Рішення № 13137759, 20.12.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" грудня 2010 р.Справа № 10/1293

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Павлюк І.О., дов. від 06.09.10р.

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2, виданий 28.04.10р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Обласний торговий центр" (м.Житомир)

до Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 4796,57 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 4796,57грн., з яких: 4550,00грн. заборгованості по сплаті орендної плати за червень 2010р. за договором оренди №1/003-09 від 01.01.2009р. та 246,57 грн. пені.

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмових запереченнях від 25.10.10 р. на відзив (а.с.46-47), письмових поясненнях від 08.11.10р. (а.с.57) та письмових поясненнях (вх.№12342/10 від 02.12.10р., а.с.76), зокрема, вказавши, що дійсно в приміщенні торгового центру проводяться ремонтні роботи з метою підтримання експлуатаційних показників елементів будинку та відновлення справності його конструкцій і інженерних мереж, які не спричинили призупинення експлуатації будівлі в цілому; що безпосередньо на об'єкті оренди ремонтні роботи не велися, а проведення ремонтних робіт в сусідніх приміщеннях будинку ніяким чином не вплинуло на можливість користування об'єктом оренди та не спричинило невиконання позивачем своїх обов'язків, встановлених п.6.3. договору: як персоналу орендаря, так і відвідувачам забезпечено безперешкодний вхід до приміщення і до об'єкту оренди, а процес торгівлі в торговому центрі не переривався; що проведення ремонтних робіт у торговому центрі не є підставою для порушення відповідачем договірних зобов'язань та несплати орендної плати, оскільки є інші заходи для захисту своїх інтересів (розірвання договору, внесення змін до договору тощо); що відповідачем не надано доказів неможливості використовувати орендоване приміщення в червні 2010р., а навпаки відповідач продовжувала користуватися об'єктом оренди шляхом розташування в ньому торгового відділу та здійснення торгівлі одягом, що відповідачем не заперечується; що оскільки зміна договору допускається за згодою сторін, а договором не встановлено обов'язку орендодавця зменшувати орендну плату, то на лист відповідача від 17.05.2010р. позивач листом від 15.07.2010р. повідомив про відмову зменшити орендну плату за договором на 50%, однак позивачем зменшено розмір орендної плати за червень 2010р. до 4550,00 грн. замість 5250,00 грн., встановлених п. 5.1. договору із змінами до нього; що жодних правочинів, які б свідчили про зменшення площі об'єкту оренди за договором сторін на 8 кв.м. відповідачем не надано, а твердження відповідача про знесення стіни та зменшення площі орендованого приміщення документально не підтверджено.

Відповідач проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві (вх.№ 10410/10 від 19.10.10р.) на позовну заяву (а.с.26-31), письмових запереченнях від 08.11.10р. (а.с.58-59), письмових поясненнях від 14.12.10р. (а.с.98-99), зокрема, вказавши, що з березня 2010р. було розпочато реконструкцію торгового центру (руйнування капітальних стін, заміна вікон, перепланування відділів, повна перебудова усіх поверхів, створення нових комунікаційних систем тощо), внаслідок чого стан приміщень торгового центру не відповідав вимогам нормативних актів з охорони праці, вимогам техніки безпеки, протипожежним та санітарним вимогам, а орендоване приміщення не могло бути використане за призначенням для розміщення відділу по реалізації одягу; що неналежні умови спричинили різке зниження відвідування покупцями торгового центру, псування майна відповідача, змусили найманих працівників звільнитися, а відповідача відмовитись від договору з втратою торгового місця; що руйнація прилеглої до відділу капітальної стіни виключила можливість роботи відділу, та внаслідок чого площа відділу з 21 червня 2010р. фактично зменшилась на 8 кв.м.; що нарахування позивачем орендної плати відповідачу за червень 2010р. в меншому розмірі є приховуванням факту зменшення орендної площі на 8 кв.м.; що у зв'язку з погіршенням умов відповідач неодноразово зверталась до позивача в усній формі та письмово, зокрема заявами від 17.05.2010р. (про зменшення орендної плати на 50%), 02.07.2010р. (про призупинення дії договору оренди), 06.07.2010р. та 16.07.2010р., а оскільки усі спроби не дали результату, заявою від 22.07.2010р. позивача було повідомлено про відмову від договору з проханням підписати акт прийому-передачі приміщення, яке з 01.07.2010р. звільнено і не використовується за призначенням.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Закритим акціонерним товариством "Обласний торговий центр", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Обласний торговий центр" (далі-позивач), та підприємцем ОСОБА_2 (далі-відповідач) договору оренди №1/003-09 від 01.01.2009р. (а.с.48-51) позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 50 кв.м., розташованого на третьому поверсі будинку торгового центру за адресою: м.Житомир, майдан Житній ринок, 1, для розміщення відділу по реалізації чоловічого одягу, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2009р. (а.с.52).

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.5.1 договору оренди №1/003-09 від 01.01.2009р. розмір місячної орендної плати складає 10000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

01.09.2009р. за погодженням сторін були внесені зміни до пунктів 1.3 та 5.1 вищевказаного договору оренди в частині орендованої площі та розміру орендної плати, за умовами яких орендована площа була зменшена до 35 кв.м., а за користування площею відповідач щомісячно до 05 числа поточного місяця зобов'язався сплачувати суму в розмірі 5250,00 грн., в т.ч. ПДВ, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок або внесення в касу орендодавця (а.с.53).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.1.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендні платежі.

Згідно ч. 4 ст.762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку проведенням ремонтних робіт у торговому центрі відповідач заявою від 17.05.2010р. (а.с.90) звернулась до позивача з проханням зменшити розмір орендної плати на 50%, на що позивач листом від 15.07.2010р. повідомив про відмову зменшити орендну плату за договором на 50% (а.с.32).

Слід зазначити, що відповідно до приписів ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 653 ЦК України визначені правові наслідки зміни або розірвання договору. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Поряд з цим, загальний порядок розірвання господарських договорів встановлений ст.188 ГК України. Згідно зазначеної норми, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до господарського суду з позовом до позивача про внесення змін до договору в частині зменшення розміру орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявою від 22.07.2010р. відмовилась від договору та просила позивача підписати акт прийому-передачі приміщення, яке з 01.07.2010р. звільнено і не використовується за призначенням (а.с.35).

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Оскільки матеріалами справи не спростовується факт використання відповідачем орендованого приміщення в червні 2010р., то господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати у червні 2010р.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено у встановленому законом порядку факт знесення стіни та зменшення внаслідок цього площі об'єкту оренди за договором сторін на 8 кв.м. (до 27 кв.м.)

Слід зазначити, що заявлення позивачем до стягнення з відповідача орендної плати за червень 2010р. в меншому розмірі є правом орендодавця.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання по договору оренди належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати за користування об'єктом оренди у червні 2010 року в загальній сумі 4550,00 грн.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 4550,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п.5.8 договору в разі несвоєчасного внесення орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає його обґрунтованим, здійсненим відповідно до чинного законодавства та укладеного договору сторін.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, згідно ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки незалежно від наявності у нього збитків, завданих боржником у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Разом з тим, ч.3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, згідно вимог ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, аналіз наведених правових норм чинного законодавства свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Господарський суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права щодо зменшення розміру пені, враховуючи факт нездійснення відповідачем підприємницької діяльності з 01.07.2010р.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищевказане, розглянувши всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданим суду правом, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належної до сплати пені до 10% грн.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4552,50 грн., з яких 4550,00 грн. основного боргу та 02,50 грн. пені.

Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст.175, 188, 193, 217, 229, 230, 233 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 550, 551, 610, 612, 625, 653, 759, 762 ЦК України, керуючись ст.ст.32-34, 36, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір пені до 02,50 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: 10014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Публічного акціонерного товариства "Обласний торговий центр", 10008, м.Житомир, майдан Житній ринок 1, ідентифікаційний код 13572598 - 4550,00 грн. боргу, 02,50 грн. пені, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяПрядко О.В.

Повний текст складено 24.12.2010р.

Друк: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек.).