Рішення № 131104125, 20.10.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4593/25

Категорія 139

2-а/295/133/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі: судді Кузнєцова Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4340046 від 24.03.2025 року, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь позивача сплачений ним відповідно до оскаржуваної постанови штраф в розмірі 510 грн. 00 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 24.03.2025 року поліцейським 2 взводу 1 роти БПП по обслуговуванню Хмільницького району в Вінницькій області Кубій К.О. було винесено оскаржувану постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн. За змістом постанови, 24.03.2025 о 08:14 год. на дорозі М21 244 водій, керуючи составом MAN, д.н. НОМЕР_1 , з причіпом General Trailers, д.н. НОМЕР_2 , здійснював рух з залишками паливно-мастильних матеріалів на цистерні, чим порушив п. 22 ПДР порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. На заперечення позивача, що це не паливно-мастильні матеріали, а пиль, яка припала на мокру поверхню, так як того дня моросив дощ, працівники поліції не реагували. Також пояснював, що то не є паливно-мастильні матеріали, так як їхав порожнім, що і зазначено в проїзних документах, а саме в транспортній накладній. Яким чином працівники поліції визначили, що це паливно-мастильні матеріали, невідомо. Крім того, позивач додав, що в чинному законодавстві відсутня адміністративна відповідальність за керування автомобілем з залишками паливно-мастильних матеріалів на цистерні. Стаття 132-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів. Тому для кваліфікації адміністративного правопорушення за даною статтею і притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити, що водій здійснює перевезення небезпечного вантажу, його вид найменування, кількість та відсутність свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів. В оскаржуваній постанові відсутні будь-які відомості, які підтверджують перевезення небезпечних вантажів. Також у постанові вказано лише п. 22 ПДР, хоча в даному пункті маються 6 підпунктів і в жодному з них відсутнє формулювання про заборону проїзду автомобіля з залишками паливно-мастильних матеріалів на цистерні.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 17/04/2025 року у зазначеній справі відкрито провадження та постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень проти позову вказав, що 24.03.2025 року близько 08 год. 14 хв. нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП під час несення служби на стаціонарному посту ДСПП «Махнівка», що розташований на 244 км автодороги М-21, було виявлено транспортний засіб MAN д.н.з НОМЕР_1 , в составі з причіпом General Trailers (цистерна), д.н.з НОМЕР_3 , на поверхні якого були наявні залишки паливно-мастильних матеріалів. Цим самим, на переконання представника, водій даного ТЗ порушив правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, порушивши вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху України. Оскаржувана постанова серії ЕНА № 4340046 від 24.03.2025 в своєму змісті містить всі необхідні дані та відомості передбачені вимогами статті 283 КУпАП, тому пояснення позивача щодо невідповідності змісту такої постанови не знаходять свого підтвердження, а навпаки спростовуються змістом оскаржуваного рішення.

Суд, вивчивши й дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.03.2025 року поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Кубій К.О. винесено постанову серії ЕНА №4340046 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 24.03.2025 о 08:14 год. на дорозі М21 244 водій, ОСОБА_1 , керуючи составом MAN, д.н. НОМЕР_1 , з причіпом General Trailers, д.н. НОМЕР_2 , здійснював рух з залишками паливно мастильних матеріалів на цистерні, чим порушив п. 22 ПДР порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, встановлено, що дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

Так, згідно товаро-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 20.03.2025 ОСОБА_1 на вантажному автомобілі MAN TGS, д.н. НОМЕР_1 , з причіпом General Trailers, д.н. НОМЕР_2 , перевозив дизельне паливо. При цьому, внизу вказаної накладної наявна відмітка «Порожня цистерна» (а.с. 10).

За приписами статті 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», небезпечний вантаж - це речовини, матеріали, вироби, відходи, виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

За змістом ч. 1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та доказів.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, частиною першою статті 132-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції визначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Зважаючи на наведене, необхідно зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, суд зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення, здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка враховується судом при вирішенні цих правовідносин.

У постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

У постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 Верховний Суд роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотоматеріали. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

В Додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (пункт 5 розділу IV), затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, передбачено заповнення п. 7 «до постанови додаються».

Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 74 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

На виконання передбаченого КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення представником відповідача до відзиву додані чорно-білі фотозображення автомобіля MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом цистерною General Trailers, д.н. НОМЕР_2 , на поверхні якої начебто були наявні залишки паливно-мастильних матеріалів

Разом з тим, досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що в наданому позивачем примірнику оскаржуваної постанови (а.с.4) відсутні будь-які записи щодо технічного пристрою, яким здійснювалась фотофіксація правопорушення. Докази протилежного не були надані відповідачем. Крім того, із доданих до відзиву чорно-білих зображень напівпричіпа-цистерни взагалі неможливо достовірно встановити наявність на цистерні залишків та ідентифікувати їх.

Таким чином, за встановлених обставин справи та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги доводи сторін та оцінюючи наявні у справі письмові докази, суд дійшов висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4340046.

Щодо позовної вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача сплаченого ним штрафу у розмірі 510 грн. суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 посилався на те, що розгляд справи займає тривалий час і він змушений був сплатити штраф відповідно до постанови, що б унеможливити стягнення з нього подвійної суми штрафу, хоча і не згоден з даною постановою, так як не вчиняв дане адмінправопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 дійшла висновку, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зістаттею 1212ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі N 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі N 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі N 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі N 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі N 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Таким чином, після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, кошти, які були сплачені позивачем як платником на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатніх правових підстав, то повернення таких коштів платником стосується захисту його майнових прав та відповідні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення сплаченого судового збору суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд стягує в дохід держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору, від сплати якого позивач звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 7, 9, 132-1, 245, 251, 258, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 72-78, 242-246, 286 КАС України суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову від 24.03.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4340046, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення 20.10.2025.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя