Рішення № 13137832, 13.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.10 Справа № 18/250/10

Суддя

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “АБИС” (71701, Запорізька область, м.Токмак, вул. Степова, 16-А)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Бурчак” (72010, Запорізька область, Михайлівський район, с. Бурчак, вул. Є.Носаль, 32)

про стягнення 111006,30 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Мазнюк В.П., довіреність б/н від 01.12.2010 р., паспорт НОМЕР_1 від 11.09.1995 р.;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 11.11.2010 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю “АБИС” з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Бурчак” про стягнення 111006,30 грн., а саме: 79290,30 грн. основного боргу та 31716 грн. пені, на підставі договору купівлі-продажу № 14 П від 17.03.2010 р., ст.ст. 509, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України та ст.ст. 173, 174, 175, 193, 218, 265 ГК України, оскільки ТОВ “Агрофірма “Бурчак” не належним чином виконало свої зобовязання по вказаному вище договору щодо вчасної та повної оплати вартості товару .

Ухвалою суду від 12.11.2010 року порушено провадження у справі № 18/250/10, судове засідання призначено на 02.12.2010 р. Ухвалою суду від 02.12.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, у звязку із неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 13.12.2010 р. Судове засідання, яке було призначене на 13.12.2010 р. об 11-30 год., було розпочате об 12-30 год., так як уповноважений представник позивача заявою-повідомленням від 08.12.2010 р. попередив суд про його можливе запізнення. У звязку із необхідністю (за ініціативою суду) подальший розгляд справи та судове засідання проводити за допомогою звукозаписувального технічного засобу, судом була оголошена перерва в судовому засіданні до 15-30 год. Судове засідання було продовжене о 15-45 год., оскільки в приміщенні господарського суду Запорізької області з 13-00 до 15-40 була відсутня електроенергія. Судове засідання з 15-45 год. 13.12.2010 р. проводилось за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу програмно-апаратного комплексу “Оберіг” бази даних “Документообіг господарських судів”.

У судовому засіданні 13.12.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином. Згідно п. 3.6 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвала суду про порушення провадження у справі №18/250/10 від 12.11.2010 р., була направлена на адресу відповідача, що зазначена у позові, отримана уповноваженим представником ТОВ “Агрофірма “Бурчак” 18.11.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення у справі №18/250/10. Таким чином відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи. Відповідно до розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Розгляд справи був закінчений 13.12.2010 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АБИС” (надалі продавець, позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Бурчак” (надалі покупець, відповідач) 17.03.2010 р. уклали договір купівлі-продажу № 14П (надалі договір).

Договором передбачені умови купівлі-продажу пестицидів (товар). Предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому (п.п. 1.1., 1.2. договору).

У п.п. 2.1., 2.2. договору визначено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках специфікаціях) та накладних документах відпуску товару, що є невідємною частиною даного договору. Усі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невідємною частиною.

Сторонами (відповідно до умов договору) були підписані специфікації №№ 1, 2, 3 (додатки до договору від 17.03.2010 р.) із зазначенням найменуванням товару, кількості, та його загальної вартості.

У розділі 5 договору визначений порядок розрахунків, так покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках та рахунках-фактурах, які є невідємною частиною даного договору. Вартість товару оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті. Покупець зобовязується здійснити попередню оплату товару у розмірі 50 % від загальної вартості товару у строк до 01.04.2010 р. включно, а решту суми розміром других 50 % сплатити у два етапи, зокрема 20 % від суми заборгованості повинні бути оплачені в строк до 01.08.2010 р., а кінцевий строк розрахунку між сторонами узгоджений останніми та складає розмір 30 % від суми заборгованості повинні бути оплачені у строк 01.10.2010 р., який сторони вважають, як кінцевий термін (строк) щодо грошового розрахунку між сторонами за даним договором за придбаний товар, і після якого можливий наступ негативних наслідків у вигляді нарахування штрафних санкцій (п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору).

Позивач, згідно умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 153088,90 грн., що підтверджується: видатковою накладною № 30 від 21.04.2010 р. на суму 33145,20 грн.; видатковою накладною № 47 від 21.05.2010 р. на суму 16408,90 грн.; видатковою накладною № 45 від 18.05.2010 р. на суму 24278,40 грн.; видатковою накладною № 44 від 12.05.2010 р. на суму 29118 грн.; видатковою накладною № 41 від 04.05.2010 р. на суму 26130 грн. та видатковою накладною № 52 від 01.06.2010 р. на суму 24008,40 грн.

Факт отримання відповідачем товару, підтверджується довіреністю серії ЯПМ №880900 від 25.06.2010 р., довіреністю серії ЯПМ № 880898 від 18.05.2010 р., довіреністю серії ЯПМ № 880897 від 1.05.2010 р., довіреністю серії ЯПМ від 04.05.2010 р. та довіреністю б/н від 01.06.2001 р., усі вказані довіреності видані на імя Апосту Г.М.

Відповідач сплатив позивачу 61659,40 грн., що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами за квітень, травень 2010 р., а також 12 139,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 300 від 08.06.2010 р., отже, ТОВ “Агрофірма “Бурчак” сплатило ТОВ “АБИС” за отриманий товар всього 73798,60 грн. Борг у сумі 79290,30 грн. залишився з буку відповідача не сплаченим.

Позивач 13.10.2010 р. направив відповідачу претензію, у якій пропонував негайно, але не пізніше трьох робочих днів, із дня її отримання, погасити заборгованість у розмірі 89598,00 грн. (79 290,30 грн. основний борг та 10 307,70 грн. штрафні санкції), але ТОВ “Агрофірма “Бурчак”, залишило без реагування і задоволення вказану претензію, суму боргу не сплатило, що і стало підставою для звернення ТОВ “АБИС” до господарського суду із даною позовною заявою.

На час розгляду справи в суді, 79290,30 грн. (153 088,90 грн. мінус 73 798,60 грн.) основного богу відповідача перед позивачем залишаються несплаченими.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України визначено, що: порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобовязання, доведений представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 79290,30 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 31716 грн. пені за 40 днів прострочення платежу за період часу з 01.10.2010 р. по 09.11.2010 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Сторони у договорі визначили, що за взаємним погодженням між сторонами у разі прострочення виконання зобовязання у тому числі і за остаточний розрахунок між сторонами, покупець зобовязується сплатити на користь продавця штрафні санкції у вигляді неустойки (пеня) у розмірі 1 % від вартості заборгованості, що виникла внаслідок не оплати товару за кожен день прострочення (п. 8.2. договору).

Розрахунок суми пені позивачем виконаний наступним чином: позивач нарахував пеню за 40 днів прострочення, починаючи із 01.10.2010 р. по 09.11.2010 р., вирахувавши 1% від суми заборгованості 792,90 грн. за кожний день, в результаті пеня склала 31716 грн. Однак, суд перевіривши наданий розрахунок вважає його невірним, оскільки, згідно із статтями 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, отже, починаючи із 02.10.2010 р. у відповідача виникає прострочення платежу, і відповідно, кількість днів прострочення складає 39, а 1 % від вартості боргу 792,903 грн., отже, сума пені, обґрунтовано нарахована у відповідності до умов договору, складає 30923,22 грн. (792,903 х на 39), за період часу прострочення з 02.10.2010 р. по 09.11.2010 р.

Щодо стягнення із відповідача 792,78 грн. пені, суд відмовляє у задоволені позову, у звязку із необґрунтованістю нарахування даної суми.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності зі ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому, судом повинні бути прийняті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майнове положення сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін. Приймаючи до уваги вищезазначене, в тому числі те, що підлягаюча сплаті пеня надмірно велика, у порівнянні із збитками кредитора, складне економічне становище у державі, суд визнав за можливе зменшити розмір пені до 1313,18 грн. (дана сума дорівнює сумі неустойки, розрахованої за правилами ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” за період з 02.10.2010 р. по 09.11.2010 р.).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, з урахуванням п. 6.3. Розяснення президії ВАСУ від 04.03.1998 р. № 02-5/78 зі змінами.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Бурчак” (72010, Запорізька область, Михайлівський район, с. Бурчак, вул. Є. Носаль, 32; код ЄДРПОУ 34378170, р/р № 26001300016988 в Дніпропетровській філії АКБ “Форум”, МФО 306878) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АБИС” (71701, Запорізька область, м.Токмак, вул. Степова, 16-А; код ЄДРПОУ 36705624, р/р № 26006060729782 ТВ ЗРУ “Приватбанк”, МФО 313399) 79290,30 (сімдесят девять тисяч двісті девяносто) грн. 30 коп. основного боргу, 1313,18 (одну тисячу триста тринадцять) грн. 18 коп. пені, 1102,14 (одну тисячу сто дві) грн. 14 коп. державного мита та 234,31 (двісті тридцять чотири) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22.12.2010 р.