Рішення № 13138362, 24.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/27324.12.10

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт»

до Відкритого акціонерного товариства «Кезно»

третя особа,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Грін Банк»

про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 122/06 від

29.12.2009 р. та Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06

від 28.12.2006 р., про стягнення 38608 035,80 грн., що

еквівалентно 4850 255,76 доларам США, за рахунок реалізації

нерухомого майна

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Морозовська Т.В. (довіреність №293 від 01.11.2010 року)

Від відповідача: Портяник С. Ф. (довіреність № 12, від 10.12.2010 року)

Від 3-ої особи: не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство Банк “Контракт” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Кезно” (відповідача) про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 29.12.2009 р. (з наступними змінами та доповненнями), укладеного між позивачем та відповідачем, про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006 р. (з наступними змінами та доповненнями), укладеного між ВАТ Банк “Олімпійська Україна” та відповідачем, та про стягнення 38608 035,80 грн., що еквівалентно 4850 255,76 доларам США, за рахунок реалізації нерухомого майна –всього цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, б. 17, що належать відповідачу - Відкритому акціонерному товариству “Кезно” (ідентифікаційний код 22889936), на праві власності.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані наступним.

На твердження позивача, 29.12.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Торгівельно –фінансовий банк “Контракт”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк “Контракт” (позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Кезно” (відповідач) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 122/06 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії, а відповідач зобов”язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції тощо, встановлені цим кредитним договором (надалі –Кредитний договір 1).

Натомність, відповідачем були порушені умови вищенаведеного Кредитного договору 1 (пункт 3.2, підпункт 4.2.2 пункту 4.2) стосовно сплати процентів за користування кредитом, оскільки, як зазначає позивач, з березня 2010 р. відповідач не сплачує проценти за користування кредитними коштами.

Позивач вказав, що в забезпечення виконання відповідачем кредитних зобов”язань перед позивачем, між ними був укладений Іпотечний договір від 29.12.2006 р., відповідно до якого в іпотеку позивачеві було передано нерухоме майно, розташоване в м. Києві по вул. Василя Яна 3/5, а саме: виробничий корпус № 1 загальною площею 2119,90 м2 та виробничий корпус № 2, загальною площею 2879,30 м2 (надалі –Іпотечний договір 1).

Враховуючи істотні порушення відповідачем умов Кредитного договору 1 (пункт 3.2, підпункт 4.2.2 пункту 4.2, підпункт 4.2.4 пункту 4.2) та Іпотечного договору 1 (підпункт 4.2.2 пункту 4.2), позивач у відповідності до підпунктів 4.2.5, 4.3.4 пункту 4.2 Кредитного договору 1 повідомив відповідача про необхідність дострокового повернення кредиту у повному обсязі, плати за користування кредитом, а також штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору. Проте відповідач заборгованість позивачу не повернув, при цьому за даними позивача заборгованість відповідача за Договором про відкриття кредитної лінії № 122/06 від 29.12.2006 р. станом на 08.11.2010 р. становить 3565837,98 доларів США, з яких: сума основаного боргу - 2 969 993,16 доларів США (п. 2.1. Кредитного договору 1); проценти за користування кредитом, нараховані за період з 25.03.2010 р. по 08.11.201 р.) - 283 386,83 доларів США (п.п. 2.3., 3.2. Кредитного договору 1); пеня за несвоєчасну сплату процентів - 15 457,98 доларів США (п. 5.2. Кредитного договору 1); штрафи за порушення умов Кредитного договору 1 - 297 000,00 доларів США (п. 5.4, пп. 4.2.З., 4.3.4 Кредитного договору 1).

Позивач також зазначив, що 28.12.2006 року між відповідачем та Відкритим акціонерним товариством Банк “Олімпійська Україна”, який в подальшому змінив назву на Публічне акціонерне товариство “Грін Банк”, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 21/06, відповідно до якого, ВАТ Банк “Олімпійська Україна” було надано відповідачеві кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної безвідкличної кредитної лінії (гривні, долар США), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції тощо, встановлені цим кредитним договором (надалі –Кредитний договір 2).

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по Кредитному договору 2, було укладено договори забезпечення, а саме:

- між ВАТ Банк “Олімпійська Україна” та відповідачем іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5;

- між ВАТ Банк “Олімпійська Україна” та позивачем - Договір № 21-3/09 застави майнових прав від 25.11.2009 р., відповідно до якого позивач передав у заставу ВАТ Банк “Олімпійська Україна” в забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань по Кредитному договору 2 майнові права вимоги отримання грошових коштів, сплати процентів та будь-яких інших платежів за договорами, перелік яких наведено у Договорі № 21-3/09 застави майнових прав від 25.11.2009 р.

Отже, у випадку невиконання відповідачем зобов”язань за Кредитним договором 2 перед ВАТ Банк “Олімпійська Україна”, у останнього наявні права на звернення стягнення на заставленні майнові права.

Враховуючи, що станом на 29.10.2010 р. вимоги ВАТ Банк “Олімпійська України” про надання додаткового забезпечення виконання кредитних зобов”язань по Кредитному договору 2 (у зв”язку із зменшенням вартості предмета застави майнових прав по Договору № 21-3/09 застави майнових прав від 25.11.2009 р.) відповідачем виконані не були, 04.11.2010 року ВАТ Банк “Олімпійська України” було направлено вимогу відповідачеві про необхідність дострокового розірвання Кредитного договору 2 та погашення всієї кредитної заборгованості по цьому кредитному договору. Станом на 04.11.2010 р. відповідач зобов'язання по Кредитному договору 2 не виконав.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по Кредитному договору 2 перед ВАТ Банком “Олімпійська України”, останній звернув стягнення на предмет застави, переданий йому позивачем, а саме: майнові права на повернення міжбанківського кредиту у розмірі 1 280 000,00 дол. США, шляхом списання заборгованості на підставі укладеного між Позивачем та ВАТ Банком “Олімпійська України” Договору відступлення права вимоги (під відкладальною вимогою) від 25.11.2010 р., а також стягнув з позивача заборгованість відповідача по відсоткам по Кредитному договору 2 на підставі Договору поруки від 01.11.2010 року у розмірі 4417,78 доларів США.

На думку позивача, враховуючи погашення ним заборгованості відповідача перед ВАТ Банком “Олімпійська України” та відповідно до п. 3 частини 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, він набув права регресної вимоги до відповідача на суму 1 284 417,78 дол. США, та став кредитором (заміна сторони) по Кредитному договору 2.

За таких обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про розірвання Кредитного договору 1, Кредитному договору 2 та про стягнення з відповідача 38608 035,80 грн., що еквівалентно 4850 255,76 доларам США, за рахунок реалізації нерухомого майна –всього цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, б. 17, що належать відповідачу - Відкритому акціонерному товариству “Кезно”(ідентифікаційний код 22889936), на праві власності на підставі договору № 54 від 19.01.1994 р., а також нерухомого майна - нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, б. 17, загальною площею 1534,40 м2, що належить відповідачу на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 28.12.2006 р.

При цьому, у якості обґрунтування його позовної вимоги про звернення стягнення на все нерухоме майно, що розташоване за зазначеними вище адресами, та належить відповідачеві на праві власності, позивач зазначає, що ринкова вартість предмету іпотеки –нерухомого майна, розташованого в м. Києві по вул. Василя Яна 3/5 станом на 18.10.2010 р. становить 2 993 802,00 грн. (без урахування ПДВ), що підтверджується Висновком про вартість майна (складений ПП “Консалт-Сервіс”на підставі сертифікату суб”єкта оціночної діяльності № 7555/08, виданого Фондом державного майна України від 05.08.2008 р.); а ринкова вартість нерухомого майна, розташованого м. Києві, провулок Куренівський, б. 17 станом на 02.11.2010 р. становить 918 885,00 грн. (без урахування ПДВ), що підтверджується Висновком про вартість майна (складений ПП “Консалт-Сервіс”), тоді як загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08.11.2010 р. становить 4850255, 76 доларів США, з яких: 3 565 837,98 доларів США по Кредитному договору 1 та 1 284 417,78 доларів США по Кредитному договору 2.

Крім того, позивач разом із позовною заявою подав заяву про забезпечення позову (без номера та дати) шляхом накладення арешту на майно, що належить Відкритому акціонерному товариству “Кезно”(ідентифікаційний код 22889936), зокрема, на цілісний майновий комплекс, розташований по вул. Василя Яна 3/5 вартістю 2 993 802. 00 грн., нежитлові споруди розташовані по вул. Куренівській 17 в м. Києві, загальною площею 1534,4 м2 вартістю 918875,44 грн., заборони Відкритому акціонерному товариству “Кезно”(ідентифікаційний код 22889936) вчиняти дії по відчуженню наведеного майна на користь третіх осіб, а також шляхом накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на будь-яких рахунках, відкритих в Публічному акціонерному товаристві Банк “Контракт”(МФО 322465) та в Публічному акціонерному товаристві “Грін Банк”(МФО 322324).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 39/273, призначено розгляд справи на 13.12.2010 року об 14:40 год., залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Грін Банк" (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 10-А, ідентифікаційний код 13550848).

29.11.2010 р. через відділ діловодства суду позивач (заявник) подав заяву про доповнення та уточнення позовних вимог № б/н від 29.11.2010 р., відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 38504 725,30 грн. заборгованості, що еквівалентно 4850 255,75 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ гривні по відношенню долара США в період з 26.11.2010 грн., а також витрати по сплаті державного мита та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

29.11.2010 р. через відділ діловодства суду позивач подав заяву про доповнення до забезпечення позову № б/н від 29.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 року заяву Публічного акціонерного товариства Банк “Контракт”про забезпечення позову задоволено частково.

13.12.2010 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (далі –Заява) та просив суд розірвати договір про відкриття кредитної лінії №122/06 від 26.12.2009 (з наступними змінами та доповненнями), що укладено між ПАТ Банк «Контракт»та ВАТ «Кезно» та договір про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 (з наступними змінами та доповненнями), що укладено між ВАТ Банк «Олімпійська Україна»та ВАТ «Кезно»і стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кезно»заборгованість в сумі 38388319,26 грн. (в еквіваленті 4850255,76 дол. США) на користь Публічного акціонерного товариства Банку «Контракт; у разі відсутності коштів на рахунку відповідача стягнути суму заборгованості в межах заявлених позовних вимог, в тому числі за рахунок нерухомого майна що належить ВАТ «Кезно»на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу державного майна всього цілісного майнового комплексу 19.01.1994, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та належного ТОВ «Кезно»на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна від 28.12.2006 посвідченого приватним нотаріусом А.Ю. Савельєвим, розташованого за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, б. 17

Зазначеною заявою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, який визначений позивачем в гривнах.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 13.12.2010 р. Заяву позивача до розгляду.

В судовому засіданні, призначеному на 13.12.2010 року позивач позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням поданої ним заяви про уточнення позовних вимог.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанняп про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 26.11.2010 р. не виконав, відзив та письмові заперечення по суті заявлених вимог суду не надав та не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/273 від 26.11.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01033, м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5) та було отримано уповноваженим представником відповідача 03.12.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (наявне в матеріалах справи).

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала суду від 26.11.2010 р. вручена відповідачу належним чином.

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (наявне в матеріалах справи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи № 39/273 відкладено на 24.12.2010 року.

23.12.2010 року третя особа через відділ діловодства Господарського суду міста Києва звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника третьої особи. Клопотання тертьої особи судом задоволено. Третя особа в поданому клопотанні зазначила, що позов позивача підтримує в повному обсязі.

23.12.2010 року третя особа через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подала пояснення по справі № 39/273.

В судовому засіданні, призначеному на 24.12.2010 року відповідач звернувся з усним клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

24.12.2010 р. відповідач-2 через відділ діловодства суду подав клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України повне фіксування судового процесу технічними засобами визначене в якості складової основних засад судочинства.

Приписами п.7 ст. 811 ГПК України визначено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи вищенаведені правові норми, суд задовольнив клопотання відповідача про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису та відповідно здійснював розгляд справи з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

В судовому засіданні, призначеному на 24.12.2010 року представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи. Клопотання відповідача судом відхилено з огляду на наступне.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 39/273, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Відповідач мав достатньо часу та всі можливості для ознайомлення з матеріалами справи, складання та подання (надіслання) господарському суду та позивачу відзиву на позовну заяву з документами, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для штучного затягування судового процесу.

В судовому засіданні, призначеному на 24.12.2010 року, представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні, призначеному на 24.12.2010 року, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечув.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.12.2010 року було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.12.2006 року між Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк „Контракт”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Банк „Контракт” (надалі –позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Кезно” (надалі –відповідач) був укладений договір №122/06 про відкриття кредитної лінії (надалі –договір №122/06).

Відповідно до умов вказаного договору кредитор (ПАТ „Контракт”) надає позичальнику (ВАТ „Кезно”) кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії (гривня, долар США) з лімітом кредитування, що не перевищує 2250000,00 доларів США (п. 2.1). Процентна ставка за наданими кредитними коштами встановлюється на рівні 16% річних за кредитом, наданим в доларах США та 20% річних за кредитом, наданим в гривні (п. 2.3).

Відповідно до п. 2.2 договору №122/06 дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту –28.12.2009 року.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

В силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У подальшому у вказаний договір сторонами вносились зміни відповідно до двосторонніх додаткових угод.

Остаточно сторонами погоджені наступні умови: додатковою угодою №8 від 02.03.2009 сторони погодили викласти п. 2.1 договору №122/06 в наступній редакції: „кредитор надає позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відкличної кредитної лінії (гривня, долар США) з лімітом кредитування, що не перевищує 2970000,00 дол. США”; додатковою угодою №12 від 16.03.2009 сторони погодили, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту –31.03.2011 року (п. 2.2 договору), а додатковою угодою №13 від 14.06.2010 сторони встановили процентну ставку за наданими кредитними коштами на рівні 14% річних за кредитом, наданим в доларах США (п. 2.3 договору).

Факт виконання позивачем зобов’язань за договором в частині надання кредиту в сумі 2970000,00 доларів США не оспорюється.

Відповідно до умов договору №122/06 та додаткових угод, відповідач взяв на себе зобов’язання, зокрема, своєчасно сплачувати плату за кредит та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки, а також незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту сплатити заборгованість за кредитом, нараховані плату за кредит та неустойку за умови настання обставин, зазначених в п. 4.3.4 договору №122/06 (п. 4.2.2 та 4.2.5 договору).

Пунктом 4.3.4 сторони погодили, що кредитор має право вимагати від позивальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених договором, у т.ч. у випадку коли позичальник не виконав у строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором. Про необхідність дострокової сплати кредиту та плати за кредит кредитор зобов’язаний письмово попередити позичальника не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

Предметом спору в даному випадку є виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за відповідним договором в частині повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін –позивача та відповідача господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань з наступних підстав.

Відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, в силу ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання, за змістом ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені умови договору в частині сплати процентів за користування кредитом, а саме: починаючи з березня 2010 року відповідач не сплачує проценти за користування кредитом.

Станом на 08.11.2010 року заборгованість відповідача по процентам складає 283386,84 доларів США, що підтверджується банківськими виписками з рахунків відповідача (копії в справі).

На підставі п. 4.3.4 договору №122/06 , позивач 27.09.2010 року направив відповідачу претензію №021/07-3466 з вимогою протягом 10 календарних днів достроково виконати всі зобов’язання за кредитним договором в частині сплати суми основного боргу, нарахованих та несплачених процентів та нарахованих строкових процентів.

Зазначена претензія була отримана відповідачем 01.10.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (копія в справі).

Отже, згідно умов договору №122/06 строк виконання зобов’язань відповідачем, у т.ч. щодо погашення основного боргу за кредитом, настав з 11.10.2010 року (через 10 днів після отримання претензії).

Однак станом на 11.10.2010 року відповідач не виконав вимогу банку щодо дострокового повернення кредитних коштів та інших платежів та залишив її без відповіді.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на момент звернення до господарського суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за договором №122/06 по поверненню кредитних коштів була не погашена та складає 23506604,86 грн. (2969993,16 дол. США) –сума основного боргу.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач не у повному обсязі виконав зобов’язання зі сплати відсотків за користування кредитом і сума заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 25.03.2010 року по 08.11.2010 року складає 2242921,74 грн. (283386,83 доларів США).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся з позовними вимогами про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №122/06 від 26.12.2009 (з наступними змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ Банк «Контракт»та ВАТ «Кезно»

Позивач звернувся з позовними вимогами про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 (з наступними змінами та доповненнями), укладеного між ВАТ Банк «Олімпійська Україна»та ВАТ «Кезно».

Позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Кезно»заборгованості в сумі 38388319,26 грн. (в еквіваленті 4850255,76 дол. США) на користь Публічного акціонерного товариства Банку «Контракт; у разі відсутності коштів на рахунку відповідача стягнути суму заборгованості в межах заявлених позовних вимог, в тому числі за рахунок нерухомого майна що належить ВАТ «Кезно»на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу державного майна всього цілісного майнового комплексу 19.01.1994, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, б. 3/5 та належного ТОВ «Кезно»на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна від 28.12.2006 посвідченого приватним нотаріусом А.Ю. Савельєвим, розташованого за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, б. 17.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частко з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.2 договору №122/06 за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

За невиконання прийнятих на себе зобов’язань позичальником, передбачених пп. 4.2.3 – 4.2.7 цього договору кредитор має право нарахувати штраф у розмірі 1 (один) відсоток від ліміту кредитної лінії за кожен випадок невиконання. Сплата штрафу не звільняє позичальника від належного виконання зобов’язань за договором (п. 5.4 договору №122/06).

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору, зокрема, п. 4.2.5, суд погоджується розрахунком позивача та його доводами щодо необхідності стягнення з відповідача 122345,28 грн. (15457,98 доларів США) –пені (п. 5.2 договору №122/06) та 2350665,90 грн. (297000,00 дол. США) –штрафу (п. 5.4 договору №122/06).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №122/06 в сумі 28222537,78 грн., з яких 23506604,86 грн. –основний борг, 2242921,74 грн. –відсотки за користування кредитом, 122345,28 грн. - пені та 2350665,90 грн. –штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та ВАТ Банк „Олімпійська Україна”, правонаступником якого є ПАТ „Грін Банк” (надалі –третя особа) 28.12.2006 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №21/06 (надалі –договір №21/06).

Відповідно умов даного договору ліміт кредитної лінії складає 2000000 доларів США, строк дії кредитної лінії закінчується 27.12.2007 року (п. 1.2 та 1.4).

Додатковими угодами до вказаного договору сторони погодили ліміт кредитної лінії –1550000,00 дол. США та строк дії кредитної лінії подовжили до 12.01.2011 року.

Зобов’язання за кредитним договором №21/06 були забезпечені:

-          договором №21-3/09 застави майнових прав від 25.11.2009, відповідно до умов якого ВАТ ТФБ „Контракт” (заставодавець) передав ВАТ Банк „Олімпійська Україна” (заставодержателю) у якості забезпечення виконання позичальником зобов’язань позичальника (ВАТ „Кезно”) за договором про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006, а саме повернення кредиту, виданого в межах кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 1280000,00 доларів США, в строки, визначені умовами основного договору, майнові права вимоги отримання грошових коштів, сплати процентів та будь-яких інших платежів, у т.ч. за договором №251109-01 про надання міжбанківського кредиту від 25.11.2009, укладеного між заставодавцем та заставодержателем в частині права вимоги у розмірі 1280000,00 дол. США, що складає 10227200,00 грн. за курсом НБУ на ату укладення цього договору;

-          договором відступлення права вимоги (під відкладальною умовою) від 25.11.2009, відповідно до умов якого кредитор (ВАТ ТФБ „Контракт”) відступив, а новий кредитор (ВАТ „Банк „Олімпійська Україна”) одержав право вимоги виконання боржником (ВАТ Банк „Олімпійська Україна”) зобов’язань щодо повернення міжбанківського кредиту грошових коштів у розмірі 1280000,00 доларів США, а також суму відсотків за користування міжбанківським кредитом та інших платежів, відповідно до договору №251109-01 про надання міжбанківського кредиту від 25.11.2009 та усіх додаткових угод до нього. Платою за відступлення кредитором новому кредитору прав вимоги до боржника є погашення новим кредитором (ВАТ „Банк „Олімпійська Україна”) зобов’язань ВАТ „Кезно” по поверненню кредиту у розмірі 1280000,00 доларів США, а також суми процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій та інших платежів відповідно до договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 та усіх додаткових угод до нього, укладеного між новим кредитором та ВАТ „Кезно”;

-          договором поруки від 01.11.2010, укладеного між ПАТ „Грін Банк” та ПАТ „Контракт”, відповідно до умов якого поручитель (ПАТ „Контракт”) зобов’язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником (ВАТ „Кезно”) зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, комісій у розмірі та у випадках, передбачених договором про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2010 року ПАТ „Грін Банк” направив на адресу відповідача вимогу, відповідно до якої вимагав від ВАТ „Кезно” на підставі п. 11.7 кредитного договору №21/06 достроково повернути загальну заборгованість за кредитною лінією у сумі 1280000,00 доларів США та сплатити проценти за користування кредитними коштами не пізніше 08.11.2010 року.

Доказів виконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаною вимогою до матеріалів справи не надано.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач виконав зобов’язання відповідача перед третьою особою за Договором про відкриття кредитної лінії № 21/06 від 28.12.2006 року шляхом звернення стягнення третьою особою на майнові права вимоги за Договором № 251109-01 про надання міжбанківського кредиту від 25.11.2009 року, які позивач передав в заставу третій особі за Договором № 21-3/09 застави майнових прав від 25.11.2009 року, у сумі 1284168,98 доларів США, яка складається з суми кредиту у розмірі 1280000,00 доларів США, частини нарахованих процентів у сумі 4168,89 доларів США, а також сплати частини нарахованих процентів у сумі 248,89 доларів США на підставі Договору поруки від 01.11.2010 року.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

В силу положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10165781,40 грн. (1284417,78 доларів США) за договором про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 року є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 84 ГПК України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин.

Той факт, що виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна, що належить відповідачу, та наявність у відповідача іншого нерухомого майна не може слугувати для суду підставою для задоволення вимог позивача, за якими позивач просив суд, крім стягнення грошової суми боргу, у разі відсутності коштів на рахунку відповідача, стягнути суму заборгованості в межах заявлених позовних вимог, в тому числі, за рахунок нерухомого майна, що належить ВАТ „Кезно” на праві власності, оскільки такий висновок буде залежати від настання або ненастання якихось обставин (наявності чи відсутності коштів на рахунку відповідача).

При цьому, суд зазначає, що в силу ст. 121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконанння неможливим за заявою сторони залежно від обставин справи змінити спосіб та порядок виконання. Відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»способів виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на те, що судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено факт порушення умов договору відповідачем, вимога позивача про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №122/06 від 26.12.2006, укладеного між позивачем та відповідачем є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006 (з наступними змінами та доповненнями), що укладено між ВАТ Банк „Олімпійська Україна” та ВАТ „Кезно”.

Як вже зазначалось раніше, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, вимогу про розірвання договору в судовому порядку може бути заявлено виключно однією із сторін договору, отже, законодавцем чітко визначено коло суб’єктів, які можуть бути позивачами у справах про розірвання договору - сторона договору.

Позивач у даній справі не є стороною договору про відкриття кредитної лінії №21/06 від 28.12.2006, який він просив розірвати, відповідно, зазначена позовні вимога задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №122/06 від 26.12.2006 в розмірі 28222537,78 грн. (3565837,97 дол. США х 7,9147), з яких 23506604,86 грн. –основний борг, 2242921,74 грн. - відсотків за користування кредитом, 122345,28 грн. - пені та 2350665,90 грн. –штрафу; заборгованості за договором №21/06 від 28.12.2006 в розмірі 10165781,40 грн. (1284417,78 дол. США х 7,9147), з яких 10130816,00 грн. –основного боргу та 34965,40 грн. –процентів за користування кредитом, а також в частині розірвання договору про відкриття кредитної лінії №122/06 від 26.12.2006. Інша частина позовних вимог задоволенню не підлягає з підстав, викладених вище.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір про відкриття кредитної лінії №122/06 від 26.12.2006 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством Торгівельно –фінансовий банк “Контракт” та Відкритим акціонерним товариством „Кезно”.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Кезно” (01033, м. Київ, вул. В. Яна, 3/5, ідентифікаційний код 22889936) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк „Контракт” (01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 58, ідентифікаційний код 19361746) 23506 604,86 грн. (двадцять три мільйони п’ятсот шість тисяч шістсот чотири грн. 86 коп.) заборгованості за договором №122/06 від 26.12.2006, 2242 921,74 грн. (два мільйони двісті сорок дві тисячі дев’ятсот двадцять одну грн., 74 коп.) відсотків за користування кредитом, 122 345,28 грн. (сто двадцять дві тисячі триста сорок п’ять грн., 28 коп.) пені, 2 350 665,90 грн. (два мільйони триста п’ятдесят тисяч шістсот шістдесят п’ять грн., 90 коп.) штрафу; 10 130 816,00 грн. (десять мільйонів сто тридцять тисяч вісімсот шістнадцять грн.) заборгованості за договором №21/06 від 28.12.2006 року, 34 965,40 грн. (тридцять чотири тисячі дев’ятсот шістдесят п’ять грн. 40 коп.) процентів за користування кредитом, 25500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн.) витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гумега

Дата підписання повного

рішення: 28.12.2010 р.