Ухвала суду № 131289579, 23.10.2025, Київський районний суд м. Одеси

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 947/39466/25

Провадження № 1-кп/947/1333/25

УХВАЛА

23.10.2025 м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених у кримінальному проваджені №12025162480000414 від 01.04.2025

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Суми, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Суми, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146 КК України

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Закумське, Сумської області, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_4 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.2 ст.263 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Гадяч, Полтавської області, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.4 ст.189, ч.2 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.27, ч.3 ст.146 КК України

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м.Безіменне, Донецької області, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та їх захисника адвоката ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з письмовими клопотаннями про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .

Прокурор мотивує своє клопотання тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 :

-згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, останній матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція статті за якою від обвинувачується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 12 років з конфіскацією майна;

-згідно п.2 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_3 має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі, грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, внаслідок вимагання у потерпілого потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

-згідно п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_3 , може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілих, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо, оскільки останній має засоби та можливості незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства;

-згідно п.4 ч.1 ст.177 КПК України є ризик того, що ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, останній, при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, може своїми вказівками/порадами або іншими діями, сприяти їх переховуванню від правоохоронних органів.

Також при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:

1. ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146 КК України, загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна;

2.У ОСОБА_3 відсутні місце роботи або навчання;

3. ОСОБА_3 не являється інвалідом, відсутні тяжкі хвороби;

4. ОСОБА_3 самостійно не утримує недієздатних або обмежено дієздатних осіб, малолітніх дітей;

5. ОСОБА_3 є повнолітньою, дієздатною, працездатною особою, не похилого віку.

Будь-які можливості для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності або кримінального покарання на даній стадії судового розгляду не встановлені.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КГІК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень пов`язаних із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, сторона обвинувачення вважає за доцільне при розмір застави не визначати.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 особливо тяжкого кримінального правопорушення, характер вчиненого кримінального правопорушення та наявність ризиків, а також те, що саме завдяки своєчасно застосованому до обвинуваченого на законних підставах запобіжному заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації ОСОБА_3 ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, виключено та застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України застава не застосовується щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Адвокат ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки підстави для задоволення клопотання прокурора відсутні, адже клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 є необґрунтованим та формальним, а наявність ризиків у кримінальному провадженні, наведених у ст.177 КПК України, жодними обставинами та доказами не підтверджені.

Клопотання прокурора не містить зазначення конкретних обставин які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, у поданому прокурором клопотанні до Київського районного суду м.Одеси зроблено посилання на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, а тому на переконання прокурора лише застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою може забезпечити належну поведінку ОСОБА_3 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, в тому числі запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Сторона захисту заперечує наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які прокурор наводить як підставу для обрання найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою без визначення розміру застави. Заявлені ризики не мають фактичного підтвердження, а їх формулювання є шаблонними, необґрунтованими і суперечать практиці ЄСПЛ.

Ризик переховування від слідства та суду:

- ОСОБА_3 має постійне зареєстроване місце проживання, за яким фактично проживає;

-Немає жодного підтвердження намірів залишити територію України або уникнути участі в провадженні;

Таким чином ризик переховування є гіпотетичним і не підтверджується жодними доказами, що суперечить ст.178 КПК України.

Ризик знищення доказів:

-Відсутні будь-які обставини, що свідчать про можливість впливу обвинуваченого на збереження доказів.

-Раніше ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій, спрямованих на приховування або знищення доказів.

Слід такожзвернути увагуна те,що вмежах даногокримінального провадженняпостановою слідчоговід 24.04.2025року буловизнано речовимдоказом автомобільмарки BMWМ5,д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору.

Адвокатом ОСОБА_9 було подано адвокатський запит до РСЦ ГСП, МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях з метою отримання відомостей про актуального власника вищевказаного транспортного засобу, а також про факт здійснення державної реєстрації/перереєстрації транспортного засобу після винесення постанови слідчого про визнання речовим доказом тощо.

У відповідь на адвокатський запит РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях листом від 11.06.2025 року повідомлено наступне:

«20.05.2025 на підставі договору дарування, укладеного в ТСЦ №5141, зазначений транспортний засіб було перереєстровано з ОСОБА_13 на нового власника на ім`я ОСОБА_14 .

20.05.2025 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №5141 транспортний засіб було перереєстровано на нового власника на ім я ОСОБА_15 ».

З огляду на викладене, твердження сторони обвинувачення про існування ризику знищення речових доказів ОСОБА_3 є необґрунтованим та позбавленим будь-якого фактичного підґрунтя. Після винесення постанови слідчого від 24.04.2025 року про визнання транспортного засобу речовим доказом саме органом досудового розслідування було допущено вибуття цього майна з володіння та його перереєстрацію на інших осіб. Така обставина свідчить про неналежне виконання процесуальних обов`язків органом досудового розслідування та унеможливлює будь-який вплив обвинуваченого на подальшу долю вказаного речового доказу. Відповідно, посилання прокурора на ризик знищення чи приховування доказів є бездоказовим та прямо спростовується фактичними обставинами.

Таким чином заявлений ризик не має під собою фактичного підґрунтя і є абстрактним.

Ризик впливу на потерпілого або свідків:

-Свідків у кримінальному провадженні фактично не має, до матеріалів клопотання долучені відомості виключно про двох потерпілих.

-У матеріалах справи немає жодного доказу тиску або погроз з боку обвинуваченого в адресу потерпілих, з моменту повідомлення іншим особам про підозру в цьому провадженні.

-Потерпілий ОСОБА_12 у своїх допитах змінює характер оцінки подій: від заяв про «прямі погрози» до згадки лише про «загальний психологічний тиск».

Також, адвокатом ОСОБА_9 протягом здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було подано до органу досудового розслідування.

В той же час, жодне з вищевказаних клопотань сторони захисту органом досудового розслідування задоволено не було, що свідчить про однобічність та неповноту досудового розслідування, а також про відсутність належної реакції' органу досудового розслідування на дії сторони захисту, спрямовані на всебічне та об`єктивне встановлення обставин кримінального провадження.

У зв`язку з цим, зазначений ризик не може вважатися об`єктивним та реальним, оскільки відсутні будь-які фактичні підстави його підтвердження, а ініціативи сторони захисту щодо всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи вочевидь перевищували дії органу досудового розслідування.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином:

-У клопотанні не конкретизовано, у чому саме полягає потенційне перешкоджання.

-Не вказано жодних дій ОСОБА_3 , які б заважали слідству.

-Посилання прокурора базується на припущеннях, а не на об`єктивних фактах.

Таким чином ризик сформульовано загально, без врахування індивідуальної поведінки, що є порушенням принципу конкретизації ризиків.

Ризик продовження злочинної діяльності:

- ОСОБА_3 не був раніше судимий, не перебував у розшуку, не вчиняв інших правопорушень.

-У матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані про наміри чи підготовку нових злочинних дій.

Таким чином ризик продовження злочинної діяльності не підтверджений належними доказами.

На підставі вищевикладеного, сторона захисту зауважує, що жоден із заявлених слідчим ризиків:

-не має конкретного обґрунтування,

-не підтверджується належними доказами,

-не випливає з поведінки обвинуваченого,

-не відповідає вимогам ч.2 ст.178 КПК України щодо обґрунтування запобіжного заходу.

Обов`язковість доказування існування кожного з ризиків, а не лише зазначення стандартного переліку ризиків, вказане означає й те, що суд та прокурор не може посилатися на будь-який «абстрактний» ризик, не вказавши його конкретно.

Прокурором у клопотанні грубо порушено вимоги, встановлені ст.ст.2, 7, 8, 9, 17 КПК України, дотримання презумпції невинуватості, принципів верховенства права і законності.

Обвинувачення ОСОБА_3 є об`єктивно необґрунтованим.

У свідченнях потерпілого відсутня логічна послідовність, щодо наявності чи відсутності боргових зобов`язань.

Наявні нестабільність показань потерпілого ОСОБА_12 щодо характеру погроз.

Не встановлена особу дівчини.

Відповідно до cт.183 КПК України навіть за тяжких обставин справи можливе визначення застави, якщо вона забезпечить досягнення процесуальних цілей.

Обмеження права на заставу вимагає об`єктивного обґрунтування, якого в клопотанні немає.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КПК України, для осіб,підозрюваних увчиненні особливотяжких злочинів, розмір застави встановлюється у межах від 80до 300розмірів прожитковогомінімуму для працездатних осіб.

Станом на жовтень 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн., відповідно вказаний розмір складає від 242 240 грн. до 908 400 грн.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий та має позитивні характеристики за місцем свого навчання, має постійне місце мешкання та реєстрації в Україні. Тому, інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, на думку сторони захисту, може забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника та підтвердив, що не збирається переховуватися від суду та вчиняти нове кримінальне правопорушення.

Мотиви суду

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у суду документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.

З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненніособливо тяжкогокримінального правопорушення,санкція якогопередбачає покаранняу виді позбавленняволі на тривалий строк, зібрані певні докази, які суд ще не розпочав дослідженням.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:

може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не мають міцних соціальних зв`язків, не мають постійного реєстрації та постійного місця мешкання в Одесі та Одеській області, проживав в орендованому житлі;

може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких суд ще не допитував, оскільки ОСОБА_3 оспорює обвинувачення;

може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні багатьох епізодів різних злочинів, у тому числі, особливо тяжкого злочину.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Прокурор мотивує своє клопотання тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується вчиненні особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1,2, З, 4 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 :

-згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 , не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, останній матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція статті за якою від підозрюється, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 12 років з конфіскацією майна;

-згідно п.2 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_4 має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі, грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, внаслідок вимагання у потерпілого потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

-згідно п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_4 , може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілих, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо, оскільки останній має засоби та можливості незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства;

-згідно п.4 ч.1 ст.177 КПК України є ризик того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, останній, при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, може своїми вказівками/порадами або іншими діями, сприяти їх переховуванню від правоохоронних органів;

Також при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:

1. ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289 КК України, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна;

2.У ОСОБА_4 відсутні місце роботи;

3. ОСОБА_4 не являється інвалідом, відсутні тяжкі хвороби;

4. ОСОБА_4 самостійно не утримує недієздатних або обмежено дієздатних осіб, малолітніх дітей;

5. ОСОБА_4 є повнолітньою, дієздатною, працездатною особою, не похилого віку.

Будь-які можливості для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності або кримінального покарання на даній стадії судового розгляду не встановлені.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних

правопорушень пов`язаних із застосуванням насильства та погрозою його

застосування до потерпілих, сторона обвинувачення вважає за доцільне при

розмір застави не визначати.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність

обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 особливо тяжких

кримінальних правопорушень, характер вчиненого кримінальних

правопорушень та наявність ризиків, а також те, що саме завдяки своєчасно

застосованому до обвинувачуваного на законних підставах запобіжному

заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації ОСОБА_4

ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, виключено та застосування

до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою,

не зможе забезпечити належної поведінки обвинувачуваного та виконання

покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України застава не застосовується

щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Адвокат ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки підстави для задоволення зазначеного клопотання відсутні, адже клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 є необґрунтованим та формальним, а наявність ризиків у кримінальному провадженні, наведених у ст.177 КПК України, жодними обставинами та доказами не підтверджені.

Клопотання прокурора не містить зазначення конкретних обставин які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, у поданому прокурором клопотанні до Київського районного суду м.Одеси зроблено посилання на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, а тому на переконання прокурора лише застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою може забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, в тому числі запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Сторона захисту заперечує наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які прокурор наводить як підставу для обрання найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою без визначення розміру застави. Заявлені ризики не мають фактичного підтвердження, а їх формулювання є шаблонними, необґрунтованими і суперечать практиці ЄСПЛ.

Ризик переховування від слідства та суду:

- ОСОБА_4 має постійне зареєстроване місце проживання, за яким фактично проживає;

-Немає жодного підтвердження намірів залишити територію України або уникнути участі в провадженні;

Таким чином ризик переховування є гіпотетичним і не підтверджується жодними доказами, що суперечить ст.178 КПК України.

Ризик знищення доказів:

-Відсутні будь-які обставини, що свідчать про можливість впливу обвинуваченого на збереження доказів.

-Раніше ОСОБА_4 не вчиняв жодних дій, спрямованих на приховування або знищення доказів.

Слід такожзвернути увагуна те,що вмежах даногокримінального провадженняпостановою слідчоговід 24.04.2025року буловизнано речовимдоказом автомобільмарки BMWМ5,д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору.

Так, адвокатом ОСОБА_9 було подано адвокатський запит до РСЦ ГСП, МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях з метою отримання відомостей про актуального власника вищевказаного транспортного засобу, а також про факт здійснення державної реєстрації/перереєстрації транспортного засобу після винесення постанови слідчого про визнання речовим доказом тощо.

У відповідь на адвокатський запит РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях листом від 11.06.2025 року повідомлено наступне:

«20.05.2025 на підставі договору дарування,укладеного в ТСЦ №5141, зазначений транспортний засіб було перереєстровано з ОСОБА_13 на нового власника на ім`я ОСОБА_14 .

20.05.2025 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №5141 транспортний засіб було перереєстровано на нового власника на ім я ОСОБА_15 ».

З огляду на викладене, твердження сторони обвинувачення про існування ризику знищення речових доказів ОСОБА_3 є необґрунтованим та позбавленим будь-якого фактичного підґрунтя. Після винесення постанови слідчого від 24.04.2025 року про визнання транспортного засобу речовим доказом саме органом досудового розслідування було допущено вибуття цього майна з володіння та його перереєстрацію на інших осіб. Така обставина свідчить про неналежне виконання процесуальних обов`язків органом досудового розслідування та унеможливлює будь-який вплив обвинуваченого на подальшу долю вказаного речового доказу. Відповідно, посилання прокурора на ризик знищення чи приховування доказів є бездоказовим та прямо спростовується фактичними обставинами.

Таким чином заявлений ризик не має під собою фактичного підґрунтя і є абстрактним.

Ризик впливу на потерпілого або свідків:

-Свідків у кримінальному провадженні фактично не має, до матеріалів клопотання долучені відомості виключно про двох потерпілих.

-У матеріалах справи немає жодного доказу тиску або погроз з боку обвинуваченого в адресу потерпілих, з моменту повідомлення іншим особам про підозру в цьому провадженні.

-Потерпілий ОСОБА_12 у своїх допитах змінює характер оцінки подій: від заяв про «прямі погрози» до згадки лише про «загальний психологічний тиск».

Також, адвокатом ОСОБА_9 протягом здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було подано до органу досудового розслідування.

В той же час, жодне з вищевказаних клопотань сторони захисту органом досудового розслідування задоволено не було, що свідчить про однобічність та неповноту досудового розслідування, а також про відсутність належної реакції органу досудового розслідування на дії сторони захисту, спрямовані на всебічне та об`єктивне встановлення обставин кримінального провадження.

У зв`язку з цим, зазначений ризик не може вважатися об`єктивним та реальним, оскільки відсутні будь-які фактичні підстави його підтвердження, а ініціативи сторони захисту щодо всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи вочевидь перевищували дії органу досудового розслідування.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином:

-У клопотанні не конкретизовано, у чому саме полягає потенційне перешкоджання.

-Не вказано жодних дій ОСОБА_4 , які б заважали слідству.

-Посилання прокурора базується на припущеннях, а не на об`єктивних фактах.

Таким чином ризик сформульовано загально, без врахування індивідуальної поведінки, що є порушенням принципу конкретизації ризиків.

Ризик продовження злочинної діяльності:

- ОСОБА_4 не був раніше судимий, не перебував у розшуку, не вчиняв інших правопорушень.

-У матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані про наміри чи підготовку нових злочинних дій.

Таким чином ризик продовження злочинної діяльності не підтверджений належними доказами.

На підставі вищевикладеного, сторона захисту зауважує, що жоден із заявлених слідчим ризиків:

-не має конкретного обґрунтування,

-не підтверджується належними доказами,

-не випливає з поведінки обвинуваченого,

-не відповідає вимогам ч.2 ст.178 КПК України щодо обґрунтування запобіжного заходу.

Обов`язковість доказування існування кожного з ризиків, а не лише зазначення стандартного переліку ризиків, вказане означає й те, що суд та прокурор не може посилатися на будь-який «абстрактний» ризик, не вказавши його конкретно.

Прокурором у клопотанні грубо порушено вимоги, встановлені ст.ст.2, 7, 8, 9, 17 КПК України, дотримання презумпції невинуватості, принципів верховенства права і законності.

Обвинувачення ОСОБА_4 є об`єктивно необґрунтованим.

У свідченнях потерпілого відсутня логічна послідовність, щодо наявності чи відсутності боргових зобов`язань.

Наявні нестабільність показань потерпілого ОСОБА_12 щодо характеру погроз.

Не встановлена особу дівчини.

Відповідно до cт.183 КПК України навіть за тяжких обставин справи можливе визначення застави, якщо вона забезпечить досягнення процесуальних цілей.

Обмеження права на заставу вимагає об`єктивного обґрунтування, якого в клопотанні немає.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КПК України, для осіб,підозрюваних увчиненні особливотяжких злочинів, розмір застави встановлюється у межах від 80до 300розмірів прожитковогомінімуму для працездатних осіб.

Станом на жовтень 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн., відповідно вказаний розмір складає від 242240 грн. до 908400 грн.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є студентом державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка, раніше не судимий та має позитивні характеристики за місцем свого навчання, має постійне місце мешкання та реєстрації в Україні. Тому, інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, на думку сторони захисту, може забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника та підтвердив, що не збирається переховуватися від суду та вчиняти нове кримінальне правопорушення.

Мотиви суду

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у суду документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.

З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненніособливо тяжкогокримінального правопорушення,санкція якогопередбачає покаранняу виді позбавленняволі на тривалий строк, зібрані певні докази, які суд ще не розпочав дослідженням.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:

може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не мають міцних соціальних зв`язків, не мають постійного реєстрації та постійного місця мешкання в Одесі та Одеській області, проживав в орендованому житлі;

може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких суд ще не допитував, оскільки ОСОБА_4 оспорює обвинувачення;

може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні багатьох епізодів різних злочинів, у тому числі, особливо тяжкого злочину.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .

Прокурор мотивує своє клопотання тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується вчиненні особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1,2, З, 4 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 :

-згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 , не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, останній матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція статті за якою від підозрюється, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 12 років з конфіскацією майна;

-згідно п.2 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_5 має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі, грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, внаслідок вимагання у потерпілого потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

-згідно п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_5 , може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілих, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо, оскільки останній має засоби та можливості незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства;

-згідно п.4 ч.1 ст.177 КПК України є ризик того, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, останній, при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, може своїми вказівками/порадами або іншими діями, сприяти їх переховуванню від правоохоронних органів;

Також при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:

1. ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна;

2.У ОСОБА_5 відсутні місце роботи;

3. ОСОБА_5 не являється інвалідом, відсутні тяжкі хвороби;

4. ОСОБА_5 самостійно не утримує недієздатних або обмежено дієздатних осіб, малолітніх дітей;

5. ОСОБА_5 є повнолітньою, дієздатною, працездатною особою, не похилого віку.

Будь-які можливості для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності або кримінального покарання на даній стадії судового розгляду не встановлені.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних

правопорушень пов`язаних із застосуванням насильства та погрозою його

застосування до потерпілих, сторона обвинувачення вважає за доцільне при

розмір застави не визначати.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність

обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 особливо тяжких

кримінальних правопорушень, характер вчиненого кримінальних

правопорушень та наявність ризиків, а також те, що саме завдяки своєчасно

застосованому до обвинувачуваного на законних підставах запобіжному

заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації ОСОБА_5

ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, виключено та застосування

до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою,

не зможе забезпечити належної поведінки обвинувачуваного та виконання

покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України застава не застосовується

щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Адвокат ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки підстави для задоволення зазначеного клопотання відсутні, адже клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 є необґрунтованим та формальним, а наявність ризиків у кримінальному провадженні, наведених у ст.177 КПК України, жодними обставинами та доказами не підтверджені.

Клопотання прокурора не містить зазначення конкретних обставин які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, у поданому прокурором клопотанні до Київського районного суду м.Одеси зроблено посилання на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, а тому на переконання прокурора лише застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, в тому числі запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Сторона захисту заперечує наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які прокурор наводить як підставу для обрання найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою без визначення розміру застави. Заявлені ризики не мають фактичного підтвердження, а їх формулювання є шаблонними, необґрунтованими і суперечать практиці ЄСПЛ.

Ризик переховування від слідства та суду:

- ОСОБА_5 має постійне зареєстроване місце проживання, за яким фактично проживає;

-Немає жодного підтвердження намірів залишити територію України або уникнути участі в провадженні;

Таким чином ризик переховування є гіпотетичним і не підтверджується жодними доказами, що суперечить ст.178 КПК України.

Ризик знищення доказів:

-Відсутні будь-які обставини, що свідчать про можливість впливу обвинуваченого на збереження доказів.

-Раніше ОСОБА_5 не вчиняв жодних дій, спрямованих на приховування або знищення доказів.

Слід такожзвернути увагуна те,що вмежах даногокримінального провадженняпостановою слідчоговід 24.04.2025року буловизнано речовимдоказом автомобільмарки BMWМ5,д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору.

Так, адвокатом ОСОБА_9 було подано адвокатський запит до РСЦ ГСП, МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях з метою отримання відомостей про актуального власника вищевказаного транспортного засобу, а також про факт здійснення державної реєстрації/перереєстрації транспортного засобу після винесення постанови слідчого про визнання речовим доказом тощо.

У відповідь на адвокатський запит РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях листом від 11.06.2025 року повідомлено наступне:

«20.05.2025 на підставі договору дарування,укладеного в ТСЦ №5141, зазначений транспортний засіб було перереєстровано з ОСОБА_13 на нового власника на ім`я ОСОБА_14 .

20.05.2025 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №5141 транспортний засіб було перереєстровано на нового власника на ім я ОСОБА_15 ».

З огляду на викладене, твердження сторони обвинувачення про існування ризику знищення речових доказів ОСОБА_3 є необґрунтованим та позбавленим будь-якого фактичного підґрунтя. Після винесення постанови слідчого від 24.04.2025 року про визнання транспортного засобу речовим доказом саме органом досудового розслідування було допущено вибуття цього майна з володіння та його перереєстрацію на інших осіб. Така обставина свідчить про неналежне виконання процесуальних обов`язків органом досудового розслідування та унеможливлює будь-який вплив обвинуваченого на подальшу долю вказаного речового доказу. Відповідно, посилання прокурора на ризик знищення чи приховування доказів є бездоказовим та прямо спростовується фактичними обставинами.

Таким чином заявлений ризик не має під собою фактичного підґрунтя і є абстрактним.

Ризик впливу на потерпілого або свідків:

-Свідків у кримінальному провадженні фактично не має, до матеріалів клопотання долучені відомості виключно про двох потерпілих.

-У матеріалах справи немає жодного доказу тиску або погроз з боку обвинуваченого в адресу потерпілих, з моменту повідомлення іншим особам про підозру в цьому провадженні.

-Потерпілий ОСОБА_12 у своїх допитах змінює характер оцінки подій: від заяв про «прямі погрози» до згадки лише про «загальний психологічний тиск».

Також, адвокатом ОСОБА_9 протягом здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було подано до органу досудового розслідування.

В той же час, жодне з вищевказаних клопотань сторони захисту органом досудового розслідування задоволено не було, що свідчить про однобічність та неповноту досудового розслідування, а також про відсутність належної реакції органу досудового розслідування на дії сторони захисту, спрямовані на всебічне та об`єктивне встановлення обставин кримінального провадження.

У зв`язку з цим, зазначений ризик не може вважатися об`єктивним та реальним, оскільки відсутні будь-які фактичні підстави його підтвердження, а ініціативи сторони захисту щодо всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи вочевидь перевищували дії органу досудового розслідування.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином:

-У клопотанні не конкретизовано, у чому саме полягає потенційне перешкоджання.

-Не вказано жодних дій ОСОБА_5 , які б заважали слідству.

-Посилання прокурора базується на припущеннях, а не на об`єктивних фактах.

Таким чином ризик сформульовано загально, без врахування індивідуальної поведінки, що є порушенням принципу конкретизації ризиків.

Ризик продовження злочинної діяльності:

- ОСОБА_5 не був раніше судимий, не перебував у розшуку, не вчиняв інших правопорушень.

-У матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані про наміри чи підготовку нових злочинних дій.

Таким чином ризик продовження злочинної діяльності не підтверджений належними доказами.

На підставі вищевикладеного, сторона захисту зауважує, що жоден із заявлених слідчим ризиків:

-не має конкретного обґрунтування,

-не підтверджується належними доказами,

-не випливає з поведінки обвинуваченого,

-не відповідає вимогам ч.2 ст.178 КПК України щодо обґрунтування запобіжного заходу.

Обов`язковість доказування існування кожного з ризиків, а не лише зазначення стандартного переліку ризиків, покладається на прокурора. Вказане означає й те, що суд та прокурор не може посилатися на будь-який «абстрактний» ризик, не вказавши його конкретно.

Прокурором у клопотанні грубо порушено вимоги, встановлені ст.ст.2, 7, 8, 9, 17 КПК України, дотримання презумпції невинуватості, принципів верховенства права і законності.

Обвинувачення ОСОБА_5 є об`єктивно необґрунтованим.

У свідченнях потерпілого відсутня логічна послідовність, щодо наявності чи відсутності боргових зобов`язань.

Наявні нестабільність показань потерпілого ОСОБА_12 щодо характеру погроз.

Не встановлена особу дівчини.

Відповідно до cт.183 КПК України навіть за тяжких обставин справи можливе визначення застави, якщо вона забезпечить досягнення процесуальних цілей.

Обмеження права на заставу вимагає об`єктивного обґрунтування, якого в клопотанні немає.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КПК України, для осіб,підозрюваних увчиненні особливотяжких злочинів, розмір застави встановлюється у межах від 80до 300розмірів прожитковогомінімуму для працездатних осіб.

Станом на жовтень 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн., відповідно вказаний розмір складає від 242 240 грн. до 908 400 грн.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є студентом 2-го курсу Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренка, раніше не судимий та має позитивні характеристики за місцем свого навчання, має постійне місце мешкання та реєстрації в Україні. Тому, інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, на думку сторони захисту, може забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника та підтвердив, що не збирається переховуватися від суду та вчиняти нове кримінальне правопорушення.

Мотиви суду

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у суду документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.

З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненніособливо тяжкогокримінального правопорушення,санкція якогопередбачає покаранняу виді позбавленняволі на тривалий строк, зібрані певні докази, які суд ще не розпочав дослідженням.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:

може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не мають міцних соціальних зв`язків, не мають постійного реєстрації та постійного місця мешкання в Одесі та Одеській області, проживав в орендованому житлі;

може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких суд ще не допитував, оскільки ОСОБА_5 оспорює обвинувачення;

може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні багатьох епізодів різних злочинів, у тому числі, особливо тяжкого злочину.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

Прокурор мотивує своє клопотання тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується вчиненні особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1,2, З, 4 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 :

-згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 , не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, останній матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція статті за якою від підозрюється, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 12 років з конфіскацією майна;

-згідно п.2 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_6 має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі, грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, внаслідок вимагання у потерпілого потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

-згідно п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_6 , може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілих, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо, оскільки останній має засоби та можливості незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства;

-згідно п.4 ч.1 ст.177 КПК України є ризик того, що ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, останній, при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, може своїми вказівками/порадами або іншими діями, сприяти їх переховуванню від правоохоронних органів;

Також при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:

1. ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна;

2.У ОСОБА_6 відсутні місце роботи;

3. ОСОБА_6 не являється інвалідом, відсутні тяжкі хвороби;

4. ОСОБА_6 самостійно не утримує недієздатних або обмежено дієздатних осіб, малолітніх дітей;

5. ОСОБА_6 є повнолітньою, дієздатною, працездатною особою, не похилого віку.

Будь-які можливості для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності або кримінального покарання на даній стадії судового розгляду не встановлені.

Крім того, 26.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146 КК України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність

обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 особливо тяжких

кримінальних правопорушень, характер вчиненого кримінальних

правопорушень та наявність ризиків, а також те, що саме завдяки своєчасно

застосованому до обвинувачуваного на законних підставах запобіжному

заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації ОСОБА_6

ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, виключено та застосування

до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою,

не зможе забезпечити належної поведінки обвинувачуваного та виконання

покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України застава не застосовується

щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Адвокат ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки підстави для задоволення зазначеного клопотання відсутні, адже клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 є необґрунтованим та формальним, а наявність ризиків у кримінальному провадженні, наведених у ст.177 КПК України, жодними обставинами та доказами не підтверджені.

Клопотання прокурора не містить зазначення конкретних обставин які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, у поданому прокурором клопотанні до Київського районного суду м.Одеси зроблено посилання на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, а тому на переконання прокурора лише застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою може забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, в тому числі запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Сторона захисту заперечує наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які прокурор наводить як підставу для обрання найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою без визначення розміру застави. Заявлені ризики не мають фактичного підтвердження, а їх формулювання є шаблонними, необґрунтованими і суперечать практиці ЄСПЛ.

Ризик переховування від слідства та суду:

- ОСОБА_6 має постійне зареєстроване місце проживання, за яким фактично проживає;

-Немає жодного підтвердження намірів залишити територію України або уникнути участі в провадженні;

Таким чином ризик переховування є гіпотетичним і не підтверджується жодними доказами, що суперечить ст.178 КПК України.

Ризик знищення доказів:

-Відсутні будь-які обставини, що свідчать про можливість впливу обвинуваченого на збереження доказів.

-Раніше ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій, спрямованих на приховування або знищення доказів.

Слід такожзвернути увагуна те,що вмежах даногокримінального провадженняпостановою слідчоговід 24.04.2025року буловизнано речовимдоказом автомобільмарки BMWМ5,д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору.

Так, адвокатом ОСОБА_9 було подано адвокатський запит до РСЦ ГСП, МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях з метою отримання відомостей про актуального власника вищевказаного транспортного засобу, а також про факт здійснення державної реєстрації/перереєстрації транспортного засобу після винесення постанови слідчого про визнання речовим доказом тощо.

У відповідь на адвокатський запит РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях листом від 11.06.2025 року повідомлено наступне:

«20.05.2025 на підставі договору дарування,укладеного в ТСЦ №5141, зазначений транспортний засіб було перереєстровано з ОСОБА_13 на нового власника на ім`я ОСОБА_14 .

20.05.2025 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №5141 транспортний засіб було перереєстровано на нового власника на ім я ОСОБА_15 ».

З огляду на викладене, твердження сторони обвинувачення про існування ризику знищення речових доказів ОСОБА_3 є необґрунтованим та позбавленим будь-якого фактичного підґрунтя. Після винесення постанови слідчого від 24.04.2025 року про визнання транспортного засобу речовим доказом саме органом досудового розслідування було допущено вибуття цього майна з володіння та його перереєстрацію на інших осіб. Така обставина свідчить про неналежне виконання процесуальних обов`язків органом досудового розслідування та унеможливлює будь-який вплив обвинуваченого на подальшу долю вказаного речового доказу. Відповідно, посилання прокурора на ризик знищення чи приховування доказів є бездоказовим та прямо спростовується фактичними обставинами.

Таким чином заявлений ризик не має під собою фактичного підґрунтя і є абстрактним.

Ризик впливу на потерпілого або свідків:

-Свідків у кримінальному провадженні фактично не має, до матеріалів клопотання долучені відомості виключно про двох потерпілих.

-У матеріалах справи немає жодного доказу тиску або погроз з боку обвинуваченого в адресу потерпілих, з моменту повідомлення іншим особам про підозру в цьому провадженні.

-Потерпілий ОСОБА_12 у своїх допитах змінює характер оцінки подій: від заяв про «прямі погрози» до згадки лише про «загальний психологічний тиск».

Також, адвокатом ОСОБА_9 протягом здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було подано до органу досудового розслідування.

В той же час, жодне з вищевказаних клопотань сторони захисту органом досудового розслідування задоволено не було, що свідчить про однобічність та неповноту досудового розслідування, а також про відсутність належної реакції органу досудового розслідування на дії сторони захисту, спрямовані на всебічне та об`єктивне встановлення обставин кримінального провадження.

У зв`язку з цим, зазначений ризик не може вважатися об`єктивним та реальним, оскільки відсутні будь-які фактичні підстави його підтвердження, а ініціативи сторони захисту щодо всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи вочевидь перевищували дії органу досудового розслідування.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином:

-У клопотанні не конкретизовано, у чому саме полягає потенційне перешкоджання.

-Не вказано жодних дій ОСОБА_6 , які б заважали слідству.

-Посилання прокурора базується на припущеннях, а не на об`єктивних фактах.

Таким чином ризик сформульовано загально, без врахування індивідуальної поведінки, що є порушенням принципу конкретизації ризиків.

Ризик продовження злочинної діяльності:

- ОСОБА_6 не був раніше судимий, не перебував у розшуку, не вчиняв інших правопорушень.

-У матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані про наміри чи підготовку нових злочинних дій.

Таким чином ризик продовження злочинної діяльності не підтверджений належними доказами.

На підставі вищевикладеного, сторона захисту зауважує, що жоден із заявлених слідчим ризиків:

-не має конкретного обґрунтування,

-не підтверджується належними доказами,

-не випливає з поведінки обвинуваченого,

-не відповідає вимогам ч.2 ст.178 КПК України щодо обґрунтування запобіжного заходу.

Наголошуємо також й на обов`язковості доказування існування кожного з ризиків, а не лише зазначення стандартного переліку ризиків, вказане означає й те, що суд та прокурор не може посилатися на будь-який «абстрактний» ризик, не вказавши його конкретно.

Прокурором у клопотанні грубо порушено вимоги, встановлені ст.ст.2, 7, 8, 9, 17 КПК України, дотримання презумпції невинуватості, принципів верховенства права і законності.

Обвинувачення ОСОБА_6 є об`єктивно необґрунтованим.

У свідченнях потерпілого відсутня логічна послідовність, щодо наявності чи відсутності боргових зобов`язань.

Наявні нестабільність показань потерпілого ОСОБА_12 щодо характеру погроз.

Не встановлена особу дівчини.

Відповідно до cт.183 КПК України навіть за тяжких обставин справи можливе визначення застави, якщо вона забезпечить досягнення процесуальних цілей.

Обмеження права на заставу вимагає об`єктивного обґрунтування, якого в клопотанні немає.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КПК України, для осіб,підозрюваних увчиненні особливотяжких злочинів, розмір застави встановлюється у межах від 80до 300розмірів прожитковогомінімуму для працездатних осіб.

Станом на жовтень 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн., відповідно вказаний розмір складає від 242 240 грн. до 908 400 грн.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є студентом 2-го курсу Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренка, раніше не судимий та має позитивні характеристики за місцем свого навчання, має постійне місце мешкання та реєстрації в Україні. Тому, інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, на думку сторони захисту, може забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника та підтвердив, що не збирається переховуватися від суду та вчиняти нове кримінальне правопорушення.

Мотиви суду

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у суду документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.

З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненніособливо тяжкогокримінального правопорушення,санкція якогопередбачає покаранняу виді позбавленняволі на тривалий строк, зібрані певні докази, які суд ще не розпочав дослідженням.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:

може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не мають міцних соціальних зв`язків, не мають постійного реєстрації та постійного місця мешкання в Одесі та Одеській області, проживав в орендованому житлі;

може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких суд ще не допитував, оскільки ОСОБА_6 оспорює обвинувачення;

може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні багатьох епізодів різних злочинів, у тому числі, особливо тяжкого злочину.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Прокурор мотивує своє клопотання тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується вчиненні особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1,2, З, 4 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 :

-згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 , не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, останній матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція статті за якою від підозрюється, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 12 років з конфіскацією майна;

-згідно п.2 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_7 має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі, грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, внаслідок вимагання у потерпілого потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;

-згідно п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_7 , може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілих, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо, оскільки останній має засоби та можливості незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства;

-згідно п.4 ч.1 ст.177 КПК України є ризик того, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, останній, при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, може своїми вказівками/порадами або іншими діями, сприяти їх переховуванню від правоохоронних органів;

Також при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:

1. ОСОБА_7 за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.189 КК України загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна;

2.У ОСОБА_7 відсутні місце роботи;

3. ОСОБА_7 не являється інвалідом, відсутні тяжкі хвороби;

4. ОСОБА_7 самостійно не утримує недієздатних або обмежено дієздатних осіб, малолітніх дітей;

5. ОСОБА_7 є повнолітньою, дієздатною, працездатною особою, не похилого віку.

Будь-які можливості для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності або кримінального покарання на даній стадії судового розгляду не встановлені.

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального

правопорушення пов`язаних із застосуванням насильства та погрозою його

застосування до потерпілих, сторона обвинувачення вважає за доцільне при

розмір застави не визначати.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність

обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжкого

кримінального правопорушення, характер вчиненого кримінального

правопорушення та наявність ризиків, а також те, що саме завдяки своєчасно

застосованому до обвинувачуваного на законних підставах запобіжному

заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації ОСОБА_7

ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, виключено та застосування

до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою,

не зможе забезпечити належної поведінки обвинувачуваного та виконання

покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України застава не застосовується

щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Адвокат ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки підстави для задоволення зазначеного клопотання відсутні, адже клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 є необґрунтованим та формальним, а наявність ризиків у кримінальному провадженні, наведених у ст.177 КПК України, жодними обставинами та доказами не підтверджені.

Клопотання прокурора не містить зазначення конкретних обставин які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, у поданому прокурором клопотанні до Київського районного суду м.Одеси зроблено посилання на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, а тому на переконання прокурора лише застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою може забезпечити належну поведінку ОСОБА_7 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, в тому числі запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Сторона захисту заперечує наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які прокурор наводить як підставу для обрання найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою без визначення розміру застави. Заявлені ризики не мають фактичного підтвердження, а їх формулювання є шаблонними, необґрунтованими і суперечать практиці ЄСПЛ.

Ризик переховування від слідства та суду:

- ОСОБА_7 має постійне зареєстроване місце проживання, за яким фактично проживає;

-Немає жодного підтвердження намірів залишити територію України або уникнути участі в провадженні;

Таким чином ризик переховування є гіпотетичним і не підтверджується жодними доказами, що суперечить ст.178 КПК України.

Ризик знищення доказів:

-Відсутні будь-які обставини, що свідчать про можливість впливу обвинуваченого на збереження доказів.

-Раніше ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій, спрямованих на приховування або знищення доказів.

Слід такожзвернути увагуна те,що вмежах даногокримінального провадженняпостановою слідчоговід 24.04.2025року буловизнано речовимдоказом автомобільмарки BMWМ5,д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору.

Так, адвокатом ОСОБА_9 було подано адвокатський запит до РСЦ ГСП, МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях з метою отримання відомостей про актуального власника вищевказаного транспортного засобу, а також про факт здійснення державної реєстрації/перереєстрації транспортного засобу після винесення постанови слідчого про визнання речовим доказом тощо.

У відповідь на адвокатський запит РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях листом від 11.06.2025 року повідомлено наступне:

«20.05.2025 на підставі договору дарування,укладеного в ТСЦ №5141, зазначений транспортний засіб було перереєстровано з ОСОБА_13 на нового власника на ім`я ОСОБА_14 .

20.05.2025 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №5141 транспортний засіб було перереєстровано на нового власника на ім я ОСОБА_15 ».

З огляду на викладене, твердження сторони обвинувачення про існування ризику знищення речових доказів ОСОБА_3 є необґрунтованим та позбавленим будь-якого фактичного підґрунтя. Після винесення постанови слідчого від 24.04.2025 року про визнання транспортного засобу речовим доказом саме органом досудового розслідування було допущено вибуття цього майна з володіння та його перереєстрацію на інших осіб. Така обставина свідчить про неналежне виконання процесуальних обов`язків органом досудового розслідування та унеможливлює будь-який вплив обвинуваченого на подальшу долю вказаного речового доказу. Відповідно, посилання прокурора на ризик знищення чи приховування доказів є бездоказовим та прямо спростовується фактичними обставинами.

Таким чином заявлений ризик не має під собою фактичного підґрунтя і є абстрактним.

Ризик впливу на потерпілого або свідків:

-Свідків у кримінальному провадженні фактично не має, до матеріалів клопотання долучені відомості виключно про двох потерпілих.

-У матеріалах справи немає жодного доказу тиску або погроз з боку обвинуваченого в адресу потерпілих, з моменту повідомлення іншим особам про підозру в цьому провадженні.

-Потерпілий ОСОБА_12 у своїх допитах змінює характер оцінки подій: від заяв про «прямі погрози» до згадки лише про «загальний психологічний тиск».

Також, адвокатом ОСОБА_9 протягом здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було подано до органу досудового розслідування.

В той же час, жодне з вищевказаних клопотань сторони захисту органом досудового розслідування задоволено не було, що свідчить про однобічність та неповноту досудового розслідування, а також про відсутність належної реакції органу досудового розслідування на дії сторони захисту, спрямовані на всебічне та об`єктивне встановлення обставин кримінального провадження.

У зв`язку з цим, зазначений ризик не може вважатися об`єктивним та реальним, оскільки відсутні будь-які фактичні підстави його підтвердження, а ініціативи сторони захисту щодо всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи вочевидь перевищували дії органу досудового розслідування.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином:

-У клопотанні не конкретизовано, у чому саме полягає потенційне перешкоджання.

-Не вказано жодних дій ОСОБА_7 , які б заважали слідству.

-Посилання прокурора базується на припущеннях, а не на об`єктивних фактах.

Таким чином ризик сформульовано загально, без врахування індивідуальної поведінки, що є порушенням принципу конкретизації ризиків.

Ризик продовження злочинної діяльності:

- ОСОБА_7 не був раніше судимий, не перебував у розшуку, не вчиняв інших правопорушень.

-У матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані про наміри чи підготовку нових злочинних дій.

Таким чином ризик продовження злочинної діяльності не підтверджений належними доказами.

На підставі вищевикладеного, сторона захисту зауважує, що жоден із заявлених слідчим ризиків:

-не має конкретного обґрунтування,

-не підтверджується належними доказами,

-не випливає з поведінки обвинуваченого,

-не відповідає вимогам ч.2 ст.178 КПК України щодо обґрунтування запобіжного заходу.

Наголошуємо також й на обов`язковості доказування існування кожного з ризиків, а не лише зазначення стандартного переліку ризиків, вказане означає й те, що суд та прокурор не може посилатися на будь-який «абстрактний» ризик, не вказавши його конкретно.

Прокурором у клопотанні грубо порушено вимоги, встановлені ст.ст.2, 7, 8, 9,17 КПК України, дотримання презумпції невинуватості, принципів верховенства права і законності.

Обвинувачення ОСОБА_7 є об`єктивно необґрунтованим.

У свідченнях потерпілого відсутня логічна послідовність, щодо наявності чи відсутності боргових зобов`язань.

Наявні нестабільність показань потерпілого ОСОБА_12 щодо характеру погроз.

Не встановлена особу дівчини.

Відповідно до cт.183 КПК України навіть за тяжких обставин справи можливе визначення застави, якщо вона забезпечить досягнення процесуальних цілей.

Обмеження права на заставу вимагає об`єктивного обґрунтування, якого в клопотанні немає.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КПК України, для осіб,підозрюваних увчиненні особливотяжких злочинів, розмір застави встановлюється у межах від 80до 300розмірів прожитковогомінімуму для працездатних осіб.

Станом на жовтень 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн., відповідно вказаний розмір складає від 242 240 грн. до 908 400 грн.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , раніше не судимий та має позитивні характеристики за місцем свого навчання, має постійне місце мешкання та реєстрації в Україні. Тому, інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, на думку сторони захисту, може забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання свого захисника та підтвердив, що не збирається переховуватися від суду та вчиняти нове кримінальне правопорушення.

Мотиви суду

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у суду документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.

З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненніособливо тяжкогокримінального правопорушення,санкція якогопередбачає покаранняу виді позбавленняволі на тривалий строк, зібрані певні докази, які суд ще не розпочав дослідженням.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:

може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не мають міцних соціальних зв`язків, не мають постійного реєстрації та постійного місця мешкання в Одесі та Одеській області, проживав в орендованому житлі;

може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких суд ще не допитував, оскільки ОСОБА_7 оспорює обвинувачення;

може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні багатьох епізодів різних злочинів, у тому числі, особливо тяжкого злочину.

Крім того, суд вважає, що наведені ризики доводяться матеріалами кримінального провадження, у тому числі тих, що характеризують особи обвинувачених, їх вік та стан здоров`я.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися о уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).

У справі «Летелье проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як свідчить практика ЄСПЛ, наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у зв`язку з вчиненням особою злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте разом з іншими обставинами збільшує ризик втечі особи настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою враховується у сукупності обґрунтованість обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ст.177 КПК України.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Лопатін і Медведський проти України».

Відповідно до ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи викладене, законних підстав для задоволення клопотань захисника про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, на даний час не вбачається.

Тому, в задоволені клопотань адвоката ОСОБА_9 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 на строк 60 днів. Строк діїухвали закінчується 21.12.2025.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_4 на строк 60 днів. Строк діїухвали закінчується 21.12.2025.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_5 на строк 60 днів. Строк діїухвали закінчується 21.12.2025.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_6 на строк 60 днів. Строк діїухвали закінчується 21.12.2025.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_7 на строк 60 днів. Строк діїухвали закінчується 21.12.2025.

В задоволені клопотання адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою відмовити з мотивів викладених в мотивувальній частині ухвали.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Копію ухвали щодо обвинувачених відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1