Ухвала суду № 131121987, 20.10.2025, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/8282/25

Провадження № 4-с/552/27/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2025 року Київський районний суд. м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіна Ж.В.

секретар судового засідання Цимбалюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції порядку ст.. 447-449 ЦПК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся вКиївський районнийсуд м.Полтави зіскаргою набездіяльність державного виконавцящодо невирішення питанняпро зняттяарешту змайна боржникапосилаючись нате,що навиконанні увідділі державноївиконавчої службиКиївського районногоуправління юстиціїперебувало ВП№ 14021222на підставівиконавчого листа№ 2-151/2виданого 17.06.2009року Київськимрайонним судомм.Полтави таВП №20554494на підставівиконавчого листа№ 2-151/2виданого 17.06.2009року Київськимрайонним судомм.Полтави. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 має наступні обтяження: арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 8934634, підставою обтяження є Постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2009 року, ВП №14021222, винесена державним виконавцем Гуріним Д.Ю. Київського ВДВС Полтавського МУЮ (Код ЄДРПОУ: 34962532); арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10094000, підставою обтяження є Постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2010 року,ВП 20554494,винесена старшимдержавним виконавцемШматченко Л.О.Київського відділудержавної виконавчоїслужби Полтавськогоміського управлінняюстиції,(КодЄДРПОУ:34962532).Наявність вищевказаних обтяжень порушує права скаржника, а тому не дозволяє розпоряджатися належним йому майном, а також перешкоджає набуттю у власність майна. Згідно відповіді ВДВС немає можливості вчинити дії щодо зняття арешту. Заявник вважає таку відмову незаконною та такою, що порушує право володіти, користуватися й розпоряджатися власністю, у зв`язку з чим звернувся до суду із скаргою.

У судове засідання скаржник не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, від представника скаржника надійшла до суду заява про розгляд скарги у її відсутність та відсутність скаржника, скаргу підтримує та просить задовольнити.

Представник Київського ВДВС у м. Полтави Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Судом установлено, що згідно відповіді ВДВС у провадженні Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 14021222 з виконання виконавчого листа № 2-151/2 виданого 17.06.2009 Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 28154,61 грн. солідарно. Постановою державного виконавця від 31.07.2009 року звернуто стягнення на майно боржника. Відомості про арешт внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 8934634. Постановою від 01.12.2009 виконавче провадження завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Також встановлено, що в провадженні Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 20554494 з виконання виконавчого листа № 2-151/2 виданого 17.06.2009 Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 27846,15 грн. сплачений позивачем судовий збір в розмірі 278,46 грн. та витрат на ІТЗ розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 28154,61 грн. Постановою державного виконавця від 29.07.2010 звернуто стягнення на майно боржника. Відомості про арешт внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 10094000. Постановою від 27.01.2010 виконавче провадження завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

29.09.2025 року скаржник звернувся до Київського ВДВС у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з запитом щодо скасування накладеного арешту на майно боржника ОСОБА_1 .

Листом Київського ВДВС у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.09.2025 року скаржника повідомлено про неможливість скасування накладеного арешту на майно боржника ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що вказані виконавчі провадження знищені, а тому відсутні відомості щодо повного та фактичного виконання рішення суду.

Згідно даних АСВП на примусовому виконанні у відділі ДВС станом на 08.09.2025 року відсутні відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до діючих на час накладення арешту на майно нормЗакону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999року, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Тобто арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до закону підлягає примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Тобто, після закінчення виконавчого провадження, державний виконавець повинен зняти, арешти та інші обмеження, які накладаються на майно впродовж виконання виконавчих дій. Відсутність відкритого виконавчого провадження по виконанню рішення суду дає підстави для звільнення майна з під арешту.

Отже, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, завершуючи виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт на майно боржника повинен був зняти арешт, проте цього зроблено не було.

Враховуючи викладене, суд погоджується, що державною виконавчою службою, вчасно не були вжиті заходи щодо скасування арешту та інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у зв`язку з чим скаржник не має можливості в повному обсязі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст.321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Не зняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи свідчить про наявність порушеного права ОСОБА_1 , яке підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260-261, 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скасувати арешт (реєстраційний номер обтяження 8934634), який накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2009 року, ВП №14021222, винесена державним виконавцем Гуріним Д.Ю. Київського ВДВС Полтавського МУЮ на підставі виконавчого листа № 2-151/2, виданого 17.06.2009 року Київським районним судом м. Полтави.

Скасувати арешт (реєстраційний номер обтяження 10094000), на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2010 року, ВП 20554494, винесена старшим державним виконавцем Шматченко Л.О. Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, на підставі виконавчого листа № 2-151/2, виданого 17.06.2009 року Київським районним судом м. Полтави.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ж.В.Кузіна