Рішення № 13138427, 21.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/46721.12.10

За позовом Спілки інвалідів Чорнобиля Святошинського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Болгов Медіа Центр»

про стягнення 120000,00 грн. збитків та 500000,00 грн. моральної шкоди -

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Оберемко Р.А. (довіреність № 115/07 від 15.07.2010р.)

Красильніков С.П. (голова спілки)

від відповідача: не з’явились

Обставини справи:

Спілка інвалідів Чорнобиля Святошинського району міста Києва (надалі позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Болгов Медіа Центр»(надалі - відповідач) про стягнення 120000,00 грн. збитків і 500000,00 грн. моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті розірвання угоди від 19.10.2005, позивачем поніс збитки у сумі 120000,00 грн., які були сплачені ним та Посольством Російської Федерації в оплату робіт за угодою. При цьому позивач посилався також на судові рішення у справі № 51/195, якими встановлений факт розірвання угоди з 20.02.2006 та визначено право позивача на відшкодування збитків.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив про те, що вимоги позивача в частині стягнення сплачених Посольством Російської Федерації 10000,00 грн. є необґрунтованими, оскільки права позивача в цій частині не порушені; а сплачені позивачем 110000,00 грн. на виконання умов угоди не є збитками позивача. Крім того, відповідач зазначив про необґрунтованість позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а також про закінчення строків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за угодою від 19.10.2005.

Ухвалою від 22.10.2010 прийнята до провадження позовна заява, розгляд справи призначений на 07.12.2010. В судовому засіданні 07.12.2010 оголошено перерву до 21.12.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2005 року між сторонами була укладена угода РВ, відповідно до якої відповідач зобов’язувався не пізніше І-го кварталу 2006 року підготувати до друку, виготовити та передати позивачу Книгу пам’яті до 20-ї річниці Чорнобильської катастрофи накладом 5000 примірників, а позивач зобов’язався сплатити у повному обсязі та в узгоджений строк вартість розміщення інформації або реклами у довіднику.

Відповідно до п. 2.2.2 угоди на позивача було покладено обов’язок передати відповідачу матеріали, які необхідні для виготовлення ескізного макету та затвердити макет.

Згідно з п. 2.3.1 угоди РВ від 19.10.05р. договірна вартість розміщення інформації або реклами складає 250000 грн. 00 коп., які повинні бути перераховані позивачем після підписання договору, протягом 5 діб, якщо інше не передбачене додатковими угодами.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов вказаної угоди, позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 110000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень № 560 від 25.11.05р. та № 588 від 25.11.05р. та банківських виписок.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Із приписів ст. 849 ЦК України вбачається, що якщо замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Оскільки відповідач в передбачений угодою РВ від 19.10.05р. строк не виконав покладених на нього зобов’язань, 20.02.06р. позивач звернувся до відповідача з листом № 98/02, яким відмовився від продовження договірних відносин та просив до 22.02.06р. повернути всі надані йому матеріали для виготовлення книги, оригінал –макета видання, що є власністю позивача, а також грошові кошти, сплачені позивачем у якості авансу у розмірі 110000 грн. 00 коп.

Згідно із ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом м. Києва розглянута справа № 51/195 за позовом Спілки інвалідів Чорнобиля Святошинського району до ТОВ «Болгов Медіа Центр»про стягнення 638460,27 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2009 по вказаній справі позов задоволений частково: стягнуто з відповідача 110 000,00 грн.,

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 у справі № 51/195, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009, рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2009 скасоване в частині задоволення позову про стягнення 110000,00 грн., з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Таким чином, останнім судовим рішенням за результатами розгляду справи № 51/195, яке вступило в закону силу, є постанова Вищого господарського суду України від 17.11.2009.

Зважаючи на те, що у справі № 51/195 брали участь ті ж самі сторони, що і в цій справі та її предметом також була аналогічна вимога, постанова у справі № 51/195 має приюдиційне значення для Господарського суду м. Києва під час розгляду цієї справи № 25/467.

Як встановлено постановою Вищого Господарського Суду України від 17.11.2009 у справі № 51/195 у зв’язку з реалізацією позивачем свого права на відмову від договору (лист Товариства від 20.02.2006 № 98/02) Угода є розірваною, а подальші дії сторін (друкування книг Товариством, затвердження макетів сторінок книги Спілкою тощо) після такого розірвання не є продовженням дії Угоди.

Таким чином судовими інстанціями в межах розгляду справи № 51/195 було встановлено, що з 20.02.2006 Угода була розірвана.

У відповідності до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно із частиною четвертою вказаної статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 849 ЦК України, під дію якої підпадають спірні правовідносини в даній справі, передбачено право замовника в разі відмови від договору підряду вимагати відшкодування збитків. Крім того, частиною п’ятою статті 653 цього Кодексу встановлено, що в разі якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

З наведеного випливає, що за умови розірвання Угоди (шляхом відмови позивача від неї) позивач має право вимагати від відповідача відшкодування пов’язаних з цим збитків.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зважаючи на те, що через невиконання відповідачем умов Угоди, вона була розірвана позивачем, сума коштів, що сплачена позивачем відповідачу в розмірі 110000,00 грн. після розірвання угоди була фактично втрачена позивачем, оскільки позивач не отримав результатів робіт від відповідача на вказану суму. А тому вказана сума є збитками позивача, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

За таких умов позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 110000,00 грн. збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині стягнення на користь позивача 10000,00 грн. сплачених відповідачу Посольством Російської Федерації позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вказана сума коштів не є збитками безпосередньо позивача, а в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б передання позивачу права вимоги вказаної суми коштів від відповідача та надавали б правові підстави для стягнення цих коштів на користь позивача.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивачем не доведено фактів приниження його ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача.

Посилання відповідача на закінчення строку позовної давності не приймається до уваги, оскільки право на позов з вимогою про стягнення збитків у зв’язку з розірванням Угоди виникло у позивача з 20.02.2006, а 25.06.2008 позивач звертався до суду з позовом про стягнення цієї суми, а тому у відповідності до частини 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривалася з 25.06.2008 по 17.11.2009 (дата винесення постанови ВГСУ у справі № 51/195).

Враховуючи все викладене, позов підлягає задоволенню в частині стягнення збитків в сумі 110000,00 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 1 141,80 грн. (1 100,00 грн. державного мита та 41,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Болгов Медіа Центр»(04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, код 32161438) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Спілки інвалідів Чорнобиля Святошинського району (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 26, код 21596385) збитки в сумі 110000 (сто десять тисяч) грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 1141,80 (одна тисяча сто сорок одну гривню 80 копійок) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 27.12.2010