Постанова № 1310713, 22.01.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.08

Справа №АС10/634-07.

За позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Сумсько-Степанівський цукровий комбінат» Сумського району

про стягнення 10583,50 грн.

Суддя мАЛАФЕЄВА І.В.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача Бурлака А.Т.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 27.12.2007 р. до 22.01.2008 р. до 11 год. 10 хв.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 10583,50 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2006 році, згідно ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ч.1 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника відповідача, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено обов’язок підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно звіту відповідача по формі №10-П1 за 2006 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 217 чоловіки, а тому згідно ст. 19 Закону, у відповідача в 2006 році норматив складає 9 робочих місця. Позивач посилається на те, що фактично відповідачем не було створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, а тому сума адміністративно-господарських санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача за невиконання ним нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році, становить 10064,06 грн., а також 519,44 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Суд не може погодитися з позицією позивача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХП (із змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 1 Положення про фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434, у складі Міністерства праці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Пунктом 3 цього Положення передбачено, що одним з основних завдань Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Згідно з підпунктом 6 пункту 4 цього Положення, Фонд відповідно до покладених на нього завдань сприяє створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з п. 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ст. 18, 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи державної служби зайнятості.

Підприємства, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Також слід зазначити, що підприємство відповідно до вимог Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 зобов’язані створити робочі місця в межах встановленого нормативу, які б відповідали професійним, фізичним можливостям інвалідів з врахуванням анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що підприємство зобов’язане створити та пристосувати робочі місця для працевлаштування інваліді, але обов’язок щодо забезпечення працевлаштування інвалідів покладено як на підприємство, так і на державну службу зайнятості ( ст. 18 вищезазначеного Закону).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач виконав вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями для здійснення працевлаштування інвалідів.

Виходячи із середньооблікової чисельності працівників відповідача (217 чоловік) - норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідача в 2006 році складав 9 робочих місць.

Відповідач на підставі свого наказу № 21 від 13.03.2006 р. затвердив перелік робочих місць для працевлаштування інвалідів на ВАТ «Сумсько-Степанівський цукровий комбінат» в кількості 11 робочих місць, на 8 –ми з яких вже було працевлаштовано інваліди.

На виконання вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 р., та Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р., було проведено атестацію 12 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Проведення атестації підтверджується протоколом проведення досліджень метеорологічних факторів, протоколом досліджень повітря робочої зони, протоколом проведення досліджень електромагнітного поля, картами умов праці, атестаційними паспортами робочого місця, зайнятого інвалідом, протоколами засідання комісії по атестації робочого місця, зайнятого інвалідом, атестаційними паспортами створеного робочого місця для працевлаштування інваліда, протоколами засідання атестації створеного робочого місця для працевлаштування інваліда. Зазначені документи приєднані до матеріалів справи.

Після створення робочих місць для працевлаштування відповідач надав органам державної служби зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів, про вільні робочі місця за встановленою формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року.

За результатами року відповідач надав Фонду соціального захисту інвалідів річну звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 49 від 10.01.2002 року.

За 2006 рік безпосередньо до ВАТ “Сумсько-Степанівський цукровий комбінат” за працевлаштуванням звернулося 8 інвалідів, які були працевлаштовані.

Таким чином, відповідач повністю виконав свої обов'язки, встановлені ст. 18 Закону, по працевлаштуванню інвалідів.

Діюче законодавство не зобов'язує виключно підприємства, установи, організації проводити пошук та підбір інвалідів на створені місця.

Але відповідач прийняв необхідні заходи щодо виявлення інвалідів, які бажають працювати на ВАТ “Сумсько-Степанівський цукровий комбінат”. Протягом 2006 року ВАТ Сумсько-Степанівський цукровий завод” вживав ряд заходів щодо недопущення порушення ст. 19 Закону, інформував та звертався до Фонду соціального захисту інвалідів, центрів зайнятості населення, районних та міських рад області, управлінь Пенсійного фонду про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів та просив вказані органи направляти до ВАТ “Сумсько-Степанівський цукровий комбінат” інвалідів для працевлаштування, про що свідчать наявні у справі копії листів та докази відправки цих листів на адресу вказаних органів.

Так, зокрема, до матеріалів справи залучені листи до керуючого відділом Фонду від 28.07.2006 року (вих.№ 2060), до виконкому Степанівської селищної Ради від 28.07.2006 року вих. № 2059, до управління праці та соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації від 28.07.2006 року вих. №2061, до Сумського районного центру зайнятості від 28.07.2006 року вих. № 2062, але відповіді із запропонуванням працевлаштування інвалідів на вказані листи відповідач не отримав. Крім цього, відповідачем до Сумського районного центру зайнятості щомісячно в 2006 році надавалась звітність за формою № 3-ПН, де вказувалась наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках - інвалідах.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського Кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється Законом.

Порядок, підстави застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць визначається ст.ст. 19, 20 Закону 875.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського Кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Стаття 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вирішення справи адміністративним судом на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів, передбачених чинним законодавством щодо недопущення порушення ст. 19 Закону 875, а тому в порядку ст. 218 Господарського Кодексу України на відповідача не може бути покладено господарсько-правову відповідальність у формі сплати санкцій за не створення у 2006 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, за відсутності вини відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Суми, вул. Горького, 2) про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Сумсько-Степанівский цукровий комбінат» (Сумськи район, с.Степанівка, вул. Кооперативна,1, і.к. 00372865) 10583,50 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2006 році - відмовити.

2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписано 22.01.2008 року.