Рішення № 131235667, 10.10.2025, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

10.10.2025 Єдиний унікальний номер 205/8995/25

Номер провадження: 2/205/4000/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2025 року м.Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит капітал» (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс груп» (далі Первісний кредитор, ТОВ «Стар Файненс груп») та ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 (далі - Договір). Згідно умов цього Договору вказана фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. строком на 120 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,88 % на добу. Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Оскільки відповідач порушив умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 23.12.2024 року заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 від 27.09.2024 року виникла на загальну суму 13 200 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками 4 400 грн. 00 коп., заборгованість за неустойкою 3800 грн. 00 коп.

Далі позивач зазначає, що 23.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс груп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» уклали Договір факторингу № 23122024. Згідно вищевказаного договору та закону Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками Товариства зобмеженою відповідальністю «Стар Файненс груп», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 від 27.09.2024 року.

Також, відповідач був письмово повідомлений про те, що права вимоги за вказаним Договором про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 від 27.09.2024 року відступлені Товариством зобмеженою відповідальністю «Стар Файненс груп», на підставі Договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року, позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 .

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 від 27.09.2024 року, станом на 23.12.2024 року, у загальному розмірі 13200 грн. 00 коп., а також, судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит капітал» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.06.2025 року вирішено витребувати у АТ «ПУМБ» (місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4,, код ЄДРПОУ 14282829)інформацію: 1) чи належить банківська картка з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; 2) чи була успішною трансакція від 2024-09-27 16:55 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 5000 грн. 00 коп. з призначенням платежу «зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 »; 3) чи були зараховані грошові кошти за цією трансакцією на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 ; 4) чи проводилась верифікація особи власника банківської картки № НОМЕР_1 .

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився,про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

У відповідності до ч.4ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності донорм ст. 280 ЦПК Україниухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 27.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024. Згідно умов цього Договору вказана фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. строком на 120 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,88 % на добу. Даний договір підписаний електронними підписами з одноразовим ідентифікатором.

Згідно п.5.3 цього Договору у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого Графіку платежу, за відповідний розрахунковий період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Судовим розглядом також встановлено, що 23.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс груп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» уклали Договір факторингу № 23122024. Згідно вищевказаного договору та закону Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками Товариства зобмеженою відповідальністю «Стар Файненс груп», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 від 27.09.2024 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 від 27.09.2024 року, у загальному розмірі 13 200 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками 4 400 грн. 00 коп., заборгованість за неустойкою 3800 грн. 00 коп.

Позивач наголошує,що впорушення умоввказаного кредитногодоговору,відповідач допустивпрострочення поверненнякредиту ісплати процентів,внаслідок чогоза ним, ОСОБА_1 , станом на 23.12.2024 року, за Договором про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 від 27.09.2024 року, виникла заборгованість на загальну суму 13 200 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками 4 400 грн. 00 коп., заборгованість за неустойкою 3800 грн. 00 коп.

Оскільки позивач вважає, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, а у свою чергу відповідач заперечує наявність у позивача право вимоги за вказаним кредитним договором, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).

За правилом частини першоїстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України«Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертастатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостоюстатті 11Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12Закону України «Про електронну комерцію»визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того матеріали справи містять підписаний електронно-цифровим підписом паспорт споживчого кредиту в якому прописані суми/ ліміти кредитів, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, відсоткові ставки та штрафні санкції.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп».

Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачається, кредит надавався клієнту в безготівковій формі на реквізити банківського рахунку, вказаний відповідачем, як клієнтом. Факт зарахування кредитних коштів на банківську картку з прихованим номером № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , підтверджено відповідною довідкою АТ «ПУМБ».

У зв`язку із тим, суд вважає, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, а відтак у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі.

Перевіривши надані позивачем розрахунок заборгованості, та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого тілу кредиту.

Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладених договорів виникало зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитних договорах, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Також частиною 1статті 1048ЦК Українивстановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд вважає, що вважає, що шляхом підписання вказаного кредитного договору та паспорту споживчого кредиту відповідач, як споживач, був проінформований також про реальну процентну ставку, загальні витрати за кредитом, та інші важливі правові аспекти його надання, що передбаченістаттею 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за його користуванням, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості по процентах. Вказана вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростованим відповідачем.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Пунктом 5.3 Договором про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 від 27.09.2024 року, передбаченанеустойка у вигляді штрафу у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого Графіку платежу, за відповідний розрахунковий період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України, а тому суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на корить Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» заборгованості за неустойкою у розмірі 3 800 грн. 00 коп.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог банку у їх повному обсязі та стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит капітал» заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 від 27.09.2024 року, станом на 23.12.2024 року, у загальному розмірі 13 200 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками 4 400 грн. 00 коп., заборгованість за неустойкою 3800 грн. 00 коп.

Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, в матеріалах даної справи наявний укладений 01 березня 2024 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» Договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого, адвокатському об`єднанню надається право представляти права та інтереси клієнта (бути представником клієнта) в усіх судових установах України, а також, в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях, органах МВС України, прокуратурі, у приватних виконавців. Адвокатському об`єднанню надається право на подання та підписання усіх документів, необхідних для виконання доручень клієнта, в тому числі й від імені клієнта.

Згідно п.п.2.1, 2.2 цього Договору порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатком №1 до Договору. Додаток №1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами, і становить собою конфіденційну інформацію.

Відповідно до п. 2.3 Договору пронадання правничої допомоги детальна інформація про справу, ціна послуг та інші умови визначаються у Замовленні, яке є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання Договору пронадання правничої допомоги № 0103 від 01.03.2024 року та Замовлення від 15.04.2025 року, АО «Апологет» надає детальний опис наданих послуг за період з 15.04.2025 року по 09.05.2025 року у справі, про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 34793-09/2024, боржник: ОСОБА_1 , а саме: усна консультація клієнта, щодо перспективи та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв., складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв., подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт. Усього: 6 год. 30 хв. 7000 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 6 (шість) односторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України. Окрім цього безпосередньо представник позивача участь у судових засіданнях не приймав.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене та з огляду на лише часткове задоволення позовних вимог, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Також, за змістомст.141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судового збору у розмірі 2 422 грн. 00 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.526,527,530,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст.2,10,11,57-60,88,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит капітал» (місцезнаходження: 79029, м.Львів,вул.Смаль Стоцького,буд.1,корпус 28,3поверх,код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 34793-09/2024 від 27.09.2024 року, станом на 23.12.2024 року, у загальному розмірі 13 200 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками 4 400 грн. 00 коп., заборгованість за неустойкою 3800 грн. 00 коп.

3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит капітал» (місцезнаходження: 79029, м.Львів,вул.Смаль Стоцького,буд.1,корпус 28,3поверх,код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит капітал» (місце знаходження: 79029, м. Львів, вул.Смаль Стоцького, буд.1, корпус 28, 3 поверх, код ЄДРПОУ 35234236) понесені тадокументально підтвердженісудові витратипо справіу виглядісудового зборув розмірі 2 422 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:Мовчан Д.В.