Ухвала суду № 131234793, 24.10.2025, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/39523/25

Провадження № 2/947/6743/25

УХВАЛА

24.10.2025 року

Суддя Київського районного суду м.Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС» про захист прав споживачів шляхом розірвання договору та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

21.10.2025 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС» про захист прав споживачів шляхом розірвання договору та стягнення грошових коштів, в якій позивач просить суд:

- розірвати Персональний меморандум члена кооперативу №В/33482711453 від 05.12.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС»;

- стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС» на користь ОСОБА_1 кошти у вигляді сплаченої частки пайового внеску в розмірі еквівалентному 32685,00 доларів США, що становить еквівалент 1353159,00 грн., штрафні санкції - 277045,40 грн., моральну шкоду в сумі 20000,00грн., що в цілому становить 1650204,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В. та передано головуючому 22.10.2025 року.

Оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Цивільний процесуальний Кодекс України визначає юрисдикціюта повноваженнязагальних судівщодо цивільнихспорів таінших визначенихцим Кодексомсправ,встановлює порядокздійснення цивільногосудочинства (частина 1 статті 1 ЦПК України).

Так, у відповідності до ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Поряд з цим, статтею 30 ЦПК України, передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.

Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Частиною 16 статті 28 ЦПК України, передбачено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленоїстаттею 30цього Кодексу.

Отже, вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

За правилом ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року по справі №941/10647/18 здійснено висновок, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Приймаючи вказані положення та висновки, суддя зазначає, що як вбачається позивачем заявлені вимоги з приводу розірвання Персонального меморандуму члена кооперативу №В/33482711453 від 05.12.2023 року та стягнення з відповідача грошових коштів сплачених на виконання вказаного Персонального меморандуму.

Оглянувши надану до суду копію вказаного оспорюваного Персонального меморандуму члена кооперативу №В/33482711453 від 05.12.2023 року вбачається, що предметом даного договору є забезпечення об`єкту будівництва яким є квартира розрахунковою площею 39,80 кв.м., будівельний номер АДРЕСА_1 , зем.діл.27.

Одночасно судом враховується, що правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення (див. постанову Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17, провадження № 61-35697св18).

За наслідком чого, вимоги позивача в даному позову стосуються зобов`язань за правочином, предметом якого є об`єкт будівництва нерухомості. а відтак суд доходить до висновку, що заявлені вимоги опосередковано стосуються будівництва нерухомого майна, а відтак до даного позову підлягає визначенню територіальна юрисдикція за правилами виключної підсудності передбаченої ч.1 ст. 30 ЦПК України, а саме за місцем знаходження відповідного нерухомого майна.

Одночасно судом приймається, що виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог).

Як вбачається об`єкт будівництва за оспорюваним правочином, щодо якого стосуються заявлені вимоги у позові, розташований на території колишнього Овідіопольського району Одеської області (нині Одеський район Одеської області).

Отже, оскільки об`єкт нерухомості розташований поза межами міста Одеси, справа не підсудна Київському районному суду міста Одеси.

Згідно з ч. 1 ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство.

Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, проте суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Відсутність правовідносин виключає можливість судового захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Зважаючи на вищевикладене, матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС» про захист прав споживачів шляхом розірвання договору та стягнення грошових коштів, слід передати за територіальною юрисдикцією до Овідіопольського районного суду Одеської області, як суду встановленого законом за місцем знаходження нерухомого майна щодо якого стосуються заявлені вимоги.

Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно ч.2 ст. 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 187, 354 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Передати матеріали цивільної справи №947/39523/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС» про захист прав споживачів шляхом розірвання договору та стягнення грошових коштів, за територіальною юрисдикцією до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Передачу справи на розгляд іншому суду здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Калініченко Л. В.