Ухвала суду № 131235631, 07.10.2025, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

07.10.2025 Єдиний унікальний номер 205/14125/23

Провадження №2/205/1034/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2025 р. м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Курбанової Н.М.,

за участю секретаря - Вольф В.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про захистправ споживача,визнання дійнеправомірними тазобов`язання зробитиперерахунок,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 02.01.2024 року по справі відкрито спрощене провадження.

16.02.2024р.відповідач запервісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними та зобов`язання зробити перерахунок.

Ухвалою суду від 13.02.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними та зобов`язання зробити перерахунок. Об`єднано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про захистправспоживача,визнаннядійнеправомірними тазобов`язаннязробитиперерахунок в одне провадження з первісним позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження призначивши підготовче засідання.

Представником АТ «Кредобанк», Павленко С.В., надав суду клопотання про доручення доказів, а саме ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2025 р. №904/3961/25 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дослідивши матеріали цивільної справи та клопотання представника позивача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2025 р. №904/3961/25, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів, до 18.12.2025 р. Призначено керуючим реструктуризацією боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )арбітражного керуючого Медведеву Ксенію Олегівну (свідоцтво №1982 від 15.11.2024, адреса 49069, м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 31Ж, оф. 317/1).

За змістомстатті 19 ЦПК Українипід цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Частиною першоюстатті 19ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Згідно із п. 8 ч. 1 ст.20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначенихПодатковим кодексом України.

Системний аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що в порядку господарського судочинства розглядаються справи у спорах з майновими вимогами до боржника стосовно якого відсутнє відкрите провадження у справі про банкрутство.

Згідно із ч. 1ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Кодексу України з процедур банкрутства,Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3ст. 7Кодексу України з процедур банкрутствавстановлено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з питань банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Системний аналіз положень законодавства про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні нормиКодексу Україниз процедур банкрутствамають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд звертає увагу на те, що нормиКодексу Україниз процедур банкрутствапередбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.

Відповідно достатті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із пунктом 1 частини першоїстатті 31ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим,ЦПК Українипередбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) зазначено, що захист осіб, які мають вимоги до банкрута полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не погодилася з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII, а до цього -статтею 23 Закону № 2343-XII, та направила справу до господарського суду, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 640/26320/20 (провадження № 11-97апп23).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги спеціальні нормиКодексу Україниз процедури банкрутстващодо надіслання справ до господарського суду, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне матеріали цивільної справи № 205/11970/24 за позовомпозовом Акціонерного товариства«Кредобанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіта зустрічноюпозовною заявою ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Кредобанк» прозахистправ споживача,визнаннядійнеправомірними тазобов`язаннязробитиперерахунок передати до Господарського суду міста Дніпропетровської областідля розгляду в межах справи № 904/3961/25.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19,31, 247, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Передати цивільну справу № 904/3961/25 за позовомАкціонерного товариства«Кредобанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіта зустрічноюпозовною заявою ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Кредобанк» прозахистправ споживача,визнаннядійнеправомірними тазобов`язаннязробитиперерахунок доГосподарського суду Дніпропетровської областідля розгляду в межах справи № 904/3961/25 про неплатоспроможністьОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала можебути оскарженабезпосередньо до Дніпровськогоо апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Курбанова Н. М.