Ухвала суду № 131138169, 13.08.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37627/25-к

пр. 1-кс-32071/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 із забороною відчуження та розпорядження таким майном, яке належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме:

- транспортний засіб марки Mazda 6 реєстраційний знак НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_5 ;

- грошові кошти у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, що знаходяться на рахунках, відкритому на ім`я ОСОБА_4 в банківській установі АБ «УКРГАЗБАНК» (ЄДРПОУ 23697280).

Метою накаладення арешту вказано забезпечення цивільних позовів потерпілих.

Явка сторін кримінального провадження

Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.

Слідчий суддя розглядає клопотання про накладення арешту на майно відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення підозрюваної особи, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Правове обґрунтування

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Обставини, встановлені слідчим суддею, та мотиви слідчого судді

У провадженні Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 за підозрою, окрім інших, колишнього командира БМОП «Беркут» ГУ МВС України у Харківської області ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Кримінальне провадження № 62025000000000792 від 05.08.2025 виділено в окреме провадження із кримінального провадження № 62025000000000812 від 17.09.2024.

Наразі з 05.08.2025 досудове розслідування завершено, стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування для ознайомлення. Матеріалами досудового розслідування встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України органами виконання покарань є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи, уповноважені органи з питань пробації.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у вказаному кримінальному провадженні розслідувались обставини незаконного перешкоджання проведенню зборів та мітингів у період листопада 2013 року - лютого 2014 року на Майдані Незалежності в м. Києві, перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів при застосуванні фізичної сили та спеціальних засобів до громадян, які реалізовували своє конституційне право на мирні зібрання та мітинги на вулицях центральної частини м. Києва, що спричинило тяжкі наслідки, організації умисних вбивств протестувальників та іншої злочинної протидії протестним акціям.

Зокрема, у вказаному кримінальному провадженні, серед іншого, розслідуються обставини вчинення 18.02.2014 у період часу приблизно з 10 до 16 год у центральній частині міста Києва співробітниками БМОП «Беркут» ГУ МВС України у Львівській області, БМОП «Беркут», БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області, ГУ МВС України у м. Києві разом з підрозділами МОП «Беркут» МВС України з інших областей силового розгону громадян, які перебували на вулицях Інститутській, Грушевського, Шовковичній, Кріпосному провулку в м. Києві, а також силового розгону у період з 16 години 18.02.2014 до 6 години 19.02.2014 співробітниками органів внутрішніх справ та Служби безпеки України із залученням сил та засобів Збройних Сил України, мітингувальників, які перебували на майдані Незалежності в місті Києві, поєднаного з протиправним та надмірним застосуванням фізичної сили, спеціальних засобів, спецтехніки та вогнепальної зброї під виглядом проведення антитерористичної операції.

У результаті спільних протиправних дій співробітників підрозділів правоохоронних органів, серед яких були і співробітники БМОП «Беркут» ГУ МВС України у Львівській області, БМОП «Беркут», БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області, ГУ МВС України у м. Києві, РМОП «Беркут» УМВС України у Запорізькій області та підрозділів МОП «Беркут» з інших регіонів, у період часу приблизно з 16 години 18.02.2014 до 6 години 19.02.2014 працівниками підрозділів МОП «Беркут», а також іншими підрозділами міліції, залученими до охорони громадського порядку, окремих військових частин ВВ МВС України, зведених загонів патрульної служби на вулицях Інститутській та Хрещатик, майдані Незалежності в м. Києві здійснено спробу силового розгону мітингувальників, які перебували там, в результаті чого внаслідок протиправного та прихованого застосування до мітингувальників вогнепальної зброї, в тому числі помпових рушниць «ФОРТ-500», заряджених патронами 12 калібру зі свинцевою кулею та свинцевою картеччю (отриманих та використаних безобліково), з метою вчинення їх вбивств способом, небезпечним для життя багатьох осіб від отриманих вогнепальних поранень загинуло 12 осіб та ще 8 осіб отримали вогнепальні поранення різного ступеня тяжкості.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05.08.2025 підозрюваному ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В ході досудового розслідування потерпілим у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, зокрема: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 загалом на суму 2 млн. грн.

Водночас на даний час не всі потерпілі до цього часу використали своє право на заявлення цивільного позову, а досудове розслідування перебуває на стадії відкриття матеріалів кримінального провадження на підставі ст. 290 КПК України, у зв`язку з цим розмір завданої шкоди не є остаточним.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 з 05.09.2008 по теперішній час перебуває в шлюбі із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 05.09.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції Сумської області (актовий запис № 00004477723 від 05.09.2009).

При цьом,у згідно з інформації Головного сервісного центру МВС від 07.07.2025 ОСОБА_5 (дружині підозрюваного) належить автомобіль (за правом власності) Mazda 6, д.н.з НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.09.2023).

В той же час, досудовим розслідуванням встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_4 відкрито рахунок в Акціонерному банку «УКРГАЗБАНК», а саме, НОМЕР_4.

Крім того необхідно врахувати правову позицію, наведену в постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 в справі № 372/504/17, від 29.06.2021 в справі № 916/2813/18, від 22.09.2020 в справі № 214/6174/15-ц, за якої наведені вище норми СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із членів колишнього подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Тобто набуте майно у період його перебування в шлюбі й дотепер, є їх спільною сумісною власністю.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19) вказано, що «поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, за наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі».

А отже, незастосування заборон відчуження та розпорядження майном, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , надасть можливість ОСОБА_4 або його представникам за дорученням безперешкодно відчужувати їх або іншим способом розпорядитися ним, що призведе до втрати можливості відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у вчиненні якого останній підозрюється.

Разом з цим, рішенням ЄСПЛ «Справа «Раймондо проти Італії» (Cаse of Raimondo V. Italy), заява № 12954/87 від 22.02.1994, суд визнав, що арешт майна, передбачений національним законом, має на меті не позбавити заявника майна, а лише заборонити користуватися ним.

Також у своєму рішенні ЄСПЛ у справі «Perez v. France» (заява № 47287/9) суд зазначив, що право на переслідування в кримінальному провадженні третіх осіб або їх засудження за вчинення злочину не можна обстоювати самостійно: воно має бути невіддільним від здійснення потерпілим його права заявити цивільний позов на підставах, передбачених національним законодавством.

Відповідно до статей 60, 61, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, крім речей індивідуального користування належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об`єктом права сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України: «.. кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя».

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільних позовів), вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а тому клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти в рамках кримінального провадження за № 62025000000000792 від 05.08.2025 арешт на майно, із забороною відчуження та розпорядження, яке належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме:

- транспортний засіб марки Mazda 6, реєстраційний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 ;

- грошові кошти у будь-якій валюті у безготівковій формі, що знаходяться на рахунках, відкритому на ім`я ОСОБА_4 , в банківській установі АБ «УКРГАЗБАНК» (ЄДРПОУ 23697280).

Ухвала підлягає негайному виконанню прокурором/слідчим у кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_8