Рішення № 131247906, 20.10.2025, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1562/24

Провадження № 2/493/116/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Мясківської І.М.,

за участю секретаря Доскоч А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області про становлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Печарський В.Д., звернулася до суду з позовом до Балтської міської ради Одеської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

На обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , з якою в період з 1994 року до дня її смерті разом проживала та вела спільне господарство позивачка ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй право на земельну частку (пай) розміром 4,76 умовних кадастрових гектарів по КСП «Слава», що розташована на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, згідно сертифікату на земельну частку (пай) ОД-03 № 0262206, виданого на підставі розпорядження Балтської РДА Одеської області від 24.03.1998 року № 123, про що в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Слава» є запис №466 від 09.04.1998 року.

Позивачка, як єдина спадкоємиця, що претендує на спадщину, звернулася до нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав. Однак нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно та у зв`язку з не підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем. Крім того, у Балтському відділі ДРАЦС у Подільському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) виявилась відсутність актового запису про смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані вище обставини змусили позивача звернутись до суду.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що ОСОБА_2 це її троюрідна сестра, яка була особою з інвалідністю з дитинства, та за якою вона з 1994 року до дня її смерті здійснювала догляд, оскільки у неї не було ні сім`ї, ні дітей. Померла ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про її смерть вона повідомила до сільської ради, яка дозволила поховання, однак свідоцтво про смерть вона не отримувала. Майном ОСОБА_2 , а саме будинком, вона розпорядилася віддавши його іншим людям для проживання.

Відповідач представник Балтської міської ради Одеської області в судове засідання не з`явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника відповідача на підставі матеріалів справи.

Розглянувши позов в межах заявлених вимог, вивчивши матеріали справи, надавши належну оцінку представленим доказам, судом встановлено наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , виданої 29.03.1976 року КСП «Слава», ОСОБА_3 з 1958 року до 2000 року працювала в КСП «Слава» та була членом колгоспу.

Згідно здовідкою Балтськоїміської радиОдеської області№ 04-25/1349від 16.09.2020року ОСОБА_2 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 № 0262206 на земельну ділянку загальною площею 4,76 умовних кадастрових гектарів на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області, про що в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Слава» є запис за № 466 від 09.04.1998 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Разом з тим, згідно з інформаційною довідкою Балтського відділу ДРАЦС в Подільському районі Одеської області № 2075/24.18-19 від 10.12.2024 року, в архіві відділу та Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про смерть ОСОБА_2 не знайдено, тобто державна реєстрації смерті не проводилася.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що в с. Кармалюківка Подільського району Одеської області проживала по сусідству з ОСОБА_2 . В 1994 році ОСОБА_2 захворіла і ОСОБА_1 , як єдина родичка, стала її доглядати та проживати разом з нею однією сім`єю. Вони вели спільне господарств, тримали худобу. На зиму ОСОБА_1 забирала ОСОБА_2 до себе додому в м. Балта Одеської області. Померла ОСОБА_2 в листопаді 2001 року, поховали її на кладовищі в с. Кармалюківска Подільського району Одеської області.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_2 вони жили по одній вулиці в с. Кармалюківка Подільського району Одеської області. У 1994 році померла мати ОСОБА_2 , а так як ОСОБА_2 була одинока і хворіла, до неї переїхала троюрідна сестра ОСОБА_1 . ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_2 , лікувала. Влітку вони разом тримали господарство, а на зиму ОСОБА_1 забирала ОСОБА_2 до себе в м. Балта Одеської області. Померла ОСОБА_2 14.11.2001 року, її похованням займалася ОСОБА_1 .

До матеріалів справи додано фотознімки родинних зустрічей ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та фотознімки місця поховання.

Таким чином,усудовому засіданні із пояснень позивача, свідків та письмових доказів встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 1994 року постійно проживала разом з ОСОБА_2 до дня її смерті, а також встановлено сам факт смерті.

Згідно з довідкою Кодимської державної нотаріальної контори № 706/01-16 від 25.12.2024 року після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці до держнотконтори не звертались, спадкова справа не заводилася.

Листом № 542/01-16 від 23.09.2024 року, адресованого на ім`я позивача, нотаріус повідомила позивача, що на підставі п. 2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» неможливо видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку у зв`язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючих документів на вказане майно та роз`яснено право звернення до суду.

Про втрату сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого на ім`я ОСОБА_2 розмішено оголошення в Балтській районній газеті «Народна трибуна».

Суд констатує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами пов`язані з здійсненням позивачем права на спадкування, вирішуючи які суд виходить з наступного.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права, інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права (ст. 16 ЦК України.

Положеннями ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ст. 315 ЦПК України).

У статті 5 ЦК України визначені загальні правила дії актів цивільного законодавства в часі, за якою акти цивільного законодавства регулюють цивільні відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Певні особливості передбачені розділом «Прикінцеві та перехідні положення». Відповідно до п. 4 вказаного розділу щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення ЦК застосовуються до тих прав та обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

На час відкриття спадщини ОСОБА_2 , тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв Цивільний Кодекс Української РСР від 18.07.1963 року.

Пункт 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК 2003 року встановлює, що правила книги шостої Цивільного Кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цього Кодексу.

В п.1 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» Пленуму Верховного Суду України зазначається, що у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.

ОСОБА_1 є спадкоємцем, яка згідно з п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, прийняла спадщину ОСОБА_2 , так як фактично вступила в управління (володіння) спадковим майном.

Відповідно до ст.. 67 Закону України «Про нотаріат»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Беручи до уваги, наявність у позивача ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , прийняття позивачем спадщини у встановленому законом порядку, відсутності інших спадкоємців, які б виявили бажання прийняти спадщину, належність майна, щодо якого заявлені позовні вимоги, наявність мотивованої відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вони є законними і обґрунтованими, не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб, обраний спосіб захисту відповідає вимогам закону та спрямований на захист спадкових прав позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 315, 354 ЦПК України, ст. ст. 16, 25, 392 п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст. 549 ЦК УСРС 18.07.1963 року, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області про становлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кармалюківка Подільського району Одеської області.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 1994 року і до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за законом четвертої черги ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) розміром 4,76 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату на земельну частку (пай) ОД-03 № 0262206 по КСП «Слава», розташовану на території Кармалюківської сільської ради Балтського району Одеської області.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 24.10.2025 року.

СУДДЯ