Рішення № 13138980, 22.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.10                                                                                           Справа№ 14/197 (10)

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

до відповідача: Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал», м.Стебник, Львівська області

про стягнення 989375,19 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Марочканич І.О.

Представники:

від позивача: Свідрик Г.Р. - представник (довіреність від 30.12.09р. за № 502-6599/2)

від відповідача: Четиркін В.С.-представник (довіреність від 07.12.10р. за № 1422)

Зміст ст.20,22 ГПК України представникам сторін роз‘яснено.

Заяви про відвід судді не надходило.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів до Стебницького гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал», м.Стебник, Львівська область про стягнення 989375,19 грн.заборгованості, в тому числі: 899972,27 грн. активної електроенергії; 940,23 грн. –реактивної електроенергії; 45789,88 грн. пені, додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції в розмірі 32886,83 грн., 3 % річних в розмірі 9785,98 грн. та відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою від 09.12.2010 р., порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.12.2010 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов»язковою явку повноважних представників в судове засідання.

В судове засідання 22.12.10р. сторони явку повноважних представників забезпечили.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить задоволити позов.

Представник відповідача явку повноважного представника забезпечив,подав в судовому засіданні відзив на позовну заяву, в якому заборгованість по сплаті за використану електроенергію визнає, повідомляє про причини її виникнення та зазначає, що кошторисом використання бюджетних коштів не передбачено оплата пені за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії, інфляційні та 3 % річних.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення та повідомлено коли буде складено повне рішення: виходячи із вимог ч.4 ст.85 ГПК України ( у строк не більше п»яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення), 27.12.2010 р.

Під час розгляду справи судом встановлено.

11.10.2005р. між ВАТ “Львівобленерго”, м.Львів та Стебницьким державним гірничо-хімічним підприємством «Полімінерал», м. Стебник було укладено Договір № 90065 про постачання електричної енергії.

За умовами договору енергопостачальна організація зобов‘язується відпускати електроенергію відповідачу, а відповідач зобов‘язаний оплачувати спожиту електроенергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни.

Порушуючи умови договору, відповідач не здійснив оплати за спожиту електроенергію, тому за період з 01 січня 2010 року до 1 листопада 2010 року заборгованість становить 900912,50 грн. в тому числі 940,23 грн. за реактивну електроненергію.

24.10.2008 року сторонами укладалася додаткова угода про внесення змін до Договору про постачання електричною енергією № 90065 від 11.10.2005 року.

На момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу відповідача становить 899972,27 грн. активної електрон енергії; 940,23 грн. реактивної електроенергії.

Згідно п. 4.2.1. додаткової угоди, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до п. 4.2.1. додаткової угоди про внесення змін до договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»позивачем, відповідачу нарахована пеня в розмірі 45798,88 грн.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, згідно з п.4.2.1. договору у розмірі 45798,88 грн. та відповідно до ст.625 ЦК України інфляційні в розмірі 32886,83 грн. та 3% річних в сумі 9785,98 грн.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, при прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не пе6редбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов»язання, відповідно до ст.610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування –це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб”єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідач обставин, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги не заперечив.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем відповідно до умов договору було здійснено постачання електроенергії з 01 січня до 1 листопада 2010 року на суму 899972,27 грн. активної електроенергії; 940,23 грн. реактивної електроенергії.

Заборгованість відповідача за спожиту електроенергію у вказаний період становить 899972,27 грн. активної електрон енергії; 940,23 грн. реактивної електроенергії.

Вимога про стягнення основного боргу в сумі 899972,27 грн. активної електрон енергії та 940,23 грн. реактивної електроенергії обґрунтована; заперечень щодо заявленої до стягнення суми боргу, чи доказів її погашення відповідач не надав, відтак в цій частині заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення.

Пунктом 4.2.1. додаткової угоди, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індекса інфляції за весь час прострочення. Інфляційні підлягають до стягнення в сумі 32886,83 грн. відповідно до проведеного позивачем розрахунку.

В частині стягнення 3 % річних в розмірі 9785,98 грн., то вони також підлягають задоволенню, оскільки розраховані відповідно до ст.625 ЦК України.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 45789,88 грн. пені, то господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне. Відповідно до п.4.2.1. додаткової угоди, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Таким чином , позивачем згідно з умов договору, додаткової угоди від 24.10.2008 року та с. 232 ГК України заявлено до стягнення 45 789,88 грн. пені за період прострочення платежу з 01.01.10р. по 01.11.10р. Однак, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України , ст.. 233 Господарського кодексу України , п.3 ч.1 ст.83 ГПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи спір у справі, суд враховує скрутне матеріальне становище відповідача, недостатність бюджетного фінансування, належність відповідача до державного сектора економіки. За наведених обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50%, тобто задоволенню підлягає –22894,94 грн. пені.

На підставі ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 551,611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,199,218,220,230,232,233 Господарського кодексу України,ст..ст.1,2, 33,34,36,43,49,82,84,85, 116 ГПК України

в и р і ш и в:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал»(82172, Львівська область, м.Стебник, вул. Дрогобицька, 127, код ЄДРПОУ 05762281) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587): 899972,27 грн. заборгованості за активну електроенергію, 940,23 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 22 894,94 грн. пені; 32886,83 грн.–інфляційних та 3% річних в розмірі 9785,98 грн., 9 893,75 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          В решті суми пені позивачу відмовити.

В судовому засіданні 22.12.10р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено 27.12.10р.

Суддя