Рішення № 131365145, 28.10.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2025 року Справа№200/6486/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.06.2025 №050650006757;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2025 про призначення пенсії за віком за нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахував до загального трудового стажу період роботи зазначені у трудовій книжці від 20.07.1983 НОМЕР_2 та період навчання з 01.09.1982 по 11.07.1983.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до ГУ ПФУ щодо призначення пенсії за віком через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області відмовлено у призначенні пенсії за віком та, відповідно до наданих до заяви документів, оскільки ім`я зазначене на першій сторінці не відповідає даним свідоцтва про шлюб. Позивач вважає, що записи в трудовій книжці, які підтверджують факт роботи, цілком відповідають Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці №58 від 29.07.1993. Враховуючи наведене вище, рахує, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області, яке полягає у відмові призначення пенсії за віком - є протиправними просить адміністративний позов задовольнити повністю.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду відповідач позов не визнає та зазначає, що за результатами розгляду наданих документів до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 20.07.1983 НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки ім`я на російській мові зазначено як « ОСОБА_2 », що не відповідає даним свідоцтва про шлюб від 11.05.1985 НОМЕР_3 (« ОСОБА_2 »); період навчання в МПУ № 12 з 01.09.1982 по 11.07.1983, у зв`язку з тим, що вказане прізвище та ім`я « ОСОБА_3 » не відповідає даним свідоцтва про народження « ОСОБА_4 ». Враховуючи вищевикладене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою суду від 29.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

25.05.2025 позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) через вебпортал Пенсійного фонду України звернулася з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви здійснюється за принципом екстериторіальності відділом пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.06.2025 №050650006757 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із тим, що страховий стаж особи становить на момент звернення становив 25 років 4 місяців 6 днів, при необхідних 31 роки. При обчисленні страхового стажу не враховано трудову книжку від 20.07.1983 НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової зазначено ім`я на російській мові « ОСОБА_2 », що не відповідає даним свідоцтва про шлюб від 11.05.1985 НОМЕР_3 « ОСОБА_2 ». До страхового стажу не зараховано період навчання в МПУ №12 з 01.09.1982 по 11.07.1983, оскільки вказане прізвище та ім`я « ОСОБА_3 » не відповідає даним свідоцтва про народження « ОСОБА_4 ». До страхового стажу зараховано періоди згідно індивідуальних відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 1999 року.

Уважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Отже, розмір пенсії за віком залежить від коефіцієнта страхового стажу.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01 січня 2004 року), зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку №637.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Згідно із пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку із відмовою у призначенні пенсії за віком рішенням №050650006757.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 31.03.1987 №201) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162).

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

На сьогодні порядок ведення трудових книжок визначається спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначена Інструкція містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, заповнення яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд зауважує, що першочергово спірні періоди роботи позивача не було зараховано до страхового стажу через невідповідність зазначення імені російською мовою трудовій книжці « ОСОБА_2 », що не відповідає даним свідоцтва про шлюб від 11.05.1985 НОМЕР_3 « ОСОБА_2 ».

Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_2 , у якій містяться записи щодо та трудової діяльності з посиланням на первинні документи для внесення записів.

На переконання суду, в розглядуваному випадку записи трудової книжки читабельні та зрозумілі, між собою пов`язані хронологічно, містять реквізити наказів (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади; записи засвідчені печатками.

З приводу аргументів відповідача про невідповідність зазначення імені позивачки у трудовій книжці та паспорті суд зазначає, що така невідповідність не може позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним стажу.

На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки та заповнення паспорта, а тому неправильний переклад імені в паспорті чи в трудовій книжці не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком.

При цьому суд зауважує, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці, відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку страхового стажу.

Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи паспорті тощо.

Суд також зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, яка підтримана постановою Верховного суду від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Враховуючи вищенаведене, відмова відповідача у призначенні пенсії за віком, є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача). Недостовірності або інші ознаки юридичної дефектності такого документа не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а певні формальні неточності, у відповідності до сформованої позиції Верховного Суду, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи при розрахунку страхового стажу.

Отже невідповідності ім`я особи « ОСОБА_2 » зазначеного в трудовій книжці, що не відповідає даним свідоцтва про шлюб від 11.05.1985 НОМЕР_3 « ОСОБА_2 », то суд вкотре наголошує, що окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу, перекручення даних про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Теж саме відноситься до тверджень відповідача щодо не зарахованого періоду навчання позивача в МПУ №12. Суд вказує, що відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637. Як трудова книжка, так і диплом відповідно до положень пунктів 1, 8 Порядку №637 є тими документами, на підставі яких до запровадження персоніфікованого обліку за законодавством, що діяло до 01.01.2004, Пенсійний орган обчислює страховий стаж, до якого підлягають зарахуванню періоди роботи та навчання (на денній формі).

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

У будь-якому випадку особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок заповнення таких, або допущені, помилки чи описки у написанні по батькові особи (зокрема через переклад таких), не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи/навчання до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідач не забезпечив належність та повноту з`ясування усіх обставин справи, які мають значення для призначення пенсії, та формально розглянув заяву, як наслідок прийняв рішення, яке не ґрунтується на законі та негативно впливає на право позивача на пенсію, тому таке рішення є протиправним та належить до скасування.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Суд вказує, що предметом судового розгляду в цій справі була правомірність рішення відповідача. Це рішення ґрунтується на неврахуванні трудової книжки та диплому позивача про навчання в цілому. Отже, відповідачем не надавалася оцінка записам цієї трудової книжки, не досліджувалися відповідні записи і судом, оскільки спірне рішення ухвалено не в зв`язку з такими записами.

Таким чином, підстави для зобов`язання відповідача урахувати певні періоди роботи позивача є передчасними, оскільки наразі відсутня рішення про неврахування усіх чи частини таких записів, в наявності рішення щодо неврахування трудової книжки та диплому позивача в цілому, в ході прийняття якого відповідні записи відповідачем не досліджувалися.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відповідній частині позовних вимог та зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням трудової книжки та диплому позивача.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Ухвалою суду від 29.08.2025 позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 968,96 грн за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, ч. 2 ст. 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ураховуючи те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви, а позов задоволено, судовий збір у 968,96 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.06.2025 №050650006757.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2025 про призначення пенсії за віком за нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням відомостей трудової книжки від 20.07.1983 серії НОМЕР_2 та диплому серії НОМЕР_4 від 11.07.1983.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В.Загацька