Рішення № 131075102, 17.10.2025, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/780/25

Провадження № 2/378/334/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

представника позивача: Мельниченка Є.О.,

представника відповідача: Якименка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» про визнання договору оренди припиненим та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_2 з посиланням на те, що вона на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №258803, виданого 01.09.2004 на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації від 17.08.2004 №540 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №3202, є власником земельної ділянки, що знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області, площею 2,720 га, кадастровий номер - 3224286400:03:004:0010, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 13 червня 2016 року вона уклала з ТОВ «Інтерагроінвест» договір оренди земельної ділянки № 51, за умовами якого орендарю передала в оренду вищезазначену земельну ділянку, строком дії договору до 31 грудня 2024 року. Умовами вищевказаного договору оренди земельної ділянки передбачено, що якщо орендодавець не має наміру укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі. Не бажаючи продовжувати договір оренди земельної ділянки, вона зверталася до відповідача з письмовою заявою, в якій повідомила товариство, що після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки № 51 від 13 червня 2016 року договір продовжувати не буде. Разом з тим, відповідач направив на її адресу лист-повідомлення № 330 від 29 листопада 2024 року про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, до якого було додано проект додаткової угоди в частині продовження строку дії договору № 51 до 31 грудня 2031 року. Крім того, в пункті 6 проекту додаткової угоди було зазначено, що у разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності до частини 2 статті 126-1 Земельного кодексу України. Проте, текст вищевказаної додаткової угоди вона не підписувала. Листом № 19 від 31 січня 2025 року ТОВ «Інтерагроінвест» повідомило її, що на підставі статті 126-1 Земельного кодексу України строк дії договору оренди земельної ділянки № 51 продовжено автоматично до 16 липня 2033 року. Продовження строку дії договору підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Станом на день звернення до суду з позовною заявою, земельна ділянка знаходиться в користуванні ТОВ «Інтерагроінвест». Зі змісту вищезазначеного листа відповідача випливає, що орендар за спірним договором оренди незважаючи на те, що вона повідомляла про своє небажання продовжувати договір оренди та той факт, що вони не узгоджували і не підписували ані додаткову угоду до договору, ані новий договір оренди, й надалі має намір використовувати земельну ділянку в своїй діяльності. Разом з тим, зазначене порушує її права як власника земельної ділянки, оскільки вона фактично позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном. Вона не погоджується з тим, що договір є автоматично продовженим, а відтак, її право на володіння, користування та розпорядження своєю земельною ділянкою, яка зазначена вище, порушено. Спірний договір укладений у 2016 році, його державна реєстрація проведена також у 2016 році, тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми статті 126-1 ЗК України.

Позивач просить суд визнати договір оренди земельної ділянки № 51 від 13 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Інтерагроінвест», припиненим; зобов`язати ТОВ «Інтерагроінвест» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, що знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області, площею 2,720 га, кадастровий номер: 3224286400:03:004:0010, цільове призначення земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду від 23 червня 2025 року відкрито провадження по вказаній справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 34-35).

Ухвалою Ставищенського районного суду від 16 вересня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду (а.с. 77).

В судовому засіданні представник позивача - Мельниченко Є.О. позовні вимоги підтримав, підтвердив, обставини, викладені в позовній заяві позивачем.

У відповіді на відзив (а.с. 80-82) зазначив, що норма ст. 126-1 ЗК України щодо автоматичної пролонгації договору оренди, на яку посилається представник відповідача, поширюється лише на договори оренди, укладені або змінені після набрання чинності законом. Договір оренди земельної ділянки № 51 був укладений у 2016 році, а додаткова угода від 2022 року змінювала лише розмір орендної плати, але не умови щодо поновлення. Перехідні положення прямо вказують, що новий порядок не має зворотної дії. Тобто поновлення за «мовчазною згодою» не поширюється на «старі» договори. Вищевказана додаткова угода не змінила строк дії договору (він залишився до 31.12.2024). Сам факт зміни орендної плати не означає автоматичного поновлення договору. Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна окремих умов договору не означає укладення нового договору чи зміну істотних умов у частині строку. Позивач ще 02.08.2024 повідомила відповідача про небажання продовжувати договірні відносини, це свідчить про відсутність згоди сторін, а без неї поновлення договору є неможливим. Щодо реєстраційних дій зазначив, що державна реєстрація не створює права, а лише його фіксує, тому якщо матеріально-правових підстав для поновлення договору не існувало, то реєстраційна дія є незаконною і підлягає скасуванню. Тобто, якщо в реєстрі є запис, він не підтверджує реальності «автоматичного поновлення».

Представник відповідача Якименко І. В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. 07.07.2025 представник відповідача сформувавши у системі «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 40-45), в якому зазначив, що позовна заява є такою, що ґрунтується на інформації, яка не відповідає дійсності та реальним обставинам справи. Просить в задоволенні позову відмовити, з наступних підстав. 13.06.2016 між ОСОБА_2 та ТОВ «Інтерагроінвест» укладено договір оренди землі № 51, який зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2016. З урахуванням дати реєстрації - строк дії договору до 31.12.2024 року. У зв`язку із збільшенням орендної плати та досягнення згоди з усіх істотних умов між сторонами 26.05.2022 було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі № 51 від 03.06.2016. У вказаній додатковій угоді було передбачено порядок поновлення договору, де зокрема у пункті 6 вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили, що «Договір укладено строком на 8 років 6 місяців 17 днів до 30.12.2024 року з дня укладення договору оренди земельної ділянки, що є предметом цього договору. У разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності до ст. 126-1 ЗК України». Кожна сторона отримала свій примірник договору і не була позбавлена можливості проведення державної реєстрації змін до існуючого права оренди, оскільки сторони не закріпили такого обов`язку за жодною із сторін. Оскільки, позивачем державної реєстрації змін по договору оренди № 51 від 13.06.2016, які було підписано сторонами ще 26.05.2022 не було проведено, то відповідачем ТОВ «Інтерагроінвест» 17.12.2024 було подано відповідну заяву до державного реєстратора на реєстрацію відповідних змін до іншого речового права. У зв`язку із тимчасовим обмеженням доступу до Державних реєстрів від 19.12.2024, держателем яких є Міністерство юстиції України на підставі постанови КМ України від 20.12.2024 №1445 «Про зупинення строків адміністративного провадження у зв`язку з тимчасовим обмеженням доступу до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції» реєстрація державним реєстратором відбулася 22.01.2025. Відповідно до п.12.1 Договору оренди земельної ділянки №51 від 13.06.2016 року «Зміна умов цього Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін». На момент внесення змін до договору № 51 від 13.06.2016 шляхом укладення власником додаткової угоди від 26.05.2022 вже діяли норми визначені статтею 126-1 ЗК України, а саме, що норми вищезазначених статей поширюються на договори оренди землі, укладені абозмінені післянабрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству". Твердження у позовній заяві позивача не знаходять свого відображення ні в нормативно-правових актах законодавства, ні в додатних до справи доказах, адже серед доданих доказів відсутні, ті які б підтверджували звернення позивача саме до державного реєстратора із заявою на виключення умови на автоматичне поновлення договору оренди землі. 02.08.2024 позивач звернулася із заявою до відповідача, якою повідомила про небажання продовжувати договірні відносини. В усному порядку представники товариства проінформували позивача щодо відсутності будь-яких заперечень щодо повернення їй належної земельної ділянки після закінчення договору оренди землі. 29.11.2024 відповідач надіслав позивачу лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк з додаванням проєкту пропозиції, але відповіді від позивачки на пропозицію не надходило. Звернули увагу, що поновлення договору за процедурою переважного права так і не відбулося, адже сторони обумовили у вищевказаній додатковій угоді про його поновлення у відповідності до ст.126-1 ЗК України. В той же час, відповідно до положень ст. 126-1 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк. Згідно отриманої відповідачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки, договір оренди продовжено автоматично на той самий строк,а саме до 16.07.2033, оскільки у відповідності до ст. 126-1 ЗК України позивач за місяць до закінчення договору не звернулася до державного реєстратора із заявою про виключення запису про автоматичне поновлення договору оренди землі. Наразі товариство продовжує користуватися оспорюваною земельною ділянкою, добросовісно виконувати свої обов`язки визначені договором оренди землі № 51 від 13.06.2016. Продовження строку дії договорів відбулося технічними засобами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно автоматично - без додаткового волевиявлення сторін, тобто без будь-яких дій з боку позивача чи відповідача та укладення додаткових угод, оскільки сторони попередньо узгодили такий порядок його поновлення. Просить судові витрати покласти на позивача.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 13.08.2016 між ОСОБА_2 та ТОВ «Інтерагроінвест» укладено договір оренди земельної ділянки № 51, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3224286400:03:004:0010, загальною площею 2,720 га, розташовану на території Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області (далі земельна ділянка), яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 258803 від 01.09.2004, що підтверджується копіями державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА №258803 та договору оренди земельної ділянки №51 від 13 червня 20216 року (а.с. 15, 16-20).

Пунктом 3.1 Договору оренди визначено строк дії договору до 31.12.2024 року.

Відповідно до п. 3.3 Договору, якщо орендодавець не має наміру укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного Договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі протягом останніх десяти календарних днів чинності цього договору.

Пунктом 4.2. Договору погоджено, що розмір орендної плати за один календарний рік становить 7% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та складає 8938,08 грн..

26.05.2022між ОСОБА_2 та ТОВ«Інтерагроінвест» укладенододаткову угоду до договору оренди землі № 51 від 13.06.2016, відповідно до якої сторони виклали у новій редакції статтю 3 договору «Строк дії договору» та статтю 4 Договору «Орендна плата». Всі інші пункти договору залишились незмінними, що підтверджується копією додаткової угоду до договору оренди землі № 51 від 13.06.2016 (а.с. 50).

Пунктом 6 Додаткової угоди передбачено, що договір укладено строком на 8 років 6 місяці 17 днів до 30.12.2024, з дня укладення договору оренди земельної ділянки, що є предметом цього договору. У разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності дост. 126-1 Земельного кодексу України.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.19 Додаткової угоди від 26.05.2022).

Відповідно до п. 28 Додаткової угоди, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, з урахуванням положень п. 6 даного договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Пунктом 29 Додаткової угоди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно копії заяви від 2 серпня 2024 року, яку ТОВ «Інтерагроінвест» отримало 05.08.2024, ОСОБА_2 повідомила ТОВ «Інтерагроінвест», що не буде продовжувати термін дії договору, просила не проводити на зазначеній земельній ділянці сільськогосподарських робіт (а.с. 21).

У листопаді 2024 року ТОВ « Інтерагроінвест» надіслав на адресу ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, тому просять підписати додаткову угоду на новий термін (а.с. 22). Відомості щодо отримання позивачем зазначено листа відсутні, проте цей факт не оспорюється сторонами по справі.

У січні 2024 року ТОВ « Інтерагроінвест» надіслав на адресу ОСОБА_2 лист, що не оспорюється сторонами, про те, що в січні 2025 року, підприємство отримало інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належної позивачу земельної ділянки, що договір оренди ділянки продовжено автоматично на той самий строк, а саме до 16.07.2033. Вказана пролонгація відбулась по причині не звернення позивача не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, до будь-якого реєстратора, який має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. Продовження строку дії договорів відбулося технічними засобами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без додаткового волевиявлення сторін, тобто без будь-яких дій з їхньої сторони та укладення додаткових угод (а.с. 26-27).

Відповідно до копії довідки, виданої ТОВ «Інтерагроінвест» ОСОБА_2 отримала орендну плату в ТОВ «Інтерагроінвест»: в 2020 році за 2022 рік в грошовому виразі 14906,83 грн.; за 2023 рік в натуральному виразі на суму 16867,04 грн.; за 2024 рік - в натуральному виразі на суму 19890,54 грн. (а.с. 48).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 415449241 від 27.02.2025, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3224286400:03:004:0010, зареєстроване 19.07.2016, номер запису 15545139, згідно договору оренди земельної ділянки № 51 від 13.06.2016, договору щодо внесення змін до договору, серія та номер: б/н, виданий 26.05.2022, строк 8 р. 6 міс 17 дн., дата закінчення дії 16.07.2033 з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), орендар ТОВ «Інтеагроінвест», орендодавець ОСОБА_2 (а.с. 28).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ст.ст.4 ч.1,5 ч.1 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1, 2 ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1, 3 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

У ст.14Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з вимогами ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц).

Частина друга статті 16ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі№916/3156/17 (провадження №12-304гс18).

В п. 127 Постанови ВП ВС від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 вказано, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, визначеним на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152ЗК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 13Цивільного кодексуУкраїни при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11ЦК України договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст.203ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За ч. 1, 3 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 6, 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 653ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

За змістом цих норм у разі зміни договору за домовленістю сторін зобов`язання змінюються (виникають нові) у такому ж порядку, як і при укладенні договору, тобто з моменту, коли про таку зміну було досягнуто домовленості, а у випадку, якщо договір чи закон обумовлюють виникнення зобов`язань за договором, настанням відповідної події, вчиненням сторонами відповідних дій, державною реєстрацією договору чи державною реєстрацією речового права за договором тощо, то й зміна (виникнення нових) зобов`язань за зміненим договором відбувається з моменту настання такої події, вчинення дій, реєстрації договору чи права тощо.

У статті 792ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За ч. 1, 9 ст.93ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Стаття 2ч.1Закону України«Про орендуземлі» передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 1Закону України"Прооренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 вказаного Закону).

Відповідно до частин першої, другої статті 15Закону України"Прооренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно із ч. 5ст.6Закону України«Про орендуземлі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.17вказаного Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтями 18, 20Закону України"Прооренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст.203ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон «Про оренду землі».

Стаття 31 ЗУ «Про оренду землі»передбачає, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідност. 32 ЗУ «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Як передбаченост. 34 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"(а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України «Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 58Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону про оренду землі).

Земельний кодексУкраїни визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте, саме Законом «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 рокупо справі за N 903/1030/19 зазначено таке: "Частини п`ята та шоста статті 33 Закону «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

Закон України"Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни щодопротидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1ЗК України.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу IX «Перехідні положення»Закону України"Прооренду землі" правила, визначені статтею 126-1ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Як передбаченост. 32-2 Закону України «Про оренду землі», поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1Земельного кодексу України.

Згідностатті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1ЗК передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу ІХ Перехідних положень Закону «Про оренду землі»базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення між ОСОБА_2 та ТОВ «Інтерагроінвест» додаткової угоди від 26.05.2022 до договору оренди землі № 51 від 13.06.2016, якою внесені зміни щодо поновлення договору оренди землі, після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству". А саме, пунктом 6. Додаткової угоди передбачено, що договір укладено строком на 8 років 6 місяців 17 днів до 30.12.2024 року, з дня укладення договору оренди земельної ділянки, що є предметом цього договору. У разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності дост. 126-1 Земельного кодексу України.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовують правила, визначені статтею 126-1ЗК України щодо поновлення договору оренди землі.

Тому, договір оренди землі № 51 від 13.06.2016, у який були внесені зміни, про його поновлення, визначеніст. 126-1 ЗК України, за відсутністю заяви, сторони договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору, цей договір поновився на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У позовній заяві позивач та у судовому засіданні представник позивача Мельниченко Є.О. повідомили суд проте, що текст вищезазначеної додаткової угоди ОСОБА_2 не підписувала. Проте, у підготовчому засіданні, на виконання п.8 ч.2 ст. 197 ЦПК України після роз`яснення судом сторонам права заявляти клопотання про призначення експертизи, представник позивача Мельниченко Є.О. повідомив суд, що клопотання про призначення експертизи заявляти не буде.

Зазначені стороною позивача доводи, щодо некоректності викладення пункту 6 договору оренди землі у новій редакції (яку було прийнято додатковою угодою від 26.05.2022 року), у якому нібито встановлюється умова щодо поновлення такого договору, судом до уваги не приймаються, оскільки зазначений пункт містить чітку вказівку, що у разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності дост. 126-1 ЗК України. Тобто, п.6 додаткової угоди має посилання наст. 126-1 ЗК України, яка передбачає, що якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Посилання представником позивача, що зазначений договір оренди земельної ділянки не міг бути поновлений за наявності заперечень ОСОБА_2 та не надходження на адресу позивача будь-яких заяв щодо укладення нового договору оренди землі, саме в порядку переважного права, чи поновлення строку дії існуючого на новий строк від ТОВ «Інтерагроінвест», не спростовує того факту, що позивач не звернулася, не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із заявою про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору оренди земельної ділянки № 51 від 13.06.2016, що вказує на порушення позивачем процедури припинення дії договору оренди земельної ділянки.

Інші наведені представником доводи не спростовують ключових висновків суду, зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, так як підстав для припинення права оренди ТОВ « Інтерагроінвест» за договором оренди земельної ділянки від 13.06.2016 № 51, судом не встановлено, а тому і підстави для повернення відповідачем земельної ділянки кадастровий номер 3224286400:03:004:0010, відсутні.

Враховуючий викладене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, відповідно до змісту ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати, понесені ОСОБА_2 , на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 6, 17-20, 31-33 Закону України «Про оренду землі», ст. 3, 93, 126-1 ЗК України, ст. 11, 15, 16, 202-204, 215, 626-627, 653, 792 Цивільного кодексу Українист.ст.2,4,5, 10-12,76,81,89,141,259,263-265ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Інтерагроінвест» провизнання договоруоренди припиненимта поверненняземельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (місцезнаходження: селище Ставище вул. Цимбала Сергія, 4, Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ: 32855584).

Повне рішення складено 17 жовтня 2025 року.

Суддя Т. Н. Скороход