Рішення № 131366774, 28.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2025 рокусправа № 380/10009/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 16 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Стрийська, 73а, м. Львів, код ЄДРПОУ 08380628) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 16 Регіональної Військово-лікарської комісії щодо розгляду та надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 26.03.2024 на довідку Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №831/1199 від 12.03.2025;

- зобов`язати 16 Регіональну Військово-лікарську комісію розглянути скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2025 на довідку Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №831/1199 від 12.03.2025, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.03.2025 пройшов медичний огляд ВЛК Військової частини НОМЕР_2 , постановою якою, позивача визнано придатним до військової служби. Постанову ВЛК оформлено довідкою №831/1199 від 12.03.2025. Вважаючи, що постанова ВЛК прийнята з порушеннями, поверхнево та без проведення додаткового обстеження, позивач 26.03.2025 подав скаргу до відповідача. За результатами розгляду скарги, відповідачем направлено позивачу листа від 05.04.2025 №1190/28116, яким запропоновано позивачу звернутись до командування частини для направлення на обстеження, лікування чи проведення ВЛК для визначення придатності до військової служби. Із такою відповіддю позивач не погоджується, вважає, що при розгляді заяви/скарги на рішення 16 РВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів. Відсутність належним чином оформленої постанови РВЛК про перегляд постанови ВЛК, на думку позивача, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Ухвалою суду від 23.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що розгляд пропозицій, заяв та скарг військовозобов`язаних та інших осіб регулюються нормами Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.

Відповідач також вказує, що якщо за результатами розгляду скарги штатна ВЛК визнає звернення необґрунтованим, а постанову ВЛК яка оскаржується правомірною, відповідь надається заявнику у формі письмового роз`яснення, оформленого листом у строк, визначений Законом № 393. Вважає, що відповіді ВЛК регіону у формі листа-роз`яснення не є рішенням у розумінні норм Положення №402, яке підлягає судовому перегляду без наявного рішення ЦВЛК.

На думку відповідача, в його діях відсутні ознаки протиправної бездіяльності, оскільки скарга позивача на постанову ВЛК в/ч НОМЕР_2 була розглянута у визначених законодавством спосіб, з дотриманням строків та процедур, установлених Положенням №402, Законом № 393 та Інструкцією №735. Просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується відомостями військового квитка позивача серії НОМЕР_4 від 11.01.2023.

Відповідно до довідки ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 12.03.2025 №831/1199, 12.03.2025 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого, на підставі ст. ст. 76в, 78в, 38в, 39а, 45б графи ІІ Розкладу хвороб, його визнано придатним до військової служби.

Не погодившись із таким висновком ВЛК, позивач 26.03.2025 звернувся зі скаргою до 16 Регіональної військово-лікарської комісії, у якій просив скасувати постанову/довідку ВЛК Військової частини НОМЕР_2 від 12.03.2025 №831/1199, провести обстеження діагнозів, переглянути висновки обстеження діагнозів, визначити причинний зв`язок захворювання із захистом Батьківщини та повідомити про розгляд скарги.

Листом від 05.04.2025 №1190/28116 відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду його скарги та медичних документів, за встановленими позивачу діагнозами постанову ВЛК в/ч НОМЕР_2 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 12.03.2025 №831/1199, по наданих документах, на момент огляду, прийнято вірно. Позивачу запропоновано у разі погіршення стану здоров`я звернутись встановленим порядком до командування частини, у якій він проходить службу, щодо направлення на обстеження, лікування чи проведення медичного огляду ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

В розумінні частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».

Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Згідно з пунктом 1.2 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Як передбачено підпунктом 2.1 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів. Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону (п. 2.2. розділу І Положення №402).

Згідно п. 2.4.4 Положення № 402 на ВЛК регіону, зокрема, покладаються: контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

ВЛК регіону, відповідно до п. 2.4.5 Положення № 402, має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Згідно п. 2.4.6 Положення № 402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Відповідно до п. 2.4.10 Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Згідно матеріалів справи, скарга позивача на постанову ВЛК була розглянута відповідачем без винесення постанови та медичного обстеження позивача у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». Суд вважає, що розглядувані правовідносини не можуть врегульовуватись цим законом виходячи з наступного.

У скарзі позивач, не погодившись із постановою ВЛК, оформленою довідкою від 12.03.2025 №831/1199, оскаржує таку в порядку, передбаченому Положенням №402 до ВЛК регіону (відповідача), що дає підстави для висновку, що процедура розгляду такої скарги повинна проводитись у відповідності до цього нормативного акту, а не у порядку, що передбачений Законом України «Про звернення громадян».

Отже, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, суд робить висновок, що під час розгляду цієї справи насамперед підлягає оцінці питання дотримання відповідачем процедури належного розгляду поданої позивачем скарги.

При розгляді спірних правовідносин суд зважає на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, згідно якого до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ВЛК відповідного рівня (регіонального чи центрального).

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №820/5570/16.

На переконання суду, врахування результатів медичних обстежень та оцінка стану здоров`я позивача є медичною складовою спірного рішення, яка повинна бути перевірена Регіональною ВЛК.

З огляду на статус ВЛК регіону у системі військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, вона наділена широким спектром прав та повноважень, які повинна використовувати у своїй діяльності максимально повно та ефективно, а не ухилятися від їх використання під приводом того, що це не є обов`язком для неї.

Таким чином, суд робить висновок, що скарга позивача розглянута відповідачем не у відповідності по приписів Положення №402.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

В контексті вимог наведених вище положень суд зазначає, що критеріями обрання способу захисту прав особи є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд (дискреційні повноваження).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд насамперед виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву позивача дії, а саме повторно розглянути подану позивачем скаргу та прийняти мотивоване рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду у даному рішенні, визнавши бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду скарги позивача від 26.03.2025 про перегляд постанови ВЛК, оформленої довідкою від 12.03.2025 №831/1199 протиправною.

При повторному розгляді вказаної заяви позивача відповідачеві слід прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність 16 Регіональної Військово-лікарської комісії (вул. Стрийська, 73а, м. Львів, код ЄДРПОУ 08380628) щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.03.2025 про перегляд постанови ВЛК, оформленої довідкою від 12.03.2025 №831/1199.

3. Зобов`язати 16 Регіональну Військово-лікарську комісію (вул. Стрийська, 73а, м. Львів, код ЄДРПОУ 08380628) повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.03.2025 про перегляд постанови ВЛК, оформленої довідкою від 12.03.2025 №831/1199, та прийняти мотивоване рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду у даному рішенні.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 28.10.2025 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович