Рішення № 13138539, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/44922.12.10 За позовом           Дочірнього підприємства «ЕКСПО ЛАЙН» До Товариства з обмеженою відповідальністю

«ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ»

Про стягнення 30731,36 грн.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача           Прессер Р.В. –по дов. № №б/н від 11.11.2010р.

Від відповідача           не з»явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «ЕКС ПО ЛАЙН»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ»30731,36 грн., із яких: 17000 грн. основний борг, 8650, 66 грн. пеню за прострочку платежу, 3787, 00 грн. збитки від інфляції, 1293, 70 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2010р. порушено провадження у справі № 36/449, розгляд справи призначено на 22.12.2010р.

В судовому засіданні 22.12.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі отримана відповідачем 13.12.2010р, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача та доказів належного виконання умов договору в частині повної сплати вартості отриманого товару не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва встановив:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01 червня 2009 року між Дочірнім підприємством «ЕКСПО ЛАЙН»(далі за позивач) та Tовариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ»(далі відповідач) був укладений договір №01/06-2.

Відповідно до умов договору позивач, у якості виконавця, зобов'язався надати відповідачу послуги з розробки дизайну, монтажу, експлуатації, художнього оздоблення та демонтажу стенду відповідача площею 42 кв.м. на виставці «Агро 2009»що проводилась в НК "Експоцентр України" (за адресою: пр-т Глушкова, 1) в період з 11 по 14 червня 2009 року (п. 1-.1 договору).

Вартість послуг з розробки дизайну, монтажу, художньому оздоблюванню, експлуатації та демонтажу стенду відповідача площею 42 кв.м. становить 64923,67 грн., крім того ПДВ -12984, 73 грн., разом –77 908, 40 грн.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується актом №ОУ-0000071 від 15.06.2009 року. на суму 77908, 40 грн.

Відповідно до умов договору відповідач зобов’язаний (п.3.2. договору) у термін до 05 червня 2009 року сплатити позивачу аванс у розмірі 50% від загальної вартості послуг, що становить 38 954,20 гривень, у тому числі ПДВ - 6 492,37 гривень.

Згідно п.3.3. договору відповідач зобов'язався у термін до 30 червня 2009 року здійснити остаточний повний розрахунок з позивачем у розмірі 50% від загальної вартості послуг, що становить 38 954,20 гривень, у тому числі ПДВ -6 492,37 гривень.

В порушення умов договору, відповідачем розрахунки з позивачем за надані ним відповідачу послуги за договором проводились наступним чином:

05.06.2009 р. відповідачем сплачено 10 000,00 грн.;

23.06.2009 р. відповідачем сплачено 7 908,40 грн.;

22.07.2009 р. відповідачем сплачено 5 000,00 грн.;

03.11.2009 р. відповідачем сплачено 10 000,00 грн.;

27.11.2009 р. відповідачем сплачено 5 000,00 грн.;

01.12.2009 р. відповідачем сплачено 5 000,00 грн.;

11.12.2009 р. відповідачем сплачено 3 000,00 грн.;

30.12.2009 р. відповідачем сплачено 5 000,00 грн.;

27.03.2010 р. відповідачем сплачено 5 000,00 грн.;

18.05.2010 р. відповідачем сплачено 5 000,00 грн., на загальну суму 60098,40 грн.

Факт оплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг за договором сумі 60098,40 грн. підтверджується банківські виписки з особового рахунку позивача від 05.06.2009 р., від 23.06.2009 р., від 22.07.2009 р., від 03.11.2009 р., від 27.11.2009 р., від 01.12.2009 р., від 11.12.2009 р., від 30.12.2009 р., від 27.03.2010 р., та від 18.05.2010 р., що долучені до матеріалів справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення позивача до суду та розгляду справи становить 17000,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов’язку не сплатив позивачу в повному обсязі вартсіть отриманих послуг, у зв’язку з чим виник борг в сумі 17 000 грн., а тому позовні вимоги в частині суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором №01/06-23 від 01.06.2009р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по договору №01/06-23 від 01.06.2009р. суду не надав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі №01/06-2 від 01.06.2009р. передбачена відповідальність: у випадку прострочення по сплаті за виконані роботи –пеня в розмірі подвійної 0,5 % від суми нездійсненого платежу за кожний день затримки платежу.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що відповідальність орендаря у вигляді пені та штрафу передбачена договором, у розрахунку пені позивачем використана подвійна облікова ставка НБУ, вимога позивача про стягнення пені в сумі 8650, 66 грн. є правомірною.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань встановлений судом та по суті відповідачем не оспорений, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 3787, 00 грн. та 3% річних в сумі 1293, 70 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ»(03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А, код ЄДРПОУ 35076670) на користь Дочірнього підприємства «ЕКС ПО ЛАЙН»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 5 офіс, 8, код ЄДРПОУ 25640858) 17000 грн. 00 коп. основного боргу, 8650 грн. 66 коп. пені за прострочку платежу, 3787 грн. 00 коп. –інфляційні, 1293 грн. 70 коп. –3% річних, 307 грн. 32 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

24.12.2010р.