148 Правил).

Отже, даними Правилами передбачено, що перевізник має право здійснювати продаж квитків у відповідних місцях і при відповідних обставинах, і здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів без квитків, яким згідно із законодавством, надано пільги щодо оплати за проїзд, якщо останній пред’явить посвідчення встановленого зразка.

При таких обставинах, водії не мають можливості надавати розрахунки за формою №2-пільга. В разі виконання вимог по розрахунку "пільги-2" водії не будуть виконувати графік руху автобусів.

Тому слід вважати, що перевізник на законних підставах надавав головному розпоряднику бюджетних коштів розрахунок за формою згідно з додатком Методичних рекомендацій. Дані розрахунки головний розпорядник повинен був прийняти, як доказ того, що перевізник поніс збитки, які повинні бути відшкодовані відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, посилання відповідача на п. 4 Методичних рекомендацій, слід вважати необґрунтованими.

г) Протяжність маршруту Коропець-Ів.Франківськ складає45,3 км. (лист головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації).

Тому слід вважати, що перевізник виконує приміський автобусний маршрут (абз. 12 ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Абз. 2 п. 10 Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003р.) передбачає, що підприємства, які надають послуги з проїзду в приміському транспорті, у разі неможливості подати розрахунки за формою "2-пільга" надсилають уповноваженому органу розрахунки за формою, що встановлюється договором на перевезення пільгових категорій громадян.

Отже, вищенаведене положення передбачає обов’язковість заключення договору перевізника з уповноваженим органом та уточнює які розрахунки повинні надаватись першим останньому.

В розпорядженні Голови Тернопільської облдержадміністрації №103 від 16.02.2009р. конкретно зазначено, що обласна державна адміністрація:

- формує мережу автобусних маршрутів, які не виходять за межі території області (п. 1.1. Розпорядження);

- забезпечує організацію пасажирських перевезень на автобусних маршрутах, які не виходять за межі області (п. 2.1. Розпорядження);

- укладає договора з автомобільними керівниками, які не виходять за межі області.

Отже, в п. 1 та 2 вищезгаданого розпорядження облдержадміністрація перераховувала дії, які повинні виконуватись відносно автобусних перевезень, які не виходять за межі області.

А в п. 4 розпорядження голова облдержадміністрації надає райдержадміністраціям наказ щороку до 01 березня забезпечити укладання договорів з перевізниками щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів.

Поскільки в даному пункті не зазначено, що перевізники повинні бути тільки ті, що не виходять за територію області, то слід вважати, що облдержадміністрація зобов’язала райдержадміністрацію заключати договора про відшкодування збитків зі всіма перевізниками району, незважаючи на то, по якому маршруту їх сфера обслуговування населення.

Аналогічне зазначено і в п. 3.2. розпорядження Монастириської райдержадміністрації №158 від 19.04.2010р.

Відтак слід вважати, що райдержадміністрація і управління праці та соціального захисту населення, при заключенні договорів, не повинні звертати увагу на маршрути (внутрішньообласні чи міжобласні) автобусів загального користування.

д) Ст. 7, 31 Закону та розпорядження Тернопільської облдержадміністрації №103 від 16.02.2009р. встановлюють відносини між перевізником та органами виконавчої влади, і органами місцевого самоврядування по заключенню договорів на організацію пасажирських перевезень. А позивач вимагає заключити договір на компенсацію збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів.

е) Прохання райдержадміністрації (лист №1830/02-16 від 08.12.2010р.) відносно залучення до участі у справі як відповідача –управління праці та захисту населення Тлумацької РДА не може бути задоволено, так-як вимогами чинного законодавства не передбачено, що пільги відшкодовуються тим органом влади, на території якої автобус з другої області проїхав більше кілометрів (більшу відстань).

Тому заперечення відповідачів слід визнати необґрунтованими і вони не приймаються до уваги.

ІІ. 1) В позовній заяві №74 від 20.10.2010р. позивач просить зобов'язати відповідачів укласти договір на 2010р. в редакції договору на 2009р., який був укладений в результаті судових рішень.

Такі вимоги позивача протирічать ст. 181 Господарського кодексу України.

Але при розгляді справи позивач надав в суд докази направлення на адресу Монастириської райдержадміністрації договору №1 від 09.03.2010р. (лист №32 від 12.03.2010р., на якому є відмітка працівника райдержадміністрації про одержання листа та договору, та лист №49 від 06.05.2010р., на якому теж є відповідна відмітка про одержання в другий раз договору №1 від 09.03.2010р.).

При таких обставинах слід вважати, що позивач, виконуючи вимоги п. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, направив на адресу другого відповідача проект договору.

При одержанні даного договору, відповідач не підписав і не повернув один примірник такого.

В зв’язку з чим, позивач вимушений був звернутися в суд з вимогою – зобов'язати відповідача заключити договір (ст. 183 Господарського кодексу України)

Враховуючи вищезазначене і те, що на розгляд справи відповідач надав в суд протокол розбіжностей (лист №1899/02-16 від 17.12.2010р.), суд розглядає законність договору №1 від 09.03.2010р.

2) Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", в договорі про відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян, замовниками повинні бути, як Монастириська райдержадміністрація, так і управління праці та соціального захисту населення Монастириської РДА.

Тому вступну частину після слів (далі "Замовник") слід доповнити наступним текстом: "і управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації в особі начальника Федорко В.Д. (далі Замовник №1)" і далі по тексту.

3) Перевізник має право перевозити пасажирів на підставі дозволу Міністерства транспорту та зв’язку України.

Тому п. 1.1. слід прийняти в наступній редакції:

"Перевізник" на підставі дозволу Міністерства транспорту та зв’язку України "На право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у міжобласному сполученні" №002238 від 17.11.2008р. з 22.10.2008р. обслуговує пасажирів сертифікованими автобусами ІІ, ІІІ класу, які використовуються на законних підставах на рейсах приміських маршрутів загального користування №19/20 та №21/22 "Коропець –Ів.Франківськ".

Згідно ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевозять пільгові категорії пасажирів.

4) П. 2.1. –2.4. залишити в редакції перевізника.

П. 2.5. договору повинен відповідати п. 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, та п. 5 Методичних рекомендацій, тому його слід прийняти в наступній редакції:

"Перевізник щомісяця до 5-го числа висилає замовнику розрахунки за формою, встановленою в додатку №1 п. 5 Методичних рекомендацій, затверджених розпорядженням голови Тернопільської облдержадміністрації №71 від 19.02.2010р. щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці".

"Замовник №1 щомісяця звіряє інформацію, яка міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від "перевізника". У разі виявлення розбіжностей щодо кількості пільговиків, або розміру пільг "що надаються конкретному пільговику" уточнює дану інформацію. Після цього складають акт звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги".

П. 2.6. та п. 2.7. прийняти в редакції "Перевізника".

5) П. 3.1. та п. 3.2. договору протирічать Дозволу Міністерства транспорту та зв’язку України №002238 від 17.11.2008р., тому їх в договір не включати.

П. 3.3. договору прийняти в редакції "Перевізника".

Згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., обов’язок відшкодування вартості проїзду пільгових категорій громадян покладено на Замовника №1, то в п. 3.4. договору, перед словами "проводить відшкодування" слід читати "замовник №1".

Пункт 3. Договору доповнити наступним пунктом: "3.5. Компенсаційні виплати здійснює управління праці та соціального захисту населення Монастириської РДА, за рахунок субвенцій державного бюджету районному бюджету, згідно вимог чинного законодавства".

6) Договір №1 від 09.03.2010р. одержаний Монастириською райдержадміністрацією 15.03.2010р. (відмітка на супровідному листі №32 від 12.03.2010р.). Що підтверджує направлення проекту договору Монастириській РДА своєчасно. Тому п. 4.1. договору слід прийняти в наступній редакції "Договір вступає в силу з 02.01.2010р.".

7) П. 4.2. договору протирічить вимогам чинного законодавства, тому його слід виключити з договору.

П. 4.3. та п. 4.4.; 5.1. договору прийняти в редакції "Перевізника".

8) Вимогами чинного законодавства передбачено заключення договору на відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян кожен рік, тому п. 5.2. із договору виключити.

ІІІ. 1) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, видатки по державному миту в сумі 85 грн. слід покласти на другого відповідача - Монастириську райдержадміністрацію.

2) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на другого відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Договір №1 "Про відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян" від 09.03.2010р. вважати заключеним у наступній редакції:

- Вступна частина: після слів "далі "Замовник" слід доповнити наступним текстом: "і управління праці та соціального захисту населення Монастириської райдержадміністрації в особі начальника Федорко В.Д. (далі Замовник №1)" і далі по тексту.

- П. 1.1. слід прийняти в наступній редакції:

"Перевізник" на підставі дозволу Міністерства транспорту та зв’язку України "На право перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у міжобласному сполученні" №002238 від 17.11.2008р. з 22.10.2008р. обслуговує пасажирів сертифікованими автобусами ІІ, ІІІ класу, які використовуються на законних підставах на рейсах приміських маршрутів загального користування №19/20 та №21/22 "Коропець –Ів.Франківськ".

Згідно ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевозять пільгові категорії пасажирів".

- П. 2.1. –2.4. залишити в редакції перевізника.

- П. 2.5. прийняти в наступній редакції:

"Перевізник щомісяця до 5-го числа висилає замовнику розрахунки за формою, встановленою в додатку №1 п. 5 Методичних рекомендацій, затверджених розпорядженням голови Тернопільської облдержадміністрації №71 від 19.02.2010р. щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці".

"Замовник №1 щомісяця звіряє інформацію, яка міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від "перевізника". У разі виявлення розбіжностей щодо кількості пільговиків, або розміру пільг "що надаються конкретному пільговику" уточнює дану інформацію. Після цього складають акт звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги".

- П. 2.6. та п. 2.7. залишити в редакції "Перевізника".

- П. 3.1. та п. 3.2. із договору виключити.

- П. 3.3. залишити в редакції "Перевізника".

- П. 3.4. прийняти в редакції "Перевізника". Тільки перед словами "проводить відшкодування" слід читати "замовник №1".

- Ст. 3. доповнити п. 3.5. з наступним текстом:

"3.5. Компенсаційні виплати здійснює управління праці та соціального захисту населення Монастириської РДА, за рахунок субвенцій державного бюджету районному бюджету, згідно вимог чинного законодавства".

- П. 4.1. прийняти в наступній редакції "Договір вступає в силу з 02.01.2010р.".

- П. 4.2. із договору виключити.

- П. 4.3.; 4.4.; 5.1. залишити в редакції "Перевізника".

- П. 5.2. із договору виключити.

2) Стягнути з Монастириської районної державної адміністрації вул.Шевченка, 19, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області (ідент. код. 21135307):

- на користь Відкритого акціонерного товариства "Монастириське АТП-16151" вул.Шевченка, 150, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області (ідент. код 21150666) 85 грн. –в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3) Двом відповідачам направити проект договору №1 від 09.03.2010р.

4) Рішення направити сторонам по справі та трьом третім особам.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення «28»грудня 2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя