Ухвала суду № 131185253, 22.10.2025, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6354/25

провадження № 1-кс/619/1004/25

УХВАЛА

іменем України

22 жовтня 2025 року м. Дергачі

Дергачівській районний суд Харківської області у складі

слідчого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі клопотання слідчого СВ ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене заступником керівника Дергачівської окружноїпрокуратури Харківськоїобласті ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222080000026 від 21.07.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого,

підозрювананого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

УСТАНОВИВ:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене заступником керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 21.07.2025 з 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР НПУ надійшли заява ОСОБА_8 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , який вимагає неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США, за прийняття рішення в інтересах громадянина України.

В ході досудового розслідування, під час виконання доручення прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області отримано інформацію щодо злочинної діяльності особи, а саме завідувача відділення інтенсивної терапії КПН ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» ОСОБА_6 , який налагодив злочинну схему незаконного збагачення шляхом систематичного вимагання та одержання неправомірної вигоди з військовозобов`язаних громадян України в сумі 2000 доларів США за встановлення діагнозу залежності від опіоїдів згідно з МКХ-10: F11.2 «Синдром залежності» з подальшим проходженням лікування по програмі замісної підтримувальної терапії (метадонової), відповідно до п. 6 Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.03.2012 № 200, що в подальшому стане підставою ухилення від мобілізації.

Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений в ході проведення досудового розслідування місце та час, розробив злочинну схему отримання неправомірної вигоди від громадян України, для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на посадових осіб медичних закладів щодо видачі громадянам України медичних документів із фіктивними діагнозами, які будуть підставою для виключення з військового обліку та на посадових осіб РТЦК та СП щодо прийняття рішення про виключення осіб з військового обліку на підставі таких медичних документів.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, шляхом створення штучних умов для надання йому неправомірної вигоди, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди, 17.07.2025, більш точний час в ході проведення досудового розслідування не встановлено, перебуваючі в приміщенні службового кабінету за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 46, в ході особистої бесіди із ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах ОСОБА_9 , та звернулась до ОСОБА_6 із питанням поліпшення стану здоров`я ОСОБА_9 через залежність останнього від наркотичних засобів, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_9 може пройти курс лікування у КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» та після цього може отримати медичні документи, які стануть підставою для прийняття рішення посадовими особами РТЦК та СП про виключення з військового обліку або надання відстрочки від мобілізації. Далі ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про те, що за вказані дії вона повинна передати ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2000 доларів США, в іншому випадку ОСОБА_9 не зможе пройти курс лікування.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створив для ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 штучні умови, за яких остання була вимушена надати ОСОБА_6 неправомірну вигоду, а також ОСОБА_6 створив в очах ОСОБА_8 впевненість у своїх діях, а саме реальності впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на посадових осіб медичних закладів щодо видачі громадянам України медичних документів із фіктивними діагнозами, які будуть підставою для виключення з військового обліку та на посадових осіб РТЦК та СП щодо прийняття рішення про виключення осіб з військового обліку на підставі таких медичних документів.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.07.2025 оформив ОСОБА_9 на стаціонарне лікування до КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня».

13.08.2025 приблизно о 12:00, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 перебуваючи на території КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 46, видав ОСОБА_8 оригінал виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3517 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за підписом завідуючого відділення невідкладних станів КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» ОСОБА_10 , відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_9 перебував у стаціонарі з 31.07.2025 по 07.08.2025 та виписаний із діагнозом: розлад психіки та поведінки внаслідок вживання декількох препаратів та інших психоактивних речовин, синдром залежності.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.08.2025 в ході зустрічі із ОСОБА_8 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 46, повідомив останній що ОСОБА_9 необхідно повторно покласти у стаціонар начебто із погіршенням стану здоров`я останнього та задля цього отримав від ОСОБА_8 копії документів ОСОБА_9 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, шляхом створення штучних умов для надання йому неправомірної вигоди, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди, в ході зустрічі, яка відбулась 16.10.2025 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 46, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 , про те, що остання має надати йому неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США та 1000 гривень за виготовлення необхідної медичної документації для ОСОБА_9 з метою подальшого проходження останнім фіктивного лікування та отримання необхідних медичних документів, які будуть підставою для виключення з військового обліку.

В подальшому, 20.10.2025 приблизно о 10:00 годині, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди та особистого збагачення, діючи умисно перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 2 000 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 20.10.2025 становить 83 280 гривень) та 1000 гривень за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на посадових осіб медичних закладів щодо видачі громадянам України медичних документів із фіктивними діагнозами, які будуть підставою для виключення з військового обліку та на посадових осіб РТЦК та СП щодо прийняття рішення про виключення з військового обліку на підставі таких медичних документів.

Враховуючи вище викладене 20.10.2025 о 10:17, безпосередньо після отримання неправомірної вигоди у сумі 1000 гривень та 2000 доларів США, у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого того ж дня письмово повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_6 , встановлено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків, Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, українець, одружений, займає посаду завідувача відділенням інтенсивної терапії КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня», раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягався.

Під час досудового розслідування були зібрані ґрунтовні докази, які вказують на причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а саме його причетність підтверджується наступними документами:- заявою ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 вимагає у неї неправомірну вигоду за виготовлення медичних документів, які в подальшому стануть підставою для ухилення від мобілізації; - матеріалами 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, на виконання доручення прокурора, якими викривається протиправна діяльність ОСОБА_6 ; - свідченнями ОСОБА_8 , відповідно до яких встановлено факт вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_6 , за встановлення діагнозу залежності від опіоїдів згідно з МКХ-10: F11.2 «Синдром залежності» з подальшим проходженням лікування по програмі замісної підтримувальної терапії (метадонової), відповідно до п. 6 Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.03.2012 № 200, що в подальшому стане підставою ухилення від мобілізації; - протоколом затриманням у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 , безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, а саме отримання неправомірної вигоди; - обшуком затриманої особи ОСОБА_6 , за результатом якого, серед іншого вилучено заздалегідь виготовленні грошові кошти.

Таким чином ОСОБА_6 грунтовно підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Ініціатор клопотання вказує, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Так, метою і підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно з пп. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; підозрюваний, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність, вчиняючи нові корисливі злочини у цій сфері; крім цього, наразі не встановлено вичерпного кола осіб, причетних до вчинення злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_6 , а тому, перебуваючи на волі, він матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин даних злочинів.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених пп. 1, 3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК України. Крім того, зазначив, як що буде обрано запобіжний захід у вигляді застави, то просив покласти на підозрюваного ряд обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти обставин, викладених в повідомлені про підозру, при цьому зазначили, що на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей з вадами слуху які потребують спеціальних занять та дружина вагітна на восьмому місяці. Гроші брав не для себе, а тільки передати. Зазначив , що він є лікарем реабілітологом та анестезіологом врятував багато життів, бажає і далі приносити користь суспільству та займатися вихованням дітей дома.

Захисники в судовому засіданні заперечували проти обставин, викладених в повідомлені про підозру, вважають, що в діях підозрюваного відсутній склад злочину передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України, оскільки підозрюваний надавав пояснення які носили викривальний характер, надав доступ до свого телефону . Він попросив 1000 грн. щоб покрити свої витрати. Ризики заявлені прокурором гуртуються тільки на тяжкості покарання. Крім того, просили врахувати, що підозрюваний має стійкі соціальні зв`язки, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та двох малолітніх дітей, вагітну дружину, також зазначив, що підозрюваний не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування, співпрацює зі слідством. В разі, якщо суд прийде до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі, оскільки інший буде непомірним для підозрюваного.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, доводи сторони захисту та долучені документи, що характеризують особу підозрюваного, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025222080000026 від 21.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Органом досудовогорозслідування ОСОБА_6 підозрюється увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.369-2КК України,яке згідност.12КК України,відноситься докатегорії тяжкихзлочинів,оскільки санкцієюданої статтіпередбачено покаранняу видіпозбавлення волі від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

20.10.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 20.10.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК Україниприйняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди,

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами та наявними в матеріалах кримінального провадження.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Таким чином, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованим.

При цьому, слідчий суддя вважає, що твердження захисників та підозрюваного про необґрунтованість оголошеної підозри останньому є передчасними та потребують їх детальної перевірки в ході подальшого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, які є підставою для застосування стосовно ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_6 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, розуміє тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі до восьми років з конфіскацією майна, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України, вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду в України або за її межами, перетнувши державний кордон України, через встановлені пункти пропуску, або поза їх межами, а так само через тимчасово не підконтрольну територію. Крім того ОСОБА_6 , усвідомлює обмеження у звільненні від відбування покарань осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень (інкримінований підозрюваному склад злочину є корупційним), оскільки відповідно до ст. 75 КК України звільнення від відбуття покарання з випробуванням за корупційне кримінальне правопорушення не застосовується. Це свідчить про реальні спроби уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.

Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615КПК України визначено, що показання, отримані підчас допиту свідка у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Підозрюваний ОСОБА_6 , обізнаний про особу ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в тому числі про адресу їх мешкання та контактні номери телефонів, у зв`язку з тим, що він мав доступ до деяких її документів, що у сукупності усвідомлення конструкції інкримінованого злочину, яка тісно пов`язана з особами, які співпрацюючи зі стороною обвинувачення надали неправомірну вигоду, створює обґрунтований ризик вчинення дій особисто підозрюваним або із залученням сторонніх осіб, спрямований на незаконний вплив на свідків, з метою надання необхідних підозрюваному показів в майбутньому, враховуючи вимоги ст. 23 КПК України. Також не встановлення на теперішній час всіх осіб, які причетні до впливу на прийняття рішення щодо встановлення діагнозу залежності від опіоїдів згідно з МКХ-10: F11.2 «Синдром залежності» з подальшим проходженням лікування по програмі замісної підтримувальної терапії (метадонової), відповідно до п. 6 Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.03.2012 № 200, що в подальшому стане підставою ухилення від мобілізації, вказує на реальний ризик неправомірного впливу на них з боку підозрюваного з метою вироблення спільної стратегії перешкоджання досудовому розслідуванню шляхом впливу на свідків для зміни їх показів, з метою надання необхідних підозрюваному показів в майбутньому, враховуючи вимоги ст.23 КПК України.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

На думку сторони обвинувачення, свідчить той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 , зазначав, що діяв на прохання своїх знайомих співробітників КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня», тобто осіб, які також виконують функції держави у сфері охорони здоров?я. Враховуючи вище викладене існує ризик перешкоджання ОСОБА_6 , кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, зважаючи на численні особисті, ділові та інші зв`язки із суб`єктами, уповноваженими на виконання функцій держави, у підозрюваного наявні відповідні можливості, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Враховуючи зазначене, вказаний ризик визнається спроможним.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється

Що стосується ризику, передбаченого п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України, слідчий суддя не вбачає його наявності, оскільки враховуючи, що будь яких доказів, які б свідчили, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,слідчий, прокурор суду не надали, тому, слідчий суддя приходить до висновку, що даний ризик відсутній.

За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими та доведеними зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1ст.177 КПК України.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у разі визнання винуватим у вчиненні якого йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права.

Наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, спосіб та обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, який не є особою з інвалідністю, на даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, слідчий суддя враховуючи суспільну небезпеку, інкримінованого органом досудового розслідування злочину .

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, особливості події кримінального правопору, вбачається, що особисте зобов`язання, не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного , оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо переховування від слідства та суду з метою уникнення покарання та продовження протиправної діяльності. При цьому, слід звернути увагу, що особливості події кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , свідчать, що ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваним, створює істотну загрозу іншим членам суспільства.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Вирішуючи питанняпро строкдії такогозапобіжного заходу,слідчий суддявраховує інтенсивністьвстановлених ризиків,обсяг обставин,що підлягаютьдоказуванню,з оглядуна правовукваліфікацію,а такожвведений навсій територіїУкраїни воєннийстан,який позазалежністю відволі сторониобвинувачення можеускладнити проведенняслідчих тапроцесуальних дій,а томувважає задоцільне визначитистрок триманняпід вартоюстроком на60діб

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, в тому числі наявність у останнього двох малолітніх дітей і вагітної дружини, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.

Альтернативний запобіжний захід.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2025 рік" на 1 січня поточного року, тобто3028 грн.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного, визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільненим з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного було затримано 20.10.2025, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.10.2025. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу строком 60 днів, тобто до 18.12.2025 включно.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42025222080000026 від 21.07.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюв Державнійустанові «Харківськийслідчий ізолятор»на 60(шістдесятднів),тобто до18грудня2025 року (включно).

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 20 жовтня 2025 року.

Строкдії ухваливстановити до18грудня2025 року (включно).

Визначити ОСОБА_6 суму застави у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674 (призначення платежу - застава),протягом дії ухвали.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

При внесеннівизначеної сумизастави ОСОБА_6 з-під варти - звільнити.

У разівнесення заставипокласти напідозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін діїобов`язків,покладених судом,у разівнесення заставивизначити до20грудня2025 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отриманнята перевіркидокумента,що підтверджуєвнесення застави,уповноважена службоваособа місцяув`язненнямає негайноздійснити розпорядженняпро звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Дергачівський районний суд Харківської області.

У разівнесення заставита змоменту звільненняпідозрюваного з-підварти внаслідоквнесення застави,визначеної уданій ухвалі, ОСОБА_6 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моментузвільнення з-підварти узв`язкуз внесеннямзастави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити під розпис ОСОБА_6 , прокурору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляції до суду апеляційної інстанції, а підозрюваною в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та оголошено учасникам судового провадження в залі судового засідання № 3 Дергачівського районного суду Харківської області 23 жовтня 2025 року о 09 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1