Рішення № 131339925, 16.10.2025, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/390/25

Провадження по справі № 2/514/327/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2025 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області:

у складі головуючого судді - Кирилюк І.М.,

за участю секретаря судового засідання - Царан К.П., Куруч І.П.,

за участю представника позивача Михайлової Ю.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між АТ «Альфа банк», яке за рішенням загальних зборів від 12.08.2022 року змінило назву на АТ «Сенс Банк» (далі Банк), уклало 24 серпня 2018 року з ОСОБА_1 договір про надання банківських послуг шляхом погодження Банком заявленої позичальником оферти та підписанням позичальником анкети -заяви про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб з додатками про правила надання банківських послуг (далі Договір).

Підписанням оферти, акцептованої Банком, а також анкети-заяви, ОСОБА_1 уклав з Банком угоду про обслуговування банківської кредитної картки та встановлення кредитного ліміту у розмірі 200 000 грн на умовах Договору.

Відповідач користувався кредитними коштами, проте припинив сплачувати заборгованість за кредитом, процентами, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 164 392 грн 24 коп, з яких: 141 341 грн 40 коп - тіло кредиту, 6 331, 28 грн - прострочене тіло кредиту (не виконане зобов`язання за поточний період), 16 719 грн 56 коп. відсотки за користування кредитом.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не погашає заборгованість, Банк звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути вказану суму з відповідача, а також покласти на нього судові витрати у цій справі, які складаються зі сплаченого судового збору 2 422 грн за подання до суду позову та витрат на правничу допомогу у сумі 13 504 грн 79 коп.

Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.

У призначених судових засіданнях 5 травня, 26 червня, 04 серпня та 16 жовтня 2025 року) взяв участь відповідач.

Відповідач заперечував проти позову посилаючись на те, що він не підписував договору і не усвідомлює на яких умовах йому нараховувались платежі з вартості кредиту. Дійсно у 2018 році він здійснював покупку товару у торговому центрі, де йому продавець з працівником Банку запропонували надати у кредит кошти для оплати покупки товару. Також йому запропонувати видати банківську кредитну картку, якою він користувався. Кошти за товар він повернув. У 2022 році у нього існувала заборгованість перед Банком приблизно 100 000 грн, згодом нарахували ще 60 000 грн. Він не розуміє алгоритм нарахування процентів за користування кредитними коштами, тому позбавлений можливості здійснювати захист своїх прав. На його звернення Банк відмовився надати укладений з ним договір.

Окрім цього позивач зазначив, що в матеріалах позову у розрахунках заборгованості міститься посилання на договір №631004679, тому просив суд витребувати цей договір для встановлення всіх обставин у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведених пояснень відповідача за його клопотанням ухвалою від 26 червня 2025 року суд , керуючись ч.7 ст. 81 ЦПК України, зобов`язав Банк надати суду копію укладеного з позивачем кредитного договору та визнав явку представника позивача обов`язковою для надання пояснень щодо обставин укладення договору.

На виконання ухвали позивачем були надані роздруковані копії Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, затвердженої 30 липня 2018 року розпорядженням № 2695 керівником правового забезпечення поточної банківської діяльності ОСОБА_2 з Додатками з умовами надання банківських послуг (продуктів Банку), які є невід`ємною частиною публічного договору,

У судовому засіданні 04 серпня 2025 року представник позивача Михайлова Ю.В., (діє на підставі довіреності №023785/25 від 03.02.2025 року) пояснила, що Банк надавав мобільні послуги на укладення кредитних договорів, коли клієнт мав можливість обрати на сайті потрібну банківську послугу запропонувати її Банку та шляхом підписання анкети заяви, яка є заявою про приєднання до договору, укласти з Банком Договір кредитування.

Номер Договору, який значиться у виписці по рахунку заборгованості та письмовій вимозі, адресованій ОСОБА_1 (а.с.10 31), представник позивача пояснила існуючою системою діловодства у Банку та обліку клієнтів.

Інших документів на підтвердження укладення договору представник позивача суду не надала. Позаяк позивач наполягає, що з відповідачем укладений Договір, умови якого були у повному обсязі виконані Банком, у свою чергу ОСОБА_1 припинив сплачувати кредит, представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

У судовому засіданні 10 жовтня 2025 представник позивача участі не взяв, про причини неявки суду не повідомив.

Ураховуючи, думку відповідача , а також те, що питання, які порушувались у справі у попередньому судовому засіданні представник позивача пояснив, витребувані судом документи надав, суд, керуючись ст. 223 ЦПК України дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи без участі представника позивача.

Відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами, оскільки відсутній підписаний ним договір, він вважає, що його права, як споживача, були порушені.

Для ухвалення та проголошення судового рішення за результатами судового розгляду справи оголошено перерву до 16 жовтня 2025 року.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши наведені у позовній заяві вимоги та обґрунтування, наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Банк 24.08.2018 року погодив (акцептував) пропозицію (оферту) ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Також ОСОБА_1 підписав Анкету- заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, з Додатками, які є невід`ємною частиною публічного договору, з умовами надання банківських послуг (продуктів Банку).

Згідно з акцептованою Банком офертою погоджені наступні умови: Банк зобов`язався відкрити банківський рахунок відповідачу, надати для використання у споживчих потребах кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії із встановленим лімітом до 200 000 грн, банківський продукт «Максимум-готівка» з фіксованою процентною ставкою за кредитом 26% річних. Порядок повернення кредиту - щомісячно, обов`язковий мінімальний платіж 5% від загальної заборгованості за кредитною лінією, проте не менше 50 грн ( пункти ІІІ, ІV Оферти, а.с. 8 зв.б.).

У розділі Анкети-заяви «Інформація про клієнта» наведені фінансові дані щодо позичальника, зокрема про те, що його щомісячний дохід складав 15000 грн, він мав неофіційне джерело доходів , що вказує про обізнаність Банку про матеріальний стан останнього (частина 1 Анкети-заяви арк.8).

Платіжним інструментом для користування кредитними коштами визначено банківську карту типу - «Master Card Debit World» строком на 3 роки з моменту випуску (пункти 1,3,4 Оферти (а.с.8 зв.б.).

Цьому передувало підписання позивачем та представником Банку в той же день паспорту споживчого кредиту, із якого убачається, що ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування оплати товару на суму 8 000 грн з можливістю погашення кредиту протягом 12 місяців, рівними частинами, з річною процентною ставкою 5,7%, тип картки «Master Card Debit World».

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить на 25.03.2025 року 164 392 грн 24 коп, з яких: 141 341 грн 40 коп - тіло кредиту, 6 331, 28 грн - прострочене тіло кредиту (не виконане зобов`язання за поточний період), 16 719 грн 56 коп відсотки за користування кредитом (а.с. 10-22).

У квітні 2024 року Банк направив за зареєстрованою адресою проживання ОСОБА_1 вимогу повернути не пізніше 35 днів з моменту її направлення, достроково кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти, комісії (а.с.31).

Оскільки відповідач не виконав умови договору та письмової вимоги, позивач звернувся до суду за захистом своїх майнових прав.

Суд, надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, виходить з наступного.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( ч.1 ст.626 ЦК України).

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ( ч.1 ст. 638 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст.1054 ЦК України).

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (п. 1 ч.1 ст.1 Закону від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № № 1734-VIII)).

Кредитна лінія є тип кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування. При цьому може бути передбачено право споживача отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в договорі про споживчий кредит ( п.5 ч.1 ст.1 Закону № 1734-VIII).

Кредитодавцем у розумінні зазначеного Закону є банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити ( п.7 ч.1 ст. 1 Закону «Про споживче кредитування»).

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених Законом «Про споживче кредитування» (ст.14 Закону № 1734-VIII).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець має надати споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Вказана інформація із зазначенням дати її надання та терміну актуальності безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) (ч.2 ст.9 Закону № 1734-VIII ).

Порядком споживчого кредитування передбачено, що кредитодавець встановлює можливість укладення договору на підставі відповідного запиту (заяви) споживача та оцінки кредитоспроможності споживача (ч.2 ст. 14 Закону № 1734-VIII ).

Закон визначає, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця ( абзаци перший, третій ч.1 ст. 13 Закону № 1734-VIII).

У договорі про споживчий кредит сторони мають узгодити визначені законом умови, серед іншого: тип кредиту; мету його отримання; загальний розмір кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення; інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, відповідальність сторін за порушення умов договору. (ч.1 ст. 12 Закону № 1734-VIII).

Законодавець встановив, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача, порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VIII) .

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Ураховуючи вимоги ЦК України щодо вчинення правочину у письмовій формі (ст. 207, 1055 ЦК України ) та вимоги Закону № 1734-VIІ, договір про споживчий кредит буде вважатися вчиненим у письмовій формі, якщо сторони підписали його.

Стаття 634 ЦК України передбачає можливість укласти договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Такий договір є договором приєднання.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як убачається із складеного 28.04.2018 року паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, у ньому міститься інформація про умови кредитування з метою оплати товару з посиланням на можливість використання банківської картки «Master Card Debit World», а не інформація щодо банківської послуги з відкриття відновлювальної кредитної лінії для забезпечення споживчих потреб.

Наданий доказ не підтверджує виконання позивачем вимог ст. 9 Закону № 1734-VIII щодо інформування відповідача до укладення Договору про умови такого шляхом заповнення паспорту споживчого кредиту.

Також суд зазначає, що Закон № 1734-VIII і у чинній редакції і у редакції , яка діяла на час виникнення спірних відносин, забороняє вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи (п.5 ст. 14 Закону№ 1734-VIII).

Акцептована Банком оферта від 28.04.2018 року містить пропозицію відповідача на укладення договору кредитної лінії, проте анкета-заява про приєднання до публічного Договору, як частина публічного договору, не містить умов споживчого кредитування: ні строку кредитування. ні порядку оплати ціни кредиту (процентів), ні порядку застосування відповідальності за порушення зобов`язань, також у анкеті-заяві відсутні посилання на викладені у публічній частині договору узгоджені сторонами умови.

У постанові від 03.07.2019 року справі № 342/180/17 Верховний Суд, за результатами розв`язання правових питань у спорі між банком та фізичною особою у подібних правовідносинах, зазначив, що не можуть вважатися складовими кредитного договору (умови), правила надання банківських послуг та слугувати доказом дотримання сторонами письмової форми договору споживчого кредитування, якщо їх не підписано позичальником, не визнаються ним, та у разі відсутності посилань на них в анкеті-заяві про прийняття запропонованих позичальнику умов, та приєднання до них.

При цьому керуючись основними засадами цивільного законодавства та необхідності захисту споживача у кредитних відносинах, суд має виходити з того, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов (правил) надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг- це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом банківських послуг.

З огляду на зазначене та встановлені обставини у цій справі, у суду відсутні підстави вважати, що Банк при укладенні Договору з відповідачем, дотримався вимог статті 9 Закону № 1734-VIII щодо інформування позивача про умови Договору та узгодження цих умов сторонами.

Правильність правової оцінки встановлених судом фактичних обставин підтверджується і подальшим розвитком національного законодавства у сфері надання фінансових послуг.

З набуттям чинності Законом України 14 грудня 2021 року № 1953-IX «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі - Закон № 1953-IX), законодавець визначив, що договір який укладається шляхом приєднання складається з публічної частини та індивідуальної частини договору, у тому числі у вигляді заяви про приєднання, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.

Водночас індивідуальна частина договору повинна містити інформацію, передбачену для письмової форми укладення договору фінансової послуги, у тому числі шляхом посилання на відповідні умови, викладені у публічній частині договору (абзац третій частини 5 ст. 9 Закону № 1953-IX).

Як убачається із розрахунку заборгованості відповідача (а.с. 22), яка виникла за весь час користування відновлювальною кредитною лінією, відповідачу нараховувались комісійні платежі, проте ні з анкети-заяви, ні з публічної частини договору неможливо встановити, які саме послуги банку у виді комісійних платежів мав сплачувати відповідач на умовах договору, у якому розмірі і порядку.

Також до відповідача застосовувалась відповідальність у виді штрафів, проте порядок її застосування також відсутній в анкеті-заяві у вигляді окремого пункту або посилань на пункти публічного договору.

Надані позивачем роздруківки додатків до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, суд не може визнати належним доказами укладення сторонами договору приєднання, оскільки позичальник заперечує їх підписання та ознайомлення з ними, а в анкеті-заяві, яка є індивідуальною частиною договору відсутні посилання на пункти цих додатків з умовами, які погодили сторони при укладанні правочину.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії Банку не узгоджуються з наведеними вище нормами чинного законодавства щодо дотримання письмової форми укладення договору про споживчий кредит.

Згідно з ч.2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається ( ч.2 ст. 215ЦК України).

У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч. 1 ст. 216 ЦК України)

Відповідач не заперечував у суді користування отриманими у Банку коштами. Вказаний факт підтверджується випискою по рахунку з кредитною карткою ОСОБА_1 за період 24.08.2018 по 17.04 2024 року (а.с. 10-24).

Згідно з розрахунком заборгованості (а.с.22) за весь час користування коштами позивач зняв з банківського рахунку загальну суму - 155915 грн 59 коп та вніс на рахунок -174 787 грн , а отже відповідач повернув суму знятих ним з рахунку коштів (без урахування оплати процентів, комісійних, штрафів, які за висновком суду не були визначені у договорі у письмовій формі у встановленому ЦК України, Законом № 1734-VIII порядку).

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку у цій справі про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи, суд в силу норм ст. 141 ЦПК України сплачені судові витрати покладає на позивача.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 13, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Кирилюк