Рішення № 131185259, 17.10.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9312/25

Провадження № 2-о/638/205/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Щепіхіної В. В.,

за участю секретаря судового засідання Луценка Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду Шевченківськогорайонного судум.Харковав порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмська міська ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт належності свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.10.1998 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Покровського Л. І. за реєстровим № 2-3302.

В обґрунтування вимог заявник зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 22.10.1998 року державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Покровською Л. І. та зареєстрованого в реєстрі за р. № 2-3302, вона успадкувала у власність житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Через збройну агресію рф проти України, внаслідок бойових дій, будинок заявника був пошкоджений. Відповідно до законодавства вона має право на отримання компенсації для відновлення свого житлового будинку. Однак, заявник не змогла подати заяву про надання компенсації у зв?язку з тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо мого права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Тому, 30 квітня 2025 року вона звернулася до відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ізюмської міської ради із заявою щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Романенка М. М. від 05.05.2025 року № 78732257, заявнику було відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв?язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, оскільки виявлені розбіжності в ПІБ заявника. Також, вона звернулася до Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області (орган, який видав правовстановлюючий документ) із заявою про внесення виправлень у вищевказане свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Однак, їй також було відмовлено у зв?язку з тим, що на момент посвідчення одержання спадщини в документах, що встановлюють особу, ПІБ заявника були зазначені саме « ОСОБА_1 », відповідно до паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого Гірницьким МВМ Селідівського МВ України в Донецькій області 04.08.1997 року, а отже державним нотаріусом не було припущено описки або помилки, отже відсутні підстави внесення виправлень у свідоцтво. Заявник зазначає, що у 2002 році паспорт, відповідно до якого було здійснено посвідчення свідоцтва про право на спадщину за заповітом був втрачений, тому заявник отримала новий паспорт в якому ім?я по батькові вказали « ОСОБА_2 », замість « ОСОБА_3 », як в минулому паспорті, оскільки за українським правописом ім?я по батькові утворюється за допомогою суфіксів «-ович», «-ич» («-їч») для чоловіків, і «-івн-/ївн-» для жінок. Наслідком стало неоднакове написання ім?я по батькові заявника у паспорті від 20.03.2002 року та у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 22.10.1998 року. Встановлення факту належності свідоцтва про право на спадщину за заповітом має для заявника юридичне значення та необхідне для реєстрації права власності на житловий будинок в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що дає їй можливість звернутися із заявою щодо отримання компенсації для відновлення будинку, пошкодженого внаслідок бойових дій.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 02.06.2025 року витребувано зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) інформацію щодо наявності або відсутності актового запису про смерть.

08.09.2025 року на виконання зазначеної ухвали від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.09.2025 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити без її участі, вимоги заяви підтримує в повному обязі.

Заінтересована особа, Ізюмська міська рада, у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомила, заяв про відкладення судового засідання заінтересована особа не надала.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексомвипадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 22.10.1998 року державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Покровською Л. І. та зареєстрованого в реєстрі за р. № 2-3302, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з: житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 20.03.2002 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії картки платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання зареєстрована в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків з реєстраційним номером облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

05.05.2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Романенко М. М., виконачий комітет Ізюмської міської ради, Харківська обл., розглянувши заяву від 30.04.2025 за реєстраційним номером 66661029, прийняв рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, яке мотивоване тим, що при рогляді поданих документів для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , були виявлені розбіжності в ПІБ заявника, а саме у поданому для проведення державної реєстрації права власності свідоцтві про право на спадщину за заповітом посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Покровською Л. І. 22.10.1998 року за р. № 2-3302, ПІБ власника значиться ОСОБА_1 , в той же час в поданій заяві для проведення державної реєстрації ПІБ заявника відповідно до документу, що посвідчує особу значиться ОСОБА_1 . Також було отримано відповідь від Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на запит щодо підтвердження реєстрації права власності до 01.01.2013 року з інформацією про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого Державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Покровською Л. І. 22.10.1998 року за р. № 2-3302. Виходячи з вищенаведеного подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно.

Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області у листі від 17.04.2025 року за № 340/01-16 повідомила ОСОБА_1 про необхідність звернутися до судових органів для встановлення факту належності ОСОБА_1 документу, а саме свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 22.10.1998 року державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Покровською Л. І. за реєстровим № 2-3302, на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 18постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»роз`яснено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Судом досліджено докази, надані заявником в обгрунтування своїх вимог та встановлено наступне.

Так,у свідоцтвіпро правона спадщинуза заповітом,виданого 22.10.1998року державнимнотаріусом Ізюмськоїдержавної нотаріальноїконтори Харківськоїобласті ПокровськоюЛ.І.та зареєстрованогов реєстріза р.№ 2-3302, факт належності якого просить встановити заявник, зазначена « ОСОБА_1 ».

З копії паспорту громадянина України, який заявник отримала у 2002 році, вбачається, що він був виданий на ім`я « ОСОБА_1 ».

Також, в копії картки платника податків по батькові заявника зазначено « ОСОБА_2 ».

Отже, заявником надано достатньо доказів на підтвердження викладених обставин, а заінтересованою особою не спростовано доводи, викладені у заяві.

На підставі викладеного, повно та всебічно дослідивши надані заявником документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги, заявлені ОСОБА_1 ,оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту належності документу є обґрунтованою, підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 264, 265, 268, 293, 315, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмська міська ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 22.10.1998 року державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Покровською Л. І. та зареєстрованого в реєстрі за р. № 2-3302 на ім`я ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Щепіхіна В. В.