Рішення № 131046661, 15.10.2025, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/961/25

Провадження № 2/162/365/2025

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді Цибень О.В,

при секретарі судового засідання Будько І.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 15.09.2025 до Любешівського районного суду Волинської області надійшов вказаний позов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.2022 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №447154-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 02.02.2022 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №447154-КС-001 про надання кредиту. 02.02.2022 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №447154-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор «G-6965» на номер телефону, зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено. Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 10000 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням). Відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 1900 гривень, що свідчить про правомірність вимог позивача.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у нього станом на 04.09.2025 утворилась заборгованість за Договором №447154-КС-001 про надання кредиту у розмірі 29713,13 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 гривень; суми прострочених платежів по процентах 18213,13 гривень; суми прострочених платежів за комісією 1500 гривень.

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» вищевказану заборгованість та сплачений судовий збір.

Ухвалою судді від 17.09.2025 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання вказаної ухвали, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Представник відповідача 24.09.2025 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заявлені позовні вимоги не визнає, вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, оскільки позивачем не доведено наявність спірних правовідносин, не надано доказів порушення його прав. Зокрема, не надано жодного документа, що підтверджує кладення відповідачем кредитного договору та отримання коштів, про які заявлено у позові. На обґрунтування доводів позивач надав розрахунок заборгованості, однак він не є належним доказом у справі і не є документом, що підтверджує заборгованість відповідача. Водночас, договір №447154-КС-001, на який посилається позивач, припинив свою дію 20.07.2022, а позивач звернувся до суду 15.09.2025 з пропущення строку позовної давності, не зазначивши обставин, які перешкоджали через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду у межах строку позовної давності. Також відповідач є військовослужбовцем з 17.01.2020 і на даний час проходить службу в ЗСУ, тому відповідно до п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються. На підставі викладеного просить у позові відмовити повністю, застосувавши строки позовної давності.

Від представника позивача 24.09.2025 надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що зважаючи на п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, враховуючи, що сплив строку позовної давності при поданні позову до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором припав на період дії воєнного стану в Україні, такий строк підлягає продовженню та зупиненню до закінчення або скасування воєнного стану в Україні. Тому строки позовної давності не підлягають застосуванню у цій справі. Щодо укладення кредитного договору зазначено, що до позовної заяви додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес позика» та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», яка посвідчена директором ТОВ «Бізнес позика». Номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за кредитним договором був вказаний позичальником під час укладання договору в його особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця, на підтвердження чого додано витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи, де позичальником зазначено номер банківської картки НОМЕР_1 для перерахування на цю картку кредитних коштів. Щодо перерахування коштів на рахунок відповідача у розмірі 10000 гривень додано довідку, сформовану у платіжній системі «ТАС Рау». Щодо норм ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник позивача зауважує, що йдеться про не нарахування процентів, а не про списання всіх процентів, які були нараховані до набрання чинності змін до цієї норми. Стороною відповідача не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що відповідач справді перебував на військовій службі саме протягом строку дії кредитного договору з 02.02.2022 до 20.07.2022. доданий до позову розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. На підставі викладеного вважає, що заявлена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у відповіді на відзив просить здійснювати розгляд справи без його участі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 02.02.2022 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено Договір №447154-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до якого, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика». Сторонами відповідно до умов договору погоджено, що кредит надається строком на 24 тижні до 20.07.2022. Комісія за надання кредиту 1500 гривень. Процентна ставка за кредитом фіксована 1,07766643 % в день і є незмінною протягом усього строку договору. Відповідно до п. 7.4.4 договору позичальник ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір. Згідно з п.7.10 договору договір укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та її прийняття (акцептування) позичальником. Договір підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «G-6965».

02.02.2022 ОСОБА_1 прийняв (акцент) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №447154-КС-001 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.

Отже, договір про надання кредиту було укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору про надання кредиту №447154-КС-001 від 02.02.2022, що акцептована відповідачем 02.02.2022 шляхом підписання електронним підписом відповідача.

Із анкети клієнта (витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи) встановлено, що ОСОБА_1 вказав номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 .

Позивач 02.02.2022 на виконання зобов`язань за договором №447154-КС-001 від 02.02.2022 перерахував на банківську карту № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 10000 гривень, про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів «ТАС Рау» №489499846.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 10000 гривень підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами, у тому числі, витребуваними судом документами з АТ КБ «ПриватБанк» - випискою по рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, відповідно до наданого позивачем розрахунку та довідки, заборгованість останнього перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» станом на 05.09.2025 за Договором №447154-КС-001 про надання кредиту становить 29713,13 гривень, з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту 10000 гривень; суми прострочених платежів по процентах 18213,13 гривень; суми прострочених платежів за комісією 1500 гривень.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України, а в ч.1ст. 626 ЦК Українизаконодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно дост. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. (п. п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»)

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У свою чергу, згідно з ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зіст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимогЦК України.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, доказів про їх виконання матеріали справи не містять.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1049ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 598ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормоюст. 599 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина першастатті 1048 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Сторони в договорі про надання кредиту погодили розмір відсотків і комісії та порядок їх нарахування.

Крім того, на думку суду, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо пропуску у межах вказаної справи позивачем строку позовної давності.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому дія карантину була подовжена до 30 червня 2023 року.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.

З 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами).

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, матеріалами справи підтверджено, що договір про надання кредиту укладено 02.02.2022, строк позики складає 24 тижні, останнім днем повернення відповідачем кредиту 20.07.2022. Позивач звернувся з цим позовом 15.09.2025, отже строк позовної давності не пропустив, оскільки у період з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року (до моменту скасування карантину на території України), строк позовної давності законодавцем продовжено на час дії карантину, а також з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, який наразі триває, водночас 4 вересня набув чинності закон 4434-IX про відновлення перебігу строків позовної давності. Таким чином, з перехідних положень Цивільного кодексу виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строків позовної давності.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач звернувся до суду з правом грошової вимоги до відповідача в межах строку позовної давності.

Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжує діяти по теперішній час.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є військовослужбовцем, проходить службу з 17.01.2020 (згідно даних посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 ). Відповідно до довідки №4831 від червня 2024 командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 . Також позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій на підставі посвідчення серії НОМЕР_5 від 13.04.2021.

Отже, впродовж строку нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідач був військовослужбовцем та мав статус учасника бойових дій.

Частиною 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи розрахунків заборгованості за кредитним договором № 447154-КС-001 від 02.02.2022, нарахування відповідачу процентів за користування кредитом, які входять до складу спірної заборгованості здійснювалося в період, коли п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був чинний у редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021 року.

Покладення на відповідача обов`язку сплатити нараховані відсотки за кредитним договором в цей період буде суперечити принципу справедливості, а також меті пільги, встановленої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для військовослужбовців, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №447154-КС-001 від 02.02.2022 у розмірі 11500 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000 гривень; суми прострочених платежів за комісією 1500 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №4471548-КС-001 від 02.02.2022 у загальному розмірі 11500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 937 (дев`ятсот тридцять сім) гривень 55 копійок.

Іншу частину вимог залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство зобмеженоювідповідальністю«Бізнеспозика» (адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ; код ЄДРПОУ 41084239).

Представник позивача: Виноградов Юрій Ернстович (адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).

Представник відповідача: Мазур Роман Володимирович (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ