Ухвала суду № 131234795, 24.10.2025, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/39035/25

Провадження № 2-зз/947/140/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2025 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючо госудді Скриль Ю.А.,

за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесізаяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, накладенених Пересипським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) у межах справи №2-4118/10 та виконавчих проваджень №25748791, №31939173 (обтяження №11053280) у справі за позовом АТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2025 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову, накладенених Пересипським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у межах справи №2-4118/10 та виконавчих проваджень №25748791, №31939173 (обтяження №11053280) у справі за позовом АТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування наданої заяви ОСОБА_1 , посилається на те, що відпала необхідність в арешті належного їй майна, оскільки Головним державним виконавцем Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчі провадження були знищені за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу клопотання про скасування заходів забезпечення позову розподілене судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А. та передано головуючому у справі 16.10.2025.

Відповідно до ч. 2ст. 158 ЦПК Україниклопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Справу призначено до розгляду на 21.10.2025.

20.10.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, відповідно до якої просить розглядати справу за її відсутності та задовольнити вимоги.

Судове засідання 21.10.2025 відкладене на 23.10.2025 у звязку з відсутністю інофрмації щодо зьерігання матеріалів цивільної справи №2-4118/210 в архіві суду та самих матеріалів справи, що унеможливлює розгляд вказаної заяви.

В судове засідання 23.10.2025 представник Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) , а також інші учасники процесу не з`явились, сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених учасни ків процесу, за наявності заяви заявниці про розгляд справи без її участі, на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У судовому засіданні 23.10.2025 суд дослідив матеріали справи і перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав його проголошення на 11:30 годину 24.10.2025.

Дослідивши матеріали справи, заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Установлено,що впровадженні Київськогорайонного судум.Одеси перебувалацивільна справа№2-4118/10 за позовом Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2010 позовні вимоги Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено шляхом стягнення у солідарному порядку х ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» загальну суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11051837000 від 05.10.2006 та за № 11183991000 від 16.07.2007 у розмірі 654976,92 гривень та судові витрати у розмірі 1820 гривень.

Заочне рішення набрало законної сили та надано до примусового виконання.

Виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Одеси щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 , перебував на примусовому виконанні Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження ВП 25748791.

Під час проведення виконавчих дій в указаному виконавчому провадженні державним виконавцем накладений арешт на майно ОСОБА_1 , відомості про це внесені до відповідних реєстрів.

На данийчас цивільнасправа №2-4118/10 за позовом Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, згідно з довідкою секретаря архіву суду від 23.10.2025 знищено за закінченням терміну зберігання.

Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження №25748791, пізніше зареєстрованого як №31939173, було завершено постановою державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Прібилова А.В. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак після завершення виконавчого провадження арешт накладений у межахсправи №2-4118/10та виконавчихпроваджень №25748791,№31939173(обтяження№11053280)у справіза позовомАТ "Укрсиббанк"до ОСОБА_1 простягнення заборгованості,з виконанясудового рішеннявід 15.09.2010,залишився нескасованим.

Згідно з листом Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.10.2025 №172880 діючі виконавчі провадження щодо заявниці ОСОБА_1 відсутні, виконавче провадження №25748791, пізніше зареєстрованого як №31939173, було завершено постановою державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Прібилова А.В. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», документи виконавчих проваджень знищені за закінченням строку зберігання. На даний час державний виконавець не має повноважень самостійно скасувати арешт з майна заявниці ОСОБА_1 .

Ураховуючи наведене, та у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, заявник вважає, що необхідність в арешті відпала та звернулась до суду з відповідною заявою.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 та ч.ч. 6-11 ст. 158ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суду відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Частиною 7статті 158 ЦПК Українипередбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, суд може скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою суду в межах забезпечення позову по справі.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, тобто від 02.06.2016 № 1404-VІІІ зі змінами та доповненнями, далі за текстом Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Для забезпечення реального виконання рішення, за правилами ст. 56 Закону № 1404-VІІІ, застосовується арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Окрім того, у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 59 вищезазначеного Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно з ч. 5 ст. 59 вказаного Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з нормами п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У п. 3 ст. 37 вказаного Закону зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. На повернення виконавчого документа з інших підстав ця вимога не поширюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Суд враховує, що державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до норм ст. 39 зазначеного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках. Водночас, повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не є підставою для закінчення виконавчого провадження, згідно з приписами ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд зауважує, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, від 04 листопада 2022 у справі № 686/6010/14-ц, , від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20.

Отже, державний виконавець діяв правомірно не вирішуючи питання щодо скасування арешту, накладеного на майно боржника, при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016 № 1404-VIII із змінами і доповненнями), виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Поміж тим, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, свідчить про відстуність будь-яких претензій у стягувача до боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та не відповідає загальним засадам цивільного судочинства.

З наведеного слідує, що для отримання судового захисту з питань скасування арешту майна існують різні способи: для сторони (боржника) у виконавчому провадженні - звернення до суду із скаргою на дії виконавця в порядку розділу VII ЦПК України; для інших осіб (власника майна, особи, що володіє майном, яке належить боржникові) - подання позову про звільнення майна з під арешту.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пункт 2 ч. 1 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року передбачає, що спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Таким чином, уразовуючи, що арешт на майно не накладвся в порядку вжиття заходів судом забезпечення позову, а був накладений державним виконавцем в порядку примусового виконання рішення суд, ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні, для захисту свого права мала б застосувати інше знаряддя захисту, а саме: подати до суду позов про звільнення майна з під арешту.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Станом на сьогодні арешт з майна заявниці так і не знятий, а тому порушення інтересів боржника є безстроковим і він має право в будь-який час звернутися до суду з заявою про захист своїх прав в належний та передбачений законом спосіб.

Керуючисьст. 158 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, накладенених Пересипським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) у межах справи №2-4118/10 та виконавчих проваджень №25748791, №31939173 (обтяження №11053280) у справі за позовом АТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в момент її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду проголошена та підписана 24.10.2025.

Суддя Ю. А. Скриль