Рішення № 131265392, 14.10.2025, Барський районний суд Вінницької області

125/1234/25

2/125/426/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2025 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

секретар судового засідання Рашевська О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бар справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 23.12.2010 по 17.12.2024 він знаходився в трудових відносинах з ДП «Укрспирт», перебував на різних посадах. 17.12.2024 року звільнений з підприємства за угодою сторін, що підтверджується наказом про звільнення № 220-к. Виплата всіх належних сум в день звільнення та по день подання позову до суду відповідачем не здійснена. Відповідач має заборгованість по виплаті заробітної плати в суму 278016,29 грн. Судовим наказом Барського районного суду Вінницької області № 125/501/25 від 20.03.2025 стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 278016,29 грн. У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з ДП «Укрспирт» на його користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені за період з 17.12.2024 року по 17.06.2025 суму 107 361, 05 грн = 131 робочих днів х 819,55 грн - середньоденна заробітна плата.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав повістю, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» у судові засідання 08.09.2025 та 14.10.2025 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, відзиву на позовну заяву не надіслав, у зв`язку з чим, зі згоди позивача, та на підставі ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення, на підставі наявних доказів.

Згідно із вимогами ч.2 ст.191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 у період з 23.12.2010 року по 17.12.2024 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на різних посадах, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , виданій 04 серпня 2010 року.

Так, позивач згідно наказу № 37к від 23.12.2010 року призначений на посаду інженера 1 категорії відділу забезпечення сировиною та проведення тендерних закупівель.

Згідно наказу № 225-к від 01.08.2012 року переведений на посаду інженера 1 категорії відділу забезпечення сировиною управління по забезпеченню сировиною управління по забезпеченню виробництва та організації державних закупівель.

Згідно наказу № 351к від 27.12.2013 позивач переведений на посаду інженера 1 категорії відділу забезпечення сировиною управління по забезпеченню виробництва.

Згідно наказу № 124-к від 02.06.2015 позивач переведений на посаду провідного інженера відділу постачання комерційного управління.

Згідно наказу № 435 -к від 23.12.2015 позивач переведений на посаду провідного інженера відділу закупівлі сировини та забезпечення енергією управління комерційної діяльності.

Згідно наказу № 280-к від 05.09.2016 року переведений на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення комерційного управління.

Згідно наказу № 157-к від 01.06.2018 року позивач переведений на посаду начальника відділу організації та контролю постачання управління комерційної політики.

Згідно наказу № 193-к від 31.12.2021 позивач переведений на посаду заступника начальника управління комерційної політики.

Згідно наказу № 145-к від 20.08.2024 року позивач переведений на посаду провідного бухгалтера відділу банківських операцій управління фінансової політики.

Згідно наказу № 220-к від 17.12.2024 року позивача звільнено з посади за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 К3пП України.

Судовим наказом Барського районного суду Вінницької області № 125/501/25 від 20.03.2025 стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 278016,29 грн.

Згідно даних довідки про доходи, виданої 28 лютого 2025 року за № 1.11-7/38 ОСОБА_1 працював в ДП «Укрспирт», займав посаду провідного бухгалтера відділу банківських операцій управління фінансової політики. За жовтень 2024 року позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 18 030,20 грн. відпрацьовано 23 робочі дні. За листопад 2024 року позивачу нарахована заробітна плата в сумі 18 030, 20 грн., відпрацьовано 21 робочий день. Всього нарахована за жовтень і листопад 2024 року заробітна плата в сумі 36 060,40 грн. Середньоденна заробітна плата складає 819,55 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 18030, 20 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеній у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КУпП у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

З матеріалів справи беззаперечно встановлено, що Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» не погасили заборгованість перед позивачем, фактично з ним не розрахувалися.

Стаття 43 Конституції України регламентує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат.

До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Стаття 94 КЗпП України визначає термін «заробітна плата» - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має бути здійснений відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Згідно із п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із довідки про доходи від 28 лютого 2025 року за № 1.11-7/38, виданою ДП «Укрспирт», визначено, що середньоденна заробітна плата працівника, а саме ОСОБА_1 , становить 819,55 грн.

Отже, кількість днів прострочення за період з 17.12.2024 року по 17.06.2025 складає 131 робочих днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 107 361, 05 грн. (131 робочих днів х 819,55 грн - середньоденна заробітна плата)

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування розрахунку, наведеного позивачем або належного виконання Судового наказу Барського районного суду Вінницької області № 125/501/25 від 20.03.2025.

Отже з аналізу статей 116 та 117 КЗпП України, вбачається, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені ст. 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Таким чином з наведених норм матеріального права можна дійти до висновку про те, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Разом із тим, встановлений ст. 117 КЗпП України правовий механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд нагадує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у таких правовідносинах працівник також має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в розмірі 107 361, 05 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачений під час подання позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн, оскільки позов задоволено повністю.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, статтями 7, 10, 76-81, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені за період з 17.12.2024 року по 17.06.2025 суму у розмірі 107 361, 05 грн.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , взятий на облік як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", ЄДРПОУ 37199618, місцезнаходження за адресою: Київська область, м. Бровари, вулиця Героїв України, 16.

Повне судове рішення складно 17.10.2025.

Суддя: