Рішення № 131246796, 21.10.2025, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

21 жовтня 2025 рокуСправа № 317/2744/25

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Блажко О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості.

Короткий зміст заяв по суті, рух справи.

2липня 2025рокуз Запорізького районного суду Запорізької області до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшла вказана цивільна справа. В заяві представник позивача просить суд: стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість у сумі 97445,06 грн, а також стягнути витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що між АТ «ПУМБ» та відповідачем укладені кредитні договори: №20116904336 від 21.09.2020 та №1010414619 від 28.01.2022 відповідно до яких останній отримав у користування кредитні кошти на умовах строковості та зворотності. Банком умови договорів виконані в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами виконував не належно, у зв`язку з чим виникла заборгованість по договору №20116904336 від 21.09.2020 у сумі 77933,26 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 49999,64 грн, заборгованість за процентами 27933,62 гривень. Заборгованість за кредитним договором №1010414619 від 28.01.2022 у сумі 19511,80 грн, з яких: заборгованість за кредитом 11373,85 грн, заборгованість за процентами 2,85 грн, заборгованість за комісією 8135,10 грн Загальна сума заборгованості по вказаним кредитним договорам станом на 03.03.2025 складає 97445,06 грн.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст.509, 512 514, 516, 525, 526, 527, 530, 549, 610 612, 625, 626, 628, 639, 641, 644 ЦК України, представник позивача просив задовольнити позов.

Ухвалою від 7 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства«ПУМБ» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості відкрито провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 07.07.2025 отримана відповідачем відповідно до п.3 ч.6 ст.272 ЦПК України 11.07.2025.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву та не надіслав до суду будь-яких заяв.

Ухвалою судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких заяв по суті справи або відкладення не подали. Представник позивача в позові просив розглянути справу без участі останнього, позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

21.09.2020 з метою отримання кредитних коштів ОСОБА_1 звернувся до АТ «Перший Український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), де підписав власноручним підписом Заяву №20116904336 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21.09.2020 (далі Заява-1).

Відповідно до умов вказаної Заяви-1, ОСОБА_1 просив Банк: відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривнях та надати Кредитну картку миттєвого випуску (не персоніфікованої № НОМЕР_3 ) та встановити на його поточний рахунок у гривнях, відкритий за вказаною заявою, кредитний ліміт у сумі 3000,00 гривень, який в подальшому збільшено до 50000,00 гривень. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної карти встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки.

Підписанням заяви, ОСОБА_1 підтвердив, що ним отримана у неушкодженому стані платіжна картка та ПІН, а також, що з правилами користування платіжною карткою ознайомлений та зобов`язався їх дотримуватись.

Реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, відсотки, комісії та інші платежі 1257,86 гривень (за умови виникнення заборгованості у сумі 1000,00 грн та наступним її погашенням у строк 12 місяців рівними платежами, строк дії якого продовжується на тай самий строк у разі наявності заборгованості.

Цього ж дня, ОСОБА_1 особисто підписав Паспорт споживчого кредиту.

Паспорт містить аналогічну Заяві інформацію та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.

Факт відкриття кредитного рахунку та перерахування на нього кредитного ліміту у сумі 3000,00 гривень, який в подальшому було збільшено підтверджується: довідкою про збільшення кредитного ліміту, розрахунком заборгованості, з яких вбачається рух коштів та їх часткове погашення.

Отже, суд дійшов висновку, що 21.09.2020 між сторонами було укладено Кредитний договір №20116904336, дія якого пролонгувалася кожного разу на строк дії картки, на яку надавався кредитний ліміт.

З наданого АТ «ПУМБ» розрахунку про Кредитному договору №20116904336 від 21.09.2020 випливає, що станом на 03.03.2025 включно існує заборгованість перед банком у сумі 77933,26 грн, з яких: 49999,64 гривень - заборгованість за кредитом, 27933,62 гривень - заборгованість за відсотками.

Крім цього, 28.01.2022 з метою отримання кредитних коштів відповідач звернувся до АТ «Перший Український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), де підписав за допомогою електронного підпису Заяву №1010414619 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28.01.2022 (далі Заява-2).

Відповідно до умов вказаної Заяви-2, ОСОБА_1 надано кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі 12500,00 гривень, строком дії на 24 місяця зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 0,01% та сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% шляхом безготівкового перерахування на відкритий рахунок на ім`я відповідача.

Підписанням заяви, ОСОБА_1 підтвердив, що умови надання та обслуговування карткового рахунку встановлюється відповідно до умов ДКБО, з якими він цілком згоден, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Реальна річна процентна ставка складає 0,01%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, відсотки, комісії та інші платежі 21471,14 грн та наступним її погашенням у строк 24 місяця рівними платежами.

Цього ж дня, ОСОБА_1 за допомогою аналога власноручного підпису підписав Паспорт споживчого кредиту.

Паспорт містить аналогічну Заяві-2 інформацію та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.

Факт відкриття кредитного рахунку на ім`я відповідача та перерахування на нього кредитних коштів у розмірі 12500,00 грн, підтверджується платіжною інструкцією від 28.01.2022 та розрахунком заборгованості станом на 03.03.2025 включно, з якого випливає рух коштів, часткове погашення кредитних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що 28.01.2022 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» було укладено Кредитний договір №1010414619.

З наданого АТ «ПУМБ» розрахунку по Кредитному договору №1010414619 від 28.01.2022 станом на 03.03.2025 існує заборгованість у сумі 19511,80 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 11373,85 грн, заборгованість за процентами 2,85 грн, заборгованість за комісією 8131,10 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно зч.1ст.13ЦПК України,суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Перший Український Міжнародний банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, виходячи із змісту статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частинами 1, 2 ст.1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В Кредитних договорах сторонами були обумовлені питання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Надану позивачем Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що містить умови та порядок надання банківських послуг в «Перший Український Міжнародний банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в Заявах позичальника на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які безпосередньо підписані останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі комісій за послуги Банка.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, встановленій у Додатку 1 до цього Закону, та містити інформацію визначену статтею даного Закону.

Згідно з відміткою у Паспорті споживчого кредиту інформація, зафіксована у ньому, є актуальною лише на дату його підписання, тоді як заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача по кредитним договорам обрахована станом на 03.03.2025.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

Отже, з огляду на вказані висновки суд має дослідити зміст кредитного договору, здійснити його тлумачення і встановити правову природу процентів, що нараховані позивачем.

Вивчивши надані письмові докази, суд приходить до висновку, що до моменту перерахування на картковий рахунок відповідача грошових коштів відповідно до вказаних кредитних договорів, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.

Так, підписуючи Кредитні договори, відповідачем не було надано зауважень на певні пункти договору, а крім того він як Позичальник не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» та не відмовився від договору протягом 14-ти календарних днів від дати їх укладення, без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним Кредиту.

Крім того, факт отримання кредитних коштів та активного користування ними підтверджується виписками по особовим рахункам відповідача, які відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

За змістом постанови Верховного Суду від 16.09.2020 по справі №200/5647/18 вбачається, що розрахунок заборгованості також є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів Боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

З наданих до позовної заяви розрахунків заборгованості випливає, що вони відповідають вимогам Закону, є чіткими, зрозумілими, узгоджуються з умовами Кредитних договорів, з них вбачається основний борг, нараховані відсотки, суми погашення заборгованості з датами внесення таких грошових коштів на рахунок Банку, залишок нарахованих не погашених відсотків та тіла кредиту.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором №20116904336 від 21.09.2020 у сумі 77933,26 гривень, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що ж стосується стягнення з відповідача на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за Кредитним договором №1010414619 від 28.01.2022 у сумі 19511,80 грн, з яких: заборгованість за кредитом 11373,85 грн, заборгованість за процентами 2,85 грн, заборгованість за комісією 8135,10 грн суд приходить до таких висновків.

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10.06.2017 на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII, який діє з 10.06.2017, ( в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі №15-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 28.01.2022 (в редакції на час укладення договору), відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вказане, оскільки відповідно до Кредитного договору №1010414619 від 28.01.2022, відповідачу було встановлено щомісячну плату у вигляді комісії, без зазначення переліку послуг Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд констатує, що положення вказаного пункту Кредитного договору, щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію в терміни та у розмірах, визначених у Заявах - є нікчемними.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеними у постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц, де суд дійшов висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є нікчемними. Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Такого ж висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.03.2019 у справі № 486/1882/15-ц.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19.08.2020 у справі №641/11984/15-ц, дійшов висновку про нікчемність пунктів договору, що передбачають винагороду банку за додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку та сплату винагороди за надання фінансового інструменту. Суд дійшов висновку, що зазначена винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 зазначила, що суди повинні досліджувати умови кредитного договору про неправомірність включення плати за обслуговування кредиту до складу послуг зі споживчого кредитування та правомірності покладення її на споживача. Суди мають застосувати висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16, від 06.09.2017 у справі № 6-2071цс16, і висновки Верховного Суду сформульовані у постановах від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц, від 18.03.2020 у справі №183/2122/15, та від 10.06.2020 у справі №133/474/15-ц.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.ч.1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові у справі №496/3134/19 щодо наслідків укладення договору споживчого кредиту, який передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

З урахуванням вказаного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі №194/1387/19.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Велика Палата Верховного Суду вказала на застосування наслідків виконання нікчемного правочину.

З огляду на вказане, суд вважає на необхідне відмовити позивачу у стягненні з відповідача заборгованості по комісії у сумі 8135,10 гривень, а тому загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача по Кредитному договору №1010414619 від 28.01.2022 складає 11376,70 грн (19511,80 грн 8135,10 грн).

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 89309,96 грн за Кредитними договорами №№20116904336, 1010414619.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додана платіжне інструкція №61 від 26.05.2025, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн, отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 89309,96 грн, що становить 91,6% від заявленої позивачем суми, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 2422,40*91,6% = 2218,90 грн.

Інші документально підтверджені судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за Кредитним договором № 20116904336 від 21.09.2022 в сумі 77933,26 грн (сімдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 26 копійок) та за Кредитним договором № 1010414619 від 28.01.2022 в сумі 11376,70 грн (одинадцять тисяч триста сімдесят шість гривень 70 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати на сплату судового збору в сумі 2218,90 грн (дві тисячі двісті вісімнадцять гривень 90 копійок).

Реквізити учасників справи:

- позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», 04070, м. Київ, вул. Андріїївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Р.О. Губанов