Ухвала суду № 131187149, 21.10.2025, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/8148/25

провадження № 2-з/362/38/25

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

21.10.2025 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді ПоповичаО.В. розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛУІН», про переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця у договорі купівлі-продажу земельної ділянки.

Суд установив:

До суду надійшла зазначена позовна заява з вимогами:

-змінити покупця у Договорі купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного у місті Васильків, Обухівського району, Київської області, 10 вересня 2025 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), за яким продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) земельну ділянку, загальною площею 0,1664 га, кадастровий номер 3221455300:03:007:0285, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шлях, з цільовим призначенням земельної ділянки - 03.10 - для будівництва та адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Реєстраційний номер об`єкта 3163649832214. Продаж вчинено за 980800,00грн., які покупець сплатив продавцю в повному обсязі до підписання Договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Боковим О.В., зареєстровано у реєстрі за №1472.

-перевести права та обов`язки покупця за Договором на ОСОБА_1 , вказавши як покупця у Договорі.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій остання просить забезпечити позов шляхом:

-накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,1664 га, кадастровий номер 3221455300:03:007:0285, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шлях, з цільовим призначенням земельної ділянки - 03.10 - для будівництва та адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Реєстраційний номер об`єкта 3163649832214.

-заборони відповідачу ОСОБА_3 проводити будь-які дії з набутою нею земельною ділянкою за Договором купівлі-продажу від 10 вересня 2025 року: погіршувати її стан, зносити будь-які будівлі, які на ній знаходяться, змінювати її цільове призначення, укладати договори оренди, крім ОСОБА_1 , або будь-які інші правочини.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого, на думку позивача, порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у разі задоволення позову.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали позовної заяви, виходить з такого.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зчастинами першоюта другоюстатті 149ЦПК Українисуд зазаявою учасникасправи маєправо вжитипередбачених статтею150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1)накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2)забороною вчиняти певні дії; 3)встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5)зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №727/5718/21 зазначив, що забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення належного виконання в майбутньому рішення суду щодо суті спору. Відтак, необхідно обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі та підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Таким чином, загальні припущення позивача не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

До заяви про забезпечення позову не додано будь-яких доказів того, що відповідач намагається уникнути виконання судового рішення або ж вживає заходи щодо майна, щодо якого позивач просить вжити заходи забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 19 листопада 2020 року у справі №334/6521/19.

Суд установив, що позивач не надав належного обґрунтування щодо співмірності запропонованих заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, зокрема, не довів, що запропоновані заходи є необхідними та пропорційними для захисту його прав та інтересів.

Також, Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №727/5718/21, зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд наголошує, що застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, предметом розгляду справи, що перебуває в провадженні суду є Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 10 вересня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за яким остання прийняла у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1664 га, кадастровий номер 3221455300:03:007:0285, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шлях.

Наявність права заміни покупця за вказаним Договором позивач обґрунтовує укладенням Договору оренди №78 від 01 січня 2025 року, за яким позивач прийняв від ТО«ѲЛУІН» в тимчасове платне користування торгове місце №22 площею 100 кв. м для встановлення власної тимчасової нестаціонарної споруди на території ринку, розташованому за адресою АДРЕСА_2 (військове містечко № НОМЕР_1 ) для проведення власної підприємницької діяльності.

З наявних у матеріалах справи доказів станом на час вирішення питання про забезпечення позову неможливо встановити відповідність виду забезпечення позову змісту позовних вимог та обставинам, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема обставинам, за якими позивач вбачає достатність підстав для висновку про порушення його прав та охоронюваних інтересів оскаржуваним Договором купівлі-продажу земельної ділянки.

За наведених обставин, суду вважає, що вирішення заяви про забезпечення позову є фактичним вирішенням справи без розгляду її по суті, а отже є передчасним.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись статтями 149-153, 247 ЦПК України, суд

постановив:

залишити без задоволення заяву про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Київського апеляційного суду.

Суддя О.В.Попович