Ухвала суду № 131079293, 17.10.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17 жовтня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1990/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому представник позивача просить:

- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області (вул. Володимирська, 15, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 40108616) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2024 року по 03 березня 2025 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області (вул. Володимирська, 15, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 40108616) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2024 року по 03 березня 2025 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов такого.

Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).

Перевіривши матеріали вказаного адміністративного позову, судом встановлено, що він не відповідає встановленим вимогам та містить такі недоліки.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, яку обґрунтовано тим, що про оскаржувані порушення прав позивачу стало відомо лише після отримання та вивчення листа відповідача № 206595-2025 від 15.09.2025 (764986) з додатками: довідкою від 12.09.2025 № 549 про суми грошового забезпечення позивача. Відповідачем в порушення частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) письмово не повідомлено, фактично про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні відповідачем було повідомлено лише листом від 12.09.2025 № 205683-2025, який позивач отримала 05.10.2025, вважаємо, що причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом є поважними. Тому представник позивача просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов до такого.

Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Водночас, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 (справа № 990/156/23) чергове підтвердила висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції до 18.07.2022 включно).

Так, до 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові, зокрема, індексації грошового забезпечення, як складової оплати праці не обмежувався.

Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), яким внесені зміни до діючого законодавства про працю, зокрема, частини першої і другої статті 233 КЗпП України викладено в наступній редакції (пункт 18 частини 1розділу І Закону № 2352-IX):

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Тобто, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати, зокрема, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.

Таким чином, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

В позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2024 року по 03 березня 2025 року.

У свою чергу, грошове забезпечення є щомісячним платежем, отже в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.

Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, в тому числі й щодо нарахування чи ненарахування індексації грошового забезпечення.

Разом з тим, позивач звернувся із позовом до суду для захисту своїх прав 11.10.2025 (дата формування документа в системі «Електронний суд»), тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Суд вважає, що представник позивача безпідставно поширює на спірні правовідносини положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини першої цієї статті, положеннями якої визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Виплата грошового забезпечення не є виплатою, яка обумовлена звільненням працівника та про розмір якої працівнику стає відомо після одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суддя повторно наголошує на тому, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, в тому числі й щодо нарахування чи ненарахування індексації грошового забезпечення.

Твердження представника позивача, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права, судом відхиляються як безпідставні, оскільки отримання інформації не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування грошового забезпечення.

Суддя зауважує, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача та витягу з наказу відповідача від 28.02.2025 № 48 о/с позивач звільнений зі служби з 03.03.2025. Однак за отриманням інформації про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у спірному періоді представник позивача звернувся до відповідача тільки 01.09.2025.

Тож вказані обставини свідчать, що представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом за отриманням інформації про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення вже після спливу значного проміжку часу, що минув з дня звільнення позивача зі служби до дня направлення цього запиту (значно більше трьох місяців строку, визначеного статтею 233 КЗпП України для звернення до суду за вирішенням трудового спору).

Представником позивача в заяві про поновлення строку окрім судової практики, не вказано жодних обставин, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду в межах строку, встановленого законом.

Жодних доказів існування обставин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, представником позивача у заяві не наведено, тому суд визнає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними та відмовляє у поновленні строку звернення до суду.

З огляду на зазначене, заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду позивачем не надано.

Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідачів. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Будь яких доказів, які вказують на своєчасне звернення до суду або вказують на поважність причин пропуску строку не надано.

Для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати нову заяву про поновлення строків звернення до суду, з урахуванням викладених мотивів в ухвалі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Запропонувати позивачеві протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою.

В разі неусунення вказаних недоліків у встановлений термін позовну заяву буде повернуто позивачеві.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяІ.О. Свергун