Ухвала суду № 131298472, 21.10.2025, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/4724/25

номер провадження 2-з/695/30/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Землянухіної Є.М.

розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову по цивільній справі № 695/4724/25 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2025 р. до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову по цивільній справі № 695/4724/25 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій заявник просив, вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), в межах ціни позову в сумі 86 386,64 грн., а саме:

на земельну ділянку, кадастровий номер: 7121587800:10:001:0016, площею 1,7856 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, Новодмитрівська сільська рада;

на земельну ділянку, кадастровий номер: 7121587800:10:015:0015, площею 0,3602 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, Новодмитрівська сільська рада.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Райффайзен Банк» (Код за ЄДРПОУ: 14305909) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 514 грн. 00 коп.

Заява обгрунтована тим, що в провадженні Золотоніського міськрайонного суду знаходиться справа за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 86 386,64 грн.

Предметом позову в даній справі є вимога про захист прав і законних інтересів АТ «Райффайзен Банк», порушених внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення кредитної заборгованості.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином, усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Зважаючи на дії Позичальника, які свідчать про його намір уникнути від сплати кредитної заборгованості, заявник просить вжити заходів забезпечення позову, оскільки заборгованість Позичальника є суттєвою та становить 86 386,64 гри., а обставини, що породили виникнення заборгованості вказують на неплатоспроможність Боржника (він не виконує взяті на себе боргові зобов`язання, відмовляється від пропонованих програм рефінансування, припинив відповідати на телефонні дзвінки працівників банку, тощо), у зв`язку з чим існують всі підстави забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності Позичальнику.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Сторони відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалися.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України).

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені в зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Як вбачається з поданої до суду заяви про забезпечення позову, заявник зазначає, що забезпечення необхідне для охорони матеріально-правових інтересів позивача та забезпечення можливості виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Заявник просить накласти арешт на земельні ділянки, які належать відповідачу на праві власності.

До заяви додано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 964908114 від 29.09.2025 року, з якої вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер: 7121587800:10:001:0016, площею 1,7856 га, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, Новодмитрівська сільська рада та земельна ділянку, кадастровий номер: 7121587800:10:015:0015, площею 0,3602 га, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, Новодмитрівська сільська рада, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що заявником не надано доказів щодо вартості вказаних земельних ділянок, що позбавляє суд можливості визначити співмірність даного виду забезпечення позову.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Як виснував Верховний Суд в постанові від 11.12.2024 у справі № 760/18839/23 під арештом майна слід розуміти заборону розпорядження цим майном, а в певних випадках - і користування ним.

Розпорядження майном означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т.ін.).

Зважаючи на доводи позивача, що визначення вартості майна не є обов`язковою умовою для застосування заходів забезпечення позову, суд вважає, що накладення арешту на земельні ділянки відповідача без чітко визначеної вартості може призвести до необґрунтованого обмеження права власника на реалізацію захищеного права володіння, користування і розпорядження майном.

Суд також звертає увагу на те, що сама тільки наявність спору між сторонами не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб.

Отже, враховуючи наведене, беручи до уваги предмет позову, обґрунтування заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, але при цьому не є безпосереднім предметом позову, зважаючи на відсутність фактів, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а також те, що заявником жодним чином не доведено співмірність заходів забезпечення позову з заявленими вимогами, оскільки за відсутності інформації про дійсну вартість нерухомого майна, на яке заявлено вимогу про накладення арешту, в суду відсутня можливість перевірити співмірність заявленого заходу забезпечення позову, заявленим вимогам, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі зазначеного та керуючись ст., ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову по справі № 695/4724/25 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Суддя М.Ю. Степченко