Рішення № 131220403, 22.10.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2025 р. справа № 300/6251/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Закарпатській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Чернігівській області) про визнання протиправним та скасувати рішення № 092850024653 від 10.07.2024, зобов`язання зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 04.04.1997 по 31.12. 2003, з 01.01.2004 по 05.01.2017 в повному обсязі, період проходження військової служби з 20.06.2022 по 24.12.2023 до страхового стажу у кратному розмірі 1 місяць за 3 місяці та призначити дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 22.04.2024.

Позовні вимоги із урахуванням уточнюючої заяви, обґрунтовані тим, що відповідачем 2 за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, рішенням № 092850024653 від 10.07.2024 відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу (25 років) зараховано лише 15 років 01 місяць 24 дні. До страхового стажу не враховано період проходження військової служби у кратному розмірі (1 місяць за 3 місяці) з 20.06.2022 по 24.12.2023, оскільки довідка № 145 від 11.06.2024 про безпосередню участь особи в АТО не відповідає додатку № 6 згідно постанови КМУ № 887 від 22.08.2023, а також не враховано період здійснення підприємницької діяльності з 04.04.1997 по 31.12. 2003, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату страхових внесків та відсутня інформація щодо системи оподаткування. Окрім того, із розрахунку ОРС, наданим Відповідачем 2 видно, що не враховано в повному обсязі до страхового стажу і періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 05.01.2017. Однак, на думку позивача, період здійснення підприємницької діяльності з 04.04.1997 по 31.12. 2003 та з 01.01.2004 по 05.01.2017 підлягає зарахуванню до страхового стажу в повному обсязі, оскільки відповідачами не доведено наявності у заборгованості по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України за спірний період стажу здійснення підприємницької діяльності. Крім того, згідно довідки № 10134 від 24.12.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 20.06.2022 по 24.12.2023, а тому зазначена військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

30.08.2024 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.09.2024 відповідно до якого щодо задоволення позову заперечив, вказавши, що за наслідками розгляду заяв позивача та наданих до неї документів прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, як учаснику бойових дій. Вік позивача на день звернення становить 55 років. Згідно з наданими документами страховий стаж обчислено тривалістю 15 років 1 місяць 24 дні на дату ухвалення рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.07.2024. Так, страховий стаж позивача розраховано згідно поданих до заяви документів та з урахуванням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не здійснювало розгляд заяв позивача, не приймало рішень про відмову у призначенні пенсії, а тому у разі допущення протиправних дій та прийняття незаконного рішення, обов`язок виправлення помилки має бути покладений на суб`єкта владних повноважень, який допустив протиправні дії, а не на суб`єкта, який таких дій не допускав. Таким чином, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

ГУ ПФУ в Закарпатській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.09.2024. Щодо заявлених позовних вимог представник заперечив, зазначивши, що за наслідками розгляду заяв та наданих до неї документів прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, як учаснику бойових дій. Вік позивача на день звернення становить 55 років. Згідно з наданими документами страховий стаж обчислено тривалістю 15 років 1 місяць 24 дні на дату ухвалення рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.07.2024. Так, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З огляду на відсутність доказів сплати позивачем єдиного податку, з сум якого проводились відрахування до ПФУ, відсутні правові підстави для врахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 04.04.1997 по 31.12.2003. Крім того, відомостей про подання ОСОБА_1 до ГУПФ будь-яких документів, що підтверджували б сплату ним відповідних страхових внесків з січня 2004 по 05.01.2017 року - немає. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 отримала 06.09.2024 о 05:19 год, шляхом надсилання в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.52).

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.04.2023, позивач є учасником бойових дій (а.с.9).

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 24.04.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягненні 55-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідним пакетом документів, які підтверджують стаж роботи, що визнається та не заперечується сторонами.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішенням № 092850024653 від 02.05.2024 позивачу відмовило у призначенні пенсії відповідно частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 25 рік зазначивши, що вік заявника 55, страховий стаж позивача становить 13 років 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії (а.с.23-25).

02.07.2024 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідним пакетом документів, які підтверджують стаж роботи, що визнається та не заперечується сторонами.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішенням № 092850024653 від 10.07.2024 позивачу відмовило у призначенні пенсії відповідно частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 25 рік зазначивши, що вік заявника 55, страховий стаж становить вже 15 років 01 місяць 24 дні. при необхідному 25 років. До страхового стажу повторно не враховано період проходження військової служби у кратному розмірі (1 місяць за 3 місяці) з 20 червня 2022 року по 24 грудня 2023 року, оскільки довідка № 145 від 11.06.2024 про безпосередню участь особи в АТО не відповідає додатку № 6 згідно постанови КМУ № 887 від 22.08.2023, а також не враховано період здійснення підприємницької діяльності із з 04 квітня 1997 року по 31 грудня 2003 року, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату мною страхових внесків та відсутня інформація щодо системи оподаткування. Окрім того, із розрахунку ОРС, наданим Відповідачем 2 видно, що не враховано в повному обсязі до страхового стажу і періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 2004 по 2017 рік (а.с.20-21).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідачів щодо не зарахування стажу та, як наслідок, не призначення пенсії, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, статтею 115 Закону №1058-IV визначено особливості пенсійного забезпечення окремих категорій громадян.

Так, пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Таким чином для призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України необхідна наявність трьох обов`язкових умов у сукупності: вік 55 років; страховий стаж не менше 25 років, наявність відповідного статусу.

При цьому, відповідно пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (надалі, також Порядок № 413).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 413, статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, довідка за формою згідно з додатком 6.

З огляду на зміст положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на достроковий вихід на пенсію мають військовослужбовці, які брали участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком - 02.07.2024, згідно паспортних даних досяг віку 55 років, що визнається сторонами.

Крім того, згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.04.2023, позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.9).

Таким чином, позивач є особою, яка має право на призначення достроково пенсії за віком, належним чином підтвердив участь в обороні України з зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 04.04.1997 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 05.01.2017, то суд звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої та четвертоїстатті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту а) частини першої статті 3Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною першоюстатті 56 Закону № 1788-XIIвстановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана напідставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно відвикористовуваних формвласностіта господарювання, а також на підставі членства в колгоспах таінших кооперативах, незалежно від характеру йтривалостіроботиі тривалості перерв.

Положеннями пункту а) частини третьоїстатті 56 Закону № 1788-XIIпередбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-якаіншаробота,наякійпрацівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплатистрахових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, атакож робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Статтею 66Закону № 1788передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно доЗакону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування"нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно достатті 1 Закону № 1058страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цьогоЗакону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цьогоЗаконунараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону УкраїниПро збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхуваннявід 08.07.2010 року № 2464-IV (далі -Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно достатті 4 Закону № 2464платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 2 частини першоїстатті 11 Закону № 1058-IVвстановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3-1 розділуXVПрикінцеві положенняЗакону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно ізстаттею 26 цього Законувключаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, абосвідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванняза період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осібпідприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом;свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Статтею 1 Закону № 1058-IVвизначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першоюстатті 21 Закону № 1058-IVперсоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно зЗаконом № 1058-IVза місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третястатті 20 Законом № 1058-IV).

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постанові від 26.10.2018 в справі № 643/20104/15-а зазначив:

«39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакціїпостановиправління ПФУ від 07 липня 2014 року № 13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, абосвідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку».

В спірному випадку відповідач 2 незарахував до страхового стажу позивача період зайняття підприємницькою діяльністю з 04.04.1997 по 31.12.2003, оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату страхових внесків та відсутня інформація щодо системи оподаткування; а страховий стаж з 1999 року зараховано за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, з огляду на вищевказані положення період зайняття підприємницькою діяльністю з 04.04.1997 по 31.12.1997 може бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 лише за умови підтвердження спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.

Таких документів ОСОБА_1 не надав ні пенсійному органу разом із заявою від 02.07.2024 про призначення пенсії за віком, ні суду разом із позовною заявою.

Що стосується періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000, то пунктом 3-1 розділуXVПрикінцеві положення Закону № 1058-IVвстановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно ізстаттею 26 цього Законутакий період включається за наявності одночасно двох умов: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, або із застосуванням фіксованого розміру прибуткового податку (патентами); 2) наявність довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Аналогічні вимоги містяться в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, та в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Щодо спрощеної системи оподаткування, то така система запроваджена з 01.01.1999 на підставіУказу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.

Згідно з статтею 2Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва»дія цьогоУказуне поширюється на:

суб`єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється діяЗакону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"в частині придбання спеціального торгового патенту;

фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб`єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб`єктів, які не є суб`єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).

Відповідно до статті 3Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва»суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.

У разі коли фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету - 55 відсотків;

до Пенсійного фонду України - 40 відсотків;

на обов`язкове соціальне страхування - 5 відсотків.

Статтею 7Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва»визначено, що суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов`язкових платежів): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов`язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на відрахування до Пенсійного фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Таким чином, згідноУказу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва»платник єдиного податку не є платником збору на відрахування до Пенсійного фонду.

Отже, перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування з 01.01.1999 підтверджуєтьсясвідоцтвом про сплату єдиного податку. Такий підприємець не є платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України.

Однак позивачем не подано свідоцтва про сплату єдиного податку.

Також позивач не суду доказів здійснення підприємницької діяльності на підставі придбання спеціального торгового патенту, зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку (патентами).

Щодо довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, обов`язкова наявність якої передбачена пунктом 3-1 розділуXVПрикінцеві положення Закону № 1058-IVдля зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000, то суд вказує на таке.

Позивач надава пенсійному органу та суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.05.2024, згідно яких ОСОБА_1 з 29.10.1993 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 05.01.2017.

Однак, з огляду на зміст такої виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.05.2024, такий документ не містять інформації про перебування ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування, .

Щодо періоду з 01.07.2000 по 31.12.2003, то пунктом 3-1 розділуXVПрикінцеві положення Закону № 1058-IVвстановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно ізстаттею 26 цього Законутакий період включається за наявності додаткової умови - сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Проте дані відповідача щодо персоніфікованого обліку позивача не містять інформації про сплату ОСОБА_1 страхових внесків у вказаному вище періоді (а.с. 19).

Щодо періоду з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Проте за вказаний період відповідачем частково враховано страховий стаж ОСОБА_1 (у кількості 7 місяців 2 дні) відповідно до даних персоніфікованого обліку позивача які частково містили інформацію про сплату ОСОБА_1 страхових внесків у вказаному вище періоді, в решті такий період не враховано у зв`язку з не сплатою страхових внесків (а.с. 19).

Суд звертає увагу на те, що з метою зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 04.04.1997 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.12.2003, ОСОБА_1 може звернутися до пенсійного органу про перерахунок розміру страхового стажу, надавши: спеціальний торговий патент або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідку про сплату страхових внесків за період з 12.11.1997 по 31.12.1997; докази перебування на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.1998 по 30.06.2000 та докази сплати страхових внесків за період з 01.07.2000 по 05.01.2017.

Водночас, з огляду на відсутність таких належних доказів станом на час розгляду цієї справи, суд вказує про відсутність підстав для зарахування зазначених періодів здійснення підприємницької діяльності з 04.04.1997 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 05.01.2017 до страхового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком.

Щодо не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області періоду проходження позивачем військової служби в розрахунку один місяць за три, за участь в бойових діях в особливий період з 20.06.2022 по 24.12.2023, суд зазначає наступне.

Так, із наявного в матеріалах справи розрахунку трудового стажу позивача вбачається, що відповідачем 2 було зараховано до загального трудового стажу військову службу у ЗСУ в особливий період з 20.06.2022 по 24.12.2023 1 рік 6 місяців та 5 днів, на думку позивача відповідач 2 не врахував право на пільгове обчислення стажу за час військової служби в особливий період, а саме три місяці за один місяць військової служби у ЗСУ в особливий період.

В преамбулі до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі Закон №2011-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, соціальний захист військовослужбовців, крім іншого, стосується питань їх пенсійного забезпечення.

Основні права військовослужбовців, пов`язані з проходженням служби, визначені ст.8 Закону № 2011-XII.

Так, згідно з абз.2 ч.1 ст.8 Закону № 2011-XII час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону №1788-ХІІ передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26071, відповідно до Законів України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, ;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення №530.

За змістом пункту 2.3 розділу 2 Положення №530 участь у бойових діях у воєнний час та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Відповідно до пп. а п. 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Однак аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 червня 2018 року в справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року в справі № 346/1454/17 та від 02 квітня 2020 року в справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року в справі №185/7049/20 та від 18 січня 2023 року в справі № 1.380.2019.003739, від 21 березня 2023 року в справі № 160/6146/19.

Згідно довідки № 10134 від 24.12.2023 , виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 20.06.2022 по 24.12.2023 (а.с.11).

Також, у позивача наявний статус учасника бойових дій.

Відтак, позивач має право на зарахування до страхового стажу період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, а саме з 20.06.2022 по 24.12.2023, виходячи з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058 та з урахуванням вимог Порядку №22-1, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що до загального страхового стажу позивача підлягають зарахуванню період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, а саме з 20.06.2022 по 24.12.2023, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

Як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії № 092850024653 від 10.07.2024 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов`язання призначити і виплачувати з 22.04.2024 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акопу України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058- IV, суд зазначає наступне.

За наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії по інвалідності, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії по інвалідності визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Згідно із пунктом 4 частини 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 право на призначення дострокової пенсії мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, після досягнення 55 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням № 092850024653 від 10.07.2024 та наявним в матеріалах справи розрахунком стажу ОСОБА_1 , підтверджено 15 років 01 місяць 24 дні страхового стажу.

Суд зазначає, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.04.2023, позивач є учасником бойових дій (а.с.9).

Українське громадянство та необхідний вік 55 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.22).

Однак, навіть за умови зарахування до стажу позивача період проходження військової служби з 20.06.2022 по 24.12.2023 до страхового стажу у кратному розмірі 1 місяць за 3 місяці, страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 1статті 58 Закону №1058-IV,пенсійний фонд є органом, якийздійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків,призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

За таких обставин,адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Також, суд зазначає, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005(надалі по тексту такожПорядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви позивача , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про що вірно зазначено заявником у позовній заяві.

Отже, саме ГУ ПФУ в Закарпатській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, який повинен вчинити дії зобов`язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23.

За вказаних обставин, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2024, про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням наведених вище висновків суду, а не зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити таку пенсію позивачу.

Відтак, в задоволенні вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області суд відмовляє.

Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 092850024653 від 10.07.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акопу України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058- IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, з 20.06.2022 по 24.12.2023 на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2024 про призначення пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи: позивач- ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 44094124, вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005).

Суддя Микитин Н.М.