Рішення № 131060855, 07.10.2025, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1614/25

Провадження №2/190/725/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 жовтня 2025 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Споживчий центр» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 07 січня 2022 року між ними та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 07.01.2022-100003183. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок у розмірі 5000,00 грн., строком на 40 днів. Ставка "Економ" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ". Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ". Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язалася виконувати свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Всупереч умовам договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 10400,00 грн., з яких 5000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5400 грн. заборгованість по процентам, яку просять стягнути з відповідача в примусовому порядку. Крім того просять стягнути з відповідача 2422,40 грн. сплаченого судового збору.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свого представника в судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в прохальній частині позову просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідачу ОСОБА_1 у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено судову повістку про виклик до суду. Вказана судова поштова кореспонденція повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою»/а.с.17-19/. Також відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлена належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомила/а.с.16/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час судового розгляду справи була сповіщена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, не надала заяву про розгляд справи за її відсутності, не скористалась правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

07 січня 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №07.01.2022-100003183. Позивач надав Відповідачу кредит на умовах його строковості, платності і поворотності у спосіб перерахування коштів на поточний рахунок споживача, у розмірі 5000,00 грн., строком на 40 днів. Згідно п. 1.3.Договору процентиза користуваннякредитом встановлюється уЗаявці,яка єневід`ємною частиноюданої оферти. Ставка "Економ"фіксована незміннапроцентна ставкау розмірі2%за 1(один)день користуванняКредитом,яка застосовуєтьсяпротягом первинногоперіоду тапротягом періоду"Економ".Ставка "Стандарт"-фіксована незміннапроцентна ставкау розмірі3%за 1(один)день користуванняКредитом,яка застосовуєтьсяпротягом всьогостроку,на якийнадається Кредит,окрім первинногоперіоду таперіоду "Економ". Кредитний договір № 07.01.2022-100003183 від 07.01.2022 року підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором D176 та електронним підписом.

На підтвердження перерахування коштів позивачем надана квитанція № 1877291070 від 07.01.2022 року, згідно якої 07 січня 2022 року о 19:02 на рахунок № НОМЕР_1 перераховано кошти у сумі 5000,00 грн., призначення - видача за договором №07.01.2022-100003183.

Проте зобов`язання за вказаним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала, так відповідно до розрахунку заборгованості наданим позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором № 07.01.2022-100003183 від 07.01.2022 року у розмірі 10400,00 грн., з яких основний борг 5000,00 грн., заборгованість за процентами 5400,00 грн..

Згідно із статтею 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3Закону України«Про електроннукомерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною дванадцять статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами.

Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Відповідно до статті 612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із статтею 625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 1050ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1056-1ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Враховуючи наведене, оскільки відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 10400,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 2422,40 гривень.

Керуючись ст.ст.128,141,263-265,280-283ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) 10400 (десять тисяч чотириста) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 07.01.2022-100003183 від 07 січня 2022 року, з яких заборгованість за основним боргом 5000,00 грн., заборгованість за процентами 5400,00 грн., та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса