Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 162/978/25
Провадження № 2/162/370/2025
ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2025 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Цибень О.В.,
з участю секретаря судового засідання Будько І.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
Від представника позивача через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 19.09.2025 до суду надійшов вказаний позов.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.04.2021 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 0664-3576, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 3200 гривень на строк 14 днів із нарахованими процентами у розмірі 896 гривень. Кредитор виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі. У свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 22.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 9600 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту 3200 гривень, за відсотками 6400 гривень.
Між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ТОВ «Новий колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024, на виконання умов якого укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №0664-3576 від 02.04.2021 на залишок основної суми кредиту, відсотків та інших, передбачених договором платежів.
На підставі наведеного, просить стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою судді від 22.09.2025 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання вказаної ухвали.
Сторони у судове засідання не з`явилися.
Представник у прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходили.
Відповідно до п.1 ч. 3ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На підставі ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 02.04.2021 відповідач ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А217» підписав кредитний договір №0664-3576.
Згідно з п. 1 - 4 кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем комісію та проценти за користування кредитом. Строк кредиту 14 днів; термін платежу 15.04.2021, сума кредиту 3200 гривень, нараховані проценти 896 гривень, комісія за видачу кредиту 0 гривень, разом до сплати 4096 гривень. Протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит.
Відповідно до довідки ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту №0664-3576 від 02.04.2021 ОСОБА_1 02.04.2021 видано кредит за допомогою платіжної системи «Easypay_api», платіж №929115450, маска карти НОМЕР_1 на суму 3200 гривень.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №0664-3576 від 02.04.2021 станом на 26.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 становила 9600 гривень, з яких 3200 гривень за тілом кредиту; 6400 гривень за відсотками.
Між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ТОВ «Новий колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу свої права вимоги до боржників, а позивач набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами .
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 зо кредитним договором №0664-3576 від 02.04.2021 на суму 9600 гривень.
Згідно з довідкою №28129/25-ДПЗ від 22.07.2025 про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №0664-3576 від 02.04.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Новий колектор» за період з 02.04.2021 до 22.07.2025 складає 9600 гривень, з яких 3200 гривень за тілом кредиту; 6400 гривень за відсотками.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України, а в ч.1ст. 626 ЦК Українизаконодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. (п. п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»)
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У свою чергу, згідно з ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно ізст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно дост. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір №0664-3576 від 02.04.2021 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами цього договору, які вважав зручними для себе, та підтвердив сам факт отримання кредиту на запропонованих кредитодавцем умовах, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Однак, отримавши грошові кошти за вказаним договором відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув у передбачений договором строк тіло кредиту та відсотки, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед ТОВ «Новий колектор».
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Водночас за кредитним договором № 0664-3576 від 02.04.2021 первісним кредитодавцем відсотки нараховані за період поза межами строків кредитування. Позикодавець продовжував нараховувати саме проценти за «користування кредитом».
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 14 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору є безпідставним, тому стягнення нарахованих відсотків після 15.04.2021 стягненню з відповідача не підлягають.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4096 гривень, з яких 3200 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 896 гривень заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також представником позивача заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
Заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 6000 гривень підтверджується договором про надання правничої допомоги №07/24-НК від 02.07.2024 та додатковими угодами до нього, звітом про виконану роботу від 30.07.2025, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №22071 від 22.07.2025.
Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні, без участі представника позивача.
З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, суд вважає, що наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, у сумі 3000 гривень, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.
Керуючись ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за кредитним договором №0664-3576 від 02.04.2021 у розмірі 4096 (чотири тисячі дев`яносто шість) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» 1033 (одна тисяча тридцять три) гривні 56 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Любешівським районним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор»(місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, м. Київ, код ЄДРПОУ 43170298).
Представник позивача:Котова Світлана Миколаївна(адреса: Алмазова Генерала, 13, офіс 601, м. Київ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ
Судове рішення № 131046657, Любешівський районний суд Волинської області було прийнято 15.10.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 162/978/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: