Рішення № 13138953, 14.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.10                                                                                           Справа№ 7/212(10)

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ГРУПА»

до відповідача дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 1471,03грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Антоненко В.А., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ГРУПА»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»про стягнення заборгованості; ціна позову: 1471,03грн., в тому числі 1237,20грн. основного боргу, 69,40грн. пені, 76,30грн. інфляційних нарахувань, 88,13грн. 20% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, описом вкладення у рекомендований лист та фіскальним поштовим чеком, платіжними дорученнями про сплату державного мита та витрат на інформаційно-техінчне забезпечення судового процесу, розгорнутими розрахунками заборгованості, договором №ТАК7 від 19.09.2008р. та додатком до нього, товарно-транспортною накладною №ТО1206, вимогою на суму 1237,20грн. та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/212(10) від 22.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10год. 00хв. 07.12.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/212(10) від 07.12.2010р.

Представнику Позивача оголошено права і обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані, в тому числі, Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію статуту Позивача; довіреність на право здійснення представництва; копії довідок про включення Позивача та Відповідача в ЄДРПОУ станом на 24.11.2010р.; письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копію акту звірки розрахунків станом на 06.12.2010р.

14.12.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про зменшення позовних вимог, згідно якої Позивач просить стягнути з Відповідача лише суму основного боргу в розмірі 1237грн.20коп. До заяви додано опис вкладення у рекомендованному листі та фіскальний поштовий чек. Заява прийнята судом.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19.09.2008р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено договір №ТАК7 (далі –Договір), відповідно до п.1.1.1 якого, за цим Договором і на умовах, погоджених Сторонами у цьому Договорі, Продавець зобов’язується передати у власність Покупця продукти харчування (далі –Товар), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити Товар. В силу п.п.3.1, 3.3 Договору, цей Договір діє до 31.12.2009р.

Після закінчення строку дії Договору, Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1237,20грн. Наведене підтверджується товарно-транспортною накладною №ТО1206 від 24.06.2010р., яка підписана та скріплена відбитками печаток Сторін.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем розрахунку за отриманий товар не проведенно.

Позивачем скеровано Відповідачу вимогу про оплату 1237,20грн., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.10.2010р. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не представлено доказів надання відповіді на претензію.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 1237,20грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 1237,20грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

14.12.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.12.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»(82400, Львівська обл., м.Стрий, вул.Болехівська, 26, ідентифікаційний номер 00952054) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ГРУПА»(79037, Львівська обл., м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 212, корпус 2, ідентифікаційний код 32800163) 1237,20грн. боргу, 102грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя