Ухвала суду № 131208885, 22.10.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5591/23

Провадження № 1-кп/204/833/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі колегії суддів:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

за участю секретаря: ОСОБА_4 ,

за участю прокурора: ОСОБА_5 ,

за участю захисника: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

при розгляді у підготовчому судовому засіданні, обвинувального акту по кримінальному провадженню №62022050010001224, внесеному вЄдиний реєстрдосудових розслідувань24листопада 2022року,за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.426-1, ч.2 ст.15, п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

01травня 2025року доЧечелівського районногосуду містаДніпра зДніпровського апеляційногосуду надійшовобвинувальний акту кримінальномупровадженні №62022050010001224 від 24листопада 2022року,за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.426-1,ч.2ст.15,п.п.1,7ч.2ст.115КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування обвинуваченим запобіжного заходу, не змінилися, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 , в судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання, просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, вказували на те, що по справі лише продовжується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, прокурором не забезпечується явка потерпілих, та не вживаються заходів щодо своєчасного розгляду справи.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія судів, ознайомившись з клопотанням, вислухавши прокурора, з`ясувавши думку обвинуваченого та захисника, зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Відповідно до положеньст.177 КПК України,метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуаль-них обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбаченістаттею 194цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5ст.426-1,ч.2ст.15,п.п.1,7ч.2ст.115 КК України. Суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.3 ч.1ст. 177 КПК України, який слугував підставою для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , та який на теперішній час залишається дійсними, а саме, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені.

Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. При цьому, відповідно практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав`язків).

Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть підтвердити існування небезпеки втечі. Або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Ігнатов проти України» від 15.12.2016 року).

Ризик переховування обвинуваченого не може бути встановлений лише на підставі можливої міри покарання. Оцінка такого ризику має проводитися із посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик переховування від слідства та суду може оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бикчевич проти Молдови, Панченко проти Росії).

Разом з цим, в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання.

Колегія суддів зазначає, що прокурором не доведено факту наявності небезпеки, що обвинувачений ОСОБА_7 буде переховуватись від суду, оскільки останній має постійне місце проживання, які і недоведено існування інших ризиків, окрім ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному проваджені. Крім того, під час судового засідання прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу. Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого слід відмовити.

Враховуючи клопотання прокурора, як сторони обвинувачення та учасника судового провадження, за клопотанням якого застосовується запобіжний захід, з метою недопущення погіршення становища обвинуваченого, суд вважає за можливе задовольнити клопотання обвинуваченого та його захисника та змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під ватрою на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, з покладанням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,178,179,181,194,315,372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого - відмовити.

Змінити запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.426-1, ч.2 ст.15, п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України, з тримання під вартоюна особисте зобов`язання строком до 60 днів, тобто до 20 грудня 2025 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , обов`язки, передбачені ч. 5ст. 194 КПК України,а саме:

-прибувати до суду у відповідності визначеною періодичністю та за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-утримуватись відспілкування зусіма особами,а самесвідками,потерпілими,експертами,у даномукримінальному провадженні;

-здати на зберігання суду свій особистий паспорт для виїзду за кордон (у разі його наявності).

Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід з накладенням грошового стягнення в розмірі до двох розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3