Рішення № 131324209, 27.10.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2025 рокуСправа №160/18028/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110130/2025/000087/1 від 22.03.2025 р., №UA110130/2025/000103/1 від 28.03.2025 р. та № UA110130/2025/000110/1 від 01.04.2025 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що з метою митного оформлення товарів імпортованих за контрактом від 21.02.2025 р. №210225 з компанією DTPT «IVANA-SV» DOOEL export-import (Республіка Північна Македонія) ТОВ «ФРУТАЛІЯ» було подано до митного контролю ЕМД №25UA110130005928U6 від 22.03.2025 р., ЕМД №25UA110130006416U0 від 28.03.2025 р., ЕМД №25UA110130006714U4 від 01.04.2025 р. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000087/1 від 22.03.2025 р., № UA110130/2025/000103/1 від 28.03.2025 р. та № UA110130/2025/000110/1 від 01.04.2025 року. Позивач не погоджується із винесеними рішеннями про коригування митної вартості та зазначає про те, що ним було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст.53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані ТОВ "ФРУТАЛІЯ", не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви Дніпровської митниці у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.161 КАС України та запропоновано позивачу протягом десяти днів усунути недоліки позовної заяви.

На виконання ухвали суду 26.06.2025 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме надано до суду докази сплати судового збору у розмірі 9 084 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання ухвали суду, 17.07.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що до всіх заявлених за митними деклараціями від 22.03.2025 р. №25UA110130005928U6, від 28.03.2025 р. №25UA110130006416U0, від 01.04.2025 р. №25UA110130006714U4 товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 22.03.2025 року №UA110130/2025/000087/1: визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, має схоже призначення, імпортованого у максимально наближений час з оцінюваним товаром, самостійно скоригованої декларантом. Товар був оформлений за другорядним методом визначення митної вартості, визнаним митним органом за ЕМД від 08.03.2025 року №25UA209230021169U0 (UA209230/2025/ 021169) на рівні 0,84 Євро/кг станом на дату прийняття рішення становить 0,91 дол.США/кг, яку взято за основу коригування поставку товару. Вказане числове значення визначеної митної вартості товарів повністю обґрунтовано у графі 33 оскаржуваного рішення. Щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2025 року №UA110130/2025/000103/1 та від 01.04.2025 року №UA110130/2025/000110/1 визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, має схоже призначення, імпортованого у максимально наближений час з оцінюваним товаром, самостійно скоригованої декларантом. Товар був оформлений за другорядним методом визначення митної вартості, визнаним митним органом за ЕМД від 17.03.2025 року №25UA209140006467U4 (UA209140/2025/006467) на рівні 0,84 Євро/кг станом на дату прийняття рішень становить 0,9060 дол.США/кг та 0,9090 дол.США/кг (відповідно), яку взято за основу коригування поставку товару. Вказане числове значення визначеної митної вартості товарів повністю обґрунтовано у графі 33 оскаржуваного рішення. Отже, на підставі вищезазначеного, відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 22.03.2025 р. №UA110130/2025/000087/1, від 28.03.2025 р. №UA110130/2025/000103/1 та від 01.04.2025 р. №UA110130/2025/000110/1 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, прийнятими у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

До суду 21.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідач неправомірно прийшов до висновку про сумніви щодо невключення до складу митної вартості товарів за ЕМД №25UA110130005928U6 від 22.03.2025 р., ЕМД №25UA110130006416U0 від 28.03.2025 р., ЕМД №25UA110130006714U4 від 01.04.2025 р. транспортних витрат чи інших витрат. Оскільки такі витрати включено до ціни товару, яка заявлена позивачем у складі митної вартості. При цьому, відповідачем взагалі не обґрунтовано, в чому він вбачав невідповідність заявлених числових значень митної вартості товарів. Надані до митного оформлення документи дають можливість чітко встановити вартість заявлених товарів, відсутні будь-які розбіжності та невідповідності у визначенні числових значень митної вартості заявлених до митного оформлення товарів. Таким чином, у даному разі у відповідача не було жодної підстави сумніватися у правильності розрахунку позивачем митної вартості товарів, усі необхідні відповідно ст.53 МК України документи були надані відповідачеві при митному оформленні товарів. Окрім наведеного, відповідачем неправомірно зазначено у картках відмови про необхідність надання перекладу товаросупроводжуючих документів, складених іноземною мовою. При цьому, відповідач взагалі не зазначає, яким чином це вплинуло на здійснення митних процедур, як і не зазначив відсутність перекладів як підставу для прийняття рішень. Позивач вважає, що у відповідача не було підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), а також були відсутніми законні підстави для витребування додаткових документів та застосування резервного методу визначення митної вартості товарів. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у ньому.

Ухвалою суду від 01.09.2025 року продовжено строк розгляду цієї справи до 01.10.2025 року.

Ухвалою суду від 01.10.2025 року продовжено строк розгляду цієї справи до 27.10.2025 року.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 21.02.2025 року між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією DTPT «IVANA-SV» DOOEL (Республіка Північна Македонія) було укладено зовнішньоекономічний контракт №210225 від 21.02.2025 р.

Відповідно до п.1.1 контракту продавець приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність покупця свіжі овочі та фрукти, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених даним контрактом.

Згідно із п.3 контракту асортимент, номенклатура, код згідно із УКТ ЗЕД, одиниця виміру, кількість, ціна та інші дані, необхідні для організації поставок сторонами на кожну поставку товару та є невід`ємними частинами даного контракту.

Ціна товару встановлюється на умовах та погоджується між продавцем та покупцем на кожну партію окремо та відображається у специфікації та виставленому рахунку продавця (п.5.1 контракту).

Пунктом 5.2 контракту передбачено, що ціна визначається відповідно до «NCOTERMS- 2020». Ціни товару, крім вартості товару, включають: вартість упаковки товару та її маркування; вартість оформлення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару; вартість навантаження товару на перевізні засоби; вартість перевезення товару до місця завантаження.

Відповідно до п.5.3 контракту ціна контракту визначається за загальною сумою поставленого та оплаченого товару згідно підписаних сторонами специфікацій та виставлених постачальником рахунків до даного контракту протягом строку дії даного Контракту. Загальна вартість контракту не перевищує 1 000 000 євро.

Згідно із п.5.4 контракту визначення в контракті загальної вартості товару не зобов?язує продавця постачати, а покупця приймати та оплачувати товар, який не узгоджений сторонами у специфікаціях на постачання товару.

Відповідно до специфікації №4 від 18.03.2025 р. (інвойс №18 від 18.03.2025 р.) сторони визначили до постачання товар: капуста свіжа, вага нетто 15 062 кг, ціна 0,65 дол.США за 1 кг, загальна вартість 9 790,30 дол.США, умови поставки CPT (Інкотермс-2020) м.Дніпро, Україна.

Відповідно до специфікації №5 від 24.03.2025 р. (інвойс №22 від 24.03.2025 р.) сторони визначили до постачання товар: капуста свіжа, вага нетто 14 200 кг, ціна 0,65 дол.США за 1 кг, загальна вартість 9 230 дол.США, умови поставки CPT (Інкотермс-2020) м.Дніпро, Україна.

Відповідно до специфікації №6 від 27.03.2025 р. (інвойс №26 від 27.03.2025 р.) сторони визначили до постачання товар: капуста свіжа, вага нетто 14 065 кг, ціна 0,65 дол.США за 1 кг, загальна вартість 9 142,25 дол.США, умови поставки CPT (Інкотермс-2020) м.Дніпро, Україна.

З метою митного оформлення вищезазначених товарів до Дніпровської митниці позивачем було подано 22.03.2025 року електронну митну декларацію №25UA110130005928U6 (далі - ЕМД-1) за інвойсом №18 від 18.03.2025 р. (специфікація №4 від 18.03.2025 р.).

Для підтвердження вартості товару позивачем надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: сертифікат якості №18-03/2025 від 18.03.2025 року; пакувальний лист №18-03/2025 від 18.03.2025 року; рахунок-фактура (інвойс) №18 від 18.03.2025 року; автотранспортна накладна №0006650 від 18.03.2025 року; супровідний документ Т1 №25MK40200001R081L6 від 18.03.2025 року; фітосанітарний сертифікат № MK 0100258 від 18.03.2025 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №A gk 0251083 від 18.03.2025 року; специфікація виробника товару №4 від 18.03.2025 року; зовнішньоекономічний договір №210225 від 21.02.2025 року; копії МД країни відправлення №25MKXP402000012353 від 18.03.2025 року.

28.03.2025 року позивачем до Дніпровської митниці було подано електронну митну декларацію №25UA110130006416U0 (далі - ЕМД-2) за інвойсом №22 від 24.03.2025 р. (специфікація №5 від 24.03.2025 р.).

Для підтвердження вартості товару позивачем надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: сертифікат якості №24-03/2025 від 24.03.2025 року; пакувальний лист №24-03/2025 від 24.03.2025 року; рахунок-фактура (інвойс) №22 від 24.03.2025 року; автотранспортна накладна №0008284 від 24.03.2025 року; супровідний документ Т1 №25BG005703050620M9 від 24.03.2025 року; фітосанітарний сертифікат № MK 0100308 від 24.03.2025 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №A gk 0251086 від 24.03.2025 року; специфікація виробника товару №5 від 24.03.2025 року; зовнішньоекономічний договір №210225 від 21.02.2025 року; копії МД країни відправлення №25MKXP4020000139D6 від 24.03.2025 року.

01.04.2025 року позивачем до Дніпровської митниці було подано електронну митну декларацію №25UA110130006714U4 (далі - ЕМД-3) за інвойсом №26 від 27.03.2025 р. (специфікація №6 від 27.03.2025 р.).

Для підтвердження вартості товару позивачем надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: сертифікат якості №27-03/2025 27.03.2025 року; пакувальний лист №27-03/2025 27.03.2025 року; рахунок-фактура (інвойс) №26 від 27.03.2025 року; автотранспортна накладна №516306 від 27.03.2025 року; супровідний документ Т1 №25BG005703050695M6 від 27.03.2025 року; фітосанітарний сертифікат № MK 0100333 від 27.03.2025 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №A gk 0251089 27.03.2025 року; специфікація виробника товару №6 від 27.03.2025 року; зовнішньоекономічний договір №210225 від 21.02.2025 року; договір про надання послуг митного брокера №11/12/2023-1 від 11.12.2023 року; копія митної декларації країни відправлення №25MKXP402000014716 від 27.03.2025 року.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідачем було направлено повідомлення відповідно до якого позивачу слід було надати за наявності додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості (відповідно до переліку визначеному в повідомленнях митниці декларанту в кожному окремому митному оформленні).

У відповідь на запити митного органу декларантом надано листи в яких зазначено, що ТОВ "ФРУТАЛІЯ" не має можливості надати додаткові документи у десятиденний термін.

За наявності зазначених відповідей та відповідно до приписів ч.6 ст.54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом.

Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000087/1 від 22.03.2025 р., №UA110130/2025/000103/1 від 28.03.2025 р. та №UA110130/2025/000110/1 від 01.04.2025 року, з обґрунтуванням у графі 33, а саме: за ЕМД №25UA110130005928U6 від 22.03.2025 року:

Специфікацією від 18.03.2025 року №4 передбачено здійснення оплати за товар з відстрочкою в 60 днів після отримання товару на склад покупця. У транспортному документі CMR від 18.03.2025 року №0006650 містяться відомості щодо реквізитів інвойсу №18/2025, в той час як до митного контролю надано інвойс з номером №18. Митна декларація країни відправлення від 18.03.2025 року №25MKXP402000012353 також не містить відомостей щодо реквізитів рахунків №18 або №18/2025. Відповідно до вимог статей 54, 58 МК України, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В наданій до митного контролю митній декларації країни відправлення від 18.03.2025 року №25MKXP402000012353 наявна різниця у числових значеннях вказаних в графах вартості та статистичної вартості товар1: в графі вартість товару 9 790,30 євро, в графі 46 статистичної вартості 479 043,46 македонських динари, що в перерахунку за курсом визначеним у графі 23 тієї ж митної декларації 614 923 македонських динара за 1 євро складає 7 790,30 євро. Таким чином, різниця складає 2 000 євро, що свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження (Bogdanci (Північна Македонія)) до місця призначення (Dnipro (Україна)).

Транзитний документ від 18.03.2025 року №25MK40200001R081L6 містить відомості щодо маршруту перевезення товару через країну Болгарія проте відповідні відмітки на товаросупровідних документах свідчать про перетин митної території Румунії (CMR від 18.03.2025 року №0006650). Декларантом не підтверджено здійснення перевезення товару за даним маршрутом або ж не надано документи, що дійсно супроводжували товар та мають містити відповідні відмітки. Крім того, зазначений Т1 містить відомості щодо числових значень вартості 2 937 євро сума, що не піддається обчисленню, призначення якої не є зрозумілим. Заявленими умовами поставки є CPT м.Дніпро.

Враховуючи відмітки у графах 16, 23 товаротранспортної накладної CMR від 18.03.2025 року №0006650 перевізником є ПП «Н-Транс» (Україна) при заявлених умовах поставки CPT - Дніпро. Документи, що підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем, не надано. Отже, враховуючи зазначене, декларантом мають бути надані договори на перевезення відповідним пакетом документів на здійснення такого перевезення (рахунки на оплату послуг, заявки на перевезення та інші). Таким чином, є сумніви щодо включення транспортної складової до заявленої митної вартості товару. Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

За ЕМД №25UA110130006416U0 від 28.03.2025 року:

Специфікацією від 24.03.2025 року №5 передбачено здійснення оплати за товар з відстрочкою в 60 днів після отримання товару на склад покупця. У транспортному документі CMR від 24.03.2025 року №0008284 містяться відомості щодо реквізитів інвойсу №22/2025, в той час як до митного контролю надано інвойс з номером №22. Митна декларація країни відправлення від 24.03.2025 року №25MKXP4020000139D6 також не містить відомостей щодо реквізитів рахунків №22 або №22/2025. Відповідно до вимог статей 54, 58 МК України, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В наданій до митного контролю митній декларації країни відправлення від 24.03.2025 року №25MKXP4020000139D6 наявна різниця у числових значеннях вказаних в графах вартості та статистичної вартості товар1: в графі вартість товару 9 230 євро, в графі 46 статистичної вартості 444 589,33 македонських динари, що в перерахунку за курсом визначеним у графі 23 тієї ж митної декларації 614 923 македонських динара за 1 євро складає 7 230 євро. Таким чином, різниця складає 2 000 євро, що свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження (Bogdanci (Північна Македонія)) до місця призначення (Dnipro (Україна)).

Транзитний документ від 24.03.2025 року №25BG005703050620M9 містить відомості щодо маршруту перевезення товару через країну Болгарію та Румунію проте відповідні відмітки на товаросупровідних документах свідчать про перетин митної території Молдови (CMR від 24.03.2025 року №0008284). Декларантом не підтверджено здійснення перевезення товару за даним маршрутом або ж не надано документи, що дійсно супроводжували товар та мають містити відповідні відмітки. Заявленими умовами поставки є CPT м.Дніпро. Враховуючи відмітки у графах 16, 23 товаротранспортної накладної CMR від CMR від 24.03.2025 року №0008284 перевізником є ПП «Євро-Юг» (Україна) при заявлених умовах поставки CPT - Дніпро. Документи, що підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем, не надано.

Отже, враховуючи зазначене, декларантом мають бути надані договори на перевезення відповідним пакетом документів на здійснення такого перевезення (рахунки на оплату послуг, заявки на перевезення та інші). Таким чином, є сумніви, щодо включення транспортної складової до заявленої митної вартості товару. Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

За ЕМД №25UA110130006714U4 від 01.04.2025 року:

Специфікацією від 27.03.2025 року №6 передбачено здійснення оплати за товар з відстрочкою в 60 днів після отримання товару на склад покупця. У транспортному документі CMR від 27.03.2025 року №516306 містяться відомості щодо реквізитів інвойсу №26/2025, в той час як до митного контролю надано інвойс з номером №26. Митна декларація країни відправлення від 27.03.2025 року №25MKXP402000014716 також не містить відомостей щодо реквізитів рахунків №26 або №26/2025. Відповідно до вимог статей 54, 58 МК України, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В наданій до митного контролю митній декларації країни відправлення від 27.03.2025 року №25MKXP402000014716 наявна різниця у числових значеннях вказаних в графах вартості та статистичної вартості товар 1: в графі вартість товару 9 142.25 євро, в графі 46 статистичної вартості 439 193,38 македонських динари, що в перерахунку за курсом визначеним у графі 23 тієї ж митної декларації 614 923 македонських динара за 1 євро складає 7 142,25 євро. Таким чином, різниця складає 2 000 євро, що свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження (Bogdanci (Північна Македонія)) до місця призначення (Dnipro (Україна)).

Транзитний документ від 27.03.2025 року №25BG005703050695M6 містить відомості щодо маршруту перевезення товару через країну Болгарію та Румунію проте відповідні відмітки на товаросупровідних документах свідчать про перетин митної території Молдови (CMR від 27.03.2025 року №516306). Декларантом не підтверджено здійснення перевезення товару за даним маршрутом або ж не надано документи, що дійсно супроводжували товар та мають містити відповідні відмітки. Заявленими умовами поставки є CPT м.Дніпро. Враховуючи відмітки у графах 16, 23 товаротранспортної накладної CMR від CMR від 27.03.2025 року №516306 перевізником є ТОВ «Трамп» (Україна) при заявлених умовах поставки CPT - Дніпро. Документи, що підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем, не надано.

Отже, враховуючи зазначене, декларантом мають бути надані договори на перевезення відповідним пакетом документів на здійснення такого перевезення (рахунки на оплату послуг, заявки на перевезення та інші). Таким чином, є сумніви, щодо включення транспортної складової до заявленої митної вартості товару. Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала наявна інформація щодо митного оформлення подібного товару:

- за ЕМД №25UA110130005928U6 від 22.03.2025 року митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого у максимально наближений час з оцінюваним товаром, самостійно скоригованої декларантом. Товар був оформлений за другорядним методом визначення митної вартості, визнаним митним органом за ЕМД від 08.03.2025 року №25UA209230021169U0 (UA209230/2025/021169) на рівні 0,84 Євро/кг станом на дату прийняття рішення становить 0,91 дол.США/кг, яку взято за основу коригування поставку товару «капуста свіжа білоголова, упакована в ящики. Призначена для громадського харчування, вага 13075 кг»;

- за ЕМД №25UA110130006416U0 від 28.03.2025 року, за ЕМД №25UA110130006714U4 від 01.04.2025 року митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого у максимально наближений час з оцінюваним товаром, самостійно скоригованої декларантом. Товар був оформлений за другорядним методом визначення митної вартості, визнаним митним органом за ЕМД від 17.03.2025 року №25UA209140006467U4 (UA209140/2025/006467) на рівні 0,84 Євро/кг станом на дату прийняття рішень становить 0,9060 дол.США/кг та 0,9090 дол.США/кг (відповідно), яку взято за основу коригування поставку товару «Овочі свіжі, капуста свіжа білоголова рання (лат.Brassica oleracea capitata), середній розмір голів. Врожай 2025 року. Призначена для споживання людиною. Розфасована в пластикових ящиках та розміщена на дерев`яних піддонах, які призначені для циркуляції охолодженого повітря, не для роздрібної торгівлі. Не містить ГМО. Маркування: найменування, постачальник, країна виробника, одержувач, термін придатності, вага - капуста свіжа білоголова рання (лат.Brassica oleracea capitata) в 1605 пластикових ящиках 14 082 кг. Торгівельна марка - немає даних. Виробник SAFIR-PROMET DOOКраїна виробництва MK Північна Македонія».

Позивачем було сплачено з визначеної митної вартості відповідачем (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД №25UA110130005928U6 від 22.03.2025 року, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні №UA110130/2025/000087/1 від 22.03.2025 р., додатково до визначених самостійно митних платежів, ПДВ 20% в сумі 25756,82 грн.

Позивачем було сплачено з визначеної митної вартості відповідачем (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД №25UA110130006416U0 від 28.03.2025 року та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні №UA110130/2025/000103/1 від 28.03.2025 р., додатково до визначених самостійно митних платежів ПДВ 20% в сумі 24145,53 грн.

Позивачем було сплачено з визначеної митної вартості відповідачем (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД №25UA110130006714U4 від 01.04.2025 року, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні №UA110130/2025/000110/1 від 01.04.2025 року, додатково до визначених самостійно митних платежів, ПДВ 20% в сумі 23959,12 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із частиною другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із положеннями частин другої - восьмої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. у справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Питання умов виконання контрактних обов`язків декларанта, зважаючи на вимоги ст.53 МК України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості за ЕМД №25UA110130005928U6 від 22.03.2025 р., ЕМД №25UA110130006416U0 від 28.03.2025 р., ЕМД №25UA110130006714U4 від 01.04.2025 р.

Наведене підтверджується і судової практикою Верховного Суду: відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 29.07.2020 року у справі № 420/1709/19 «умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються».

В даному випадку, строк оплати товару не стосується визначення вартості товару за контрактом.

Також, суд зазначає, що платіжні документи щодо оплати товару не впливали на числові значення митної вартості товарів. При цьому, вбачається, що такі документи були відсутні у позивача на момент здійснення митного оформлення товарів за ЕМД №25UA110130005928U6 від 22.03.2025 р., за ЕМД №25UA110130006416U0 від 28.03.2025 р., за ЕМД №25UA110130006714U4 від 01.04.2025 р.

Крім того, відповідачем не зазначено, яку саме складову митної вартості не було включено.

Також, судом не приймаються зауваження відповідача щодо декларації країни відправника, оскільки згідно з ч.2 ст.53 МК України, митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Посилання на таку обставину як підставу для відмови є безпідставним.

Так, поставка товарів за електронними митними деклараціями здійснювалась за умовами СРТ (Інкотермс-2020), м.Дніпро, Україна, що передбачає оплату вартості перевезення товару за рахунок продавця, що підтверджено зокрема, контрактом, інвойсами та специфікаціями. Відтак посилання відповідача на різницю в статистичній вартості не знайшли свого підтвердження.

Твердження відповідача про те, що транзитний документ містить відомості щодо маршруту перевезення товару через країну Болгарія та Румунію проте відповідні відмітки на товаросупровідних документах свідчать про перетин митної території Молдови та Румунії (CMR), у зв`язку із чим відповідач дійшов висновку про не підтвердження декларантом здійснення перевезення товару за даним маршрутом або ж не надання документів, що дійсно супроводжували товар та мають містити відповідні відмітки - є необґрунтованими, оскільки зводяться лише до припущення посадової особи відповідача.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішеннях про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування відповідачем додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Отже, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 МК України.

Суд також вказує, що інші наведені відповідачем зауваження до поданих позивачем до митного оформлення документів не беруться судом до уваги, оскільки мають надмірно формальний характер, подані декларантом документи в цілому дають змогу встановити не лише ціну товару, а й всі аспекти господарської операції з придбання та доставки товару, а також ці аргументи відповідача не були покладені в основу рішень про коригування митної вартості.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані останнім в оспорюваних рішеннях обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Щодо інших зауважень митного органу щодо неточностей у документах, які були надані до контролюючого органу задля митного оформлення, суд зазначає про таке.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд доходить висновку що при винесенні рішень про коригування митної вартості товару №UA110130/2025/000087/1 від 22.03.2025 р., №UA110130/2025/000103/1 від 28.03.2025 р. та № UA110130/2025/000110/1 від 01.04.2025 року, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав, що є підставою для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 16.06.2023 р. з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з Адвокатським об`єднанням АДВІС договір про надання правничої (правової) допомоги №16/01-06/23.

На виконання умов договору, 05.06.2025 р. позивач та Адвокатське об`єднання АДВІС уклали додаток № 05/06-25/4 до договору, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання на умовах договору зобов`язується надати позивачу наступні послуги з надання правової допомоги: консультація Клієнта щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду позовної заяви з урахуванням судової практики та правових висновків Верховного суду 1 000 грн.; підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, доказів на обґрунтування позовних вимог, вираховування розміру судового збору, підготовка додатків до позову, підготовка позову як документу 4 год.; підготовка відповіді на відзив: визначення підстав і предмету, можливих додаткових доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу 2 год.

Вартість послуг за додатком № 05/06-25/4 від 05.06.2025 р. до договору №16/01-06/23 про надання правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 р. склала 8 500 грн.

Відповідно до пункту 5 додатку № 05/06-25/4 до договору Клієнт, тобто позивач, зобов`язується сплатити на користь Адвокатського об`єднання АДВІС вартість (гонорар) визначених послуг в наступному порядку: 8 500 грн. сплачується протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідно акту приймання-передачі послуг.

14.02.2025 року Адвокатським об`єднанням АДВІС виставлено ТОВ ФРУТАЛІЯ рахунок на оплату №67 на підставі договору №16/01-06/23 про надання професійної правничої допомоги від 16.06.2023 року та, зокрема, додатку № 05/06-25/4, який сплачено згідно із платіжною інструкцією №495від 05.06.2025 року.

Згідно із актом приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 21.07.2025 р. до договору №16/01-06/23 про надання правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 р. Адвокатським об`єднанням АДВІС надано наступні послуги з правничої допомоги ТОВ ФРУТАЛІЯ в уточненому обсязі:

1) консультація Клієнта щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду позовної заяви з урахуванням судової практики та правових висновків Верховного суду 1 000 грн.;

2) підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, доказів на обґрунтування позовних вимог, вираховування розміру судового збору, підготовка додатків до позову, підготовка позову як документу 4 год.;

3) підготовка відповіді на відзив: визначення підстав і предмету, можливих додаткових доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу 2 год.

Усього витрачено часу 6 год.; вартість складає 8 500 грн.

Так, норми статті 134 КАС України регулюють питання, пов`язані з витратами сторін на професійну правничу допомогу.

Відповідач у відзиві заперечував щодо стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу та зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 8 500 грн. є завищеним. Оскільки, предметом судового розгляду є два рішення про коригування митної вартості, що потягло донарахування та сплату митних платежів на загальну суму 73 761,47 грн. З урахуванням ціни позову, який не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа віднесена до справ незначної складності, що також вказує на не співмірність заявленого розміру правничої допомоги. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 8 500 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року № 5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 05.06.2018 р. у справі № 904/8308/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 р. у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналіз наведених вище норм статті 134 КАС України в їх сукупності дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно із умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, оскільки предмет наданої правової допомоги, визначений у додатку № 05/06-25/4 до договору від 16.06.2023 року.

Дослідивши матеріали справи, а також додані до позовної заяви документи, проаналізувавши обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, суд прийшов до висновку, що розмір цих витрат не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами, оскільки даний спір не потребує значного витрачання часу для підготовки правової позиції, складання відповідних процесуальних документів та інших заяв по суті справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані витрати у розмірі 8 500 грн., не є співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Враховуючи, викладене, суд доходить висновку, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу підлягають поверненню лише в розмірі 5 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 9 084 грн., тому суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 9 084 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., що разом складає 14 084 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення, прийняті Дніпровською митницею про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000087/1 від 22.03.2025 р., №UA110130/2025/000103/1 від 28.03.2025 р., №UA110130/2025/000110/1 від 01.04.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (вул.Байкальська, 6-Я, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42424288) судові витрати по справі у розмірі 14 084 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма