Рішення № 131150099, 26.09.2025, Болградський районний суд Одеської області

26.09.2025

Справа № 497/2361/24

Провадження № 2/497/210/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024 року представник позивачів - адвокат Кірчев І.І., який здійснює свої повноваження на підставі електронних ордерів серії ВН №1407739 та №1407740 від 15 серпня 2024 року (а.с.34,35), звернувся до суду з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким визнати за кожним позивачем право власності по 1/2 частки житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачем ОСОБА_1 як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; за позивачем ОСОБА_2 як за членом колгоспного типу двору.

Вимоги мотивовані тим, що вищезазначений будинок відносився до колгоспного двору, до складу якого входили ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , тобто кожний придбав право власності на житловий будинок по 1/2 частині, вони володіли цім будинком, але не оформили право власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 та після його смерті спадщину прийняв син ОСОБА_1 , який звернувся до державного нотаріуса з відповідною заявою. Він на деяке майно оформив спадщину, але право власності на 1/2 частку житлового будинку, оформити не може через відсутність правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації права власності на нерухоме майно за час життя спадкодавця. Позивач ОСОБА_2 також не може оформити за собою право власності на належну їй частку в житловому будинку через відсутність правовстановлюючих документів. За захистом своїх невизнаних прав, позивачі змушені звернутися до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою судді від 09.10.2024 року було відкрито загальне позовне провадження та витребувано інформацію щодо заведеної спадкової справи відносно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.40).

04.12.2024 року до суду надійшли витребувані судом документи з Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області (а.с.45-69).

16.04.2025 року представник ОСОБА_4 надав через систему "Електронний суд" заяву про забезпечення доказів, в якій фактично просив долучити до матеріалів справи додаткові докази (а.с.89-91).

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_2 01.04.2025 року надала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с.79).

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Кірчев І.І. 03.04.2025 року надав на електрону пошту суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.87).

Представник відповідача - Василівської сільської ради Болградського району Одеської області - староста с.Каракурт Жечева О. надала 02.04.2025 року на електрону пошту суду заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, позовні вимоги визнала в повному обсязі (а.с.86).

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок (домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до типу колгоспного двору (колгоспників) та до його складу входили члени цього двору: ОСОБА_3 та позивач по справі ОСОБА_2 . На підставі ст. 123 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла станом на 14.04.1991 року, кожен член колгоспного двору придбав право власності на майно цього колгоспного двору в рівних частках, тобто по 1/2 частки будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами. Це підтверджується довідкою (оригінал) №935, яка видана 26.10.2018 року на той час Каракуртським сільським головою Жечевою О. (а.с.24).

Відповідно до абз.2 п.6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, яка втратила чинність в 1996 році, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. У сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних будинків) станом на 1991 рік здійснювалось шляхом внесення відповідного запису у погосподарській книзі сільської ради та відкриття особового рахунку на ім`я власника.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року зі змінами та доповненнями, державна реєстрація прав є обов`язковою. В ч.4 ст. 3 цього ж Закону визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Як вбачається з абз. 3 частини 3 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, з подальшою видачею свідоцтва про право власності на об`єкти ( індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, щодо яких раніше не здійснювалась державна реєстрація прав власності для осіб, за якими закріплені особові рахунки в погосподарських книгах відповідних сільських рад, здійснюється на підставі поданої заяви та виписки із зазначених книг, наданої виконавчим органом сільської ради ( у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою, а також інших документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі змістом ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Але рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Старомаяківської сільської ради Березівського району Одеської області Мирза М.П. №78252417 від 07.04.2025 року позивачу ОСОБА_2 відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на відповідну частку у вищевказаному житловому будинку у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності (а.с.90 на звороті).

11 червня 2018 року працівниками Комунального підприємства "Болградське бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт на нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1 та відповідно до нього визначений вид нерухомого майна - садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с.25-29), саме на цей об`єкт нерухомого майна представник позивачів просить визнати право власності.

Тобто позивачем ОСОБА_2 доведена вимога, щодо визнання за нею права власності на 1/2 частку у вище вказаному житловому будинку, як за членом колгоспного двору.

Щодо права власності в порядку спадкування.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.05.2013 року, яке видане виконавчим комітетом Жовтневої сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23).

Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, в тому числі на 1/2 частину у вищевказаному житловому будинку.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину фактом постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті, що відповідає вимогам ст. 1268 ЦК України та шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що відповідає вимогам ст. 1269 ЦК України є його син ОСОБА_1 , позивач по справі, та підтверджується наступними доказами:

- свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , яке видане 13 липня 1992 року Жовневою сільською радою Болградського району Одеської області, на підставі актового запису №30 від 13.07.1992 року, відповідно до якого його батьком вказаний ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_2 (а.с.22);

- довідкою про склад сім`ї, яка видана старостою с.Каракурт Василівської сільської ради Жечевою О., відповідно до якої на момент смерті ОСОБА_3 до складу його сім`ї (зареєстрованими за однією адресою) входили син ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 (а.с.60);

- матеріалами спадкової справи №356Б/2018 року, яка була заведена державним нотаріусом Болградської районної державної нотаріальної контори Одеської області 27 травня 2013 року (а.с.45-69), з яких вбачається, що спадкоємці дочка ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 у встановлений законом термін відмовились від прийняття спадщини, а саме 20.08.2013 року подали до державної нотаріальної контори заяви №499 та №501 про відмову від прийняття спадщини. Окрім цього з матеріалів спадкової справи встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 вже видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька.

Тобто після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв тільки син ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Третьої Одеської державної нотаріальної контори Білик О.Г. від 18.07.2018 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті батька ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, який підтверджував би належність цієї частки в житловому будинку спадкодавцю та відсутність реєстрації нерухомого майна (а.с.33).

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтями 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1258 цього Кодексу спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Як вбачається з вимог ч.4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270, ч.3 ст. 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ч.3 ст. 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Так, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст. 1296 ЦК України).

Досліджені матеріали справи, відповідають встановленим нормам законодавства, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1222, 1261, 1268, 1270, 1273 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доВасилівської сільськоїради Болградськогорайону Одеськоїобласті провизнання прававласності нажитловий будинок- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами при ньому по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца